25 листопада 2024 року справа №200/3069/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 200/3069/24 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 8762-6629/Я-02/8-0500/24 від 12.04.2024 року про відмову у перерахунку пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 12.04.2024 року про перерахунок пенсії, із зарахуванням до трудового стажу періодів роботи: з 06.12.1984 року по 31.08.1992 року у Державному професійному навчальному закладі «Ясинуватському професійному будівельному ліцеї» та здійснити компенсацію втрати частини доходів, виплачених без зарахування реального коефіцієнту страхового стажу за відповідний спірний період.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії позивачу; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 06.12.1984 року по 31.08.1992 року у Професійно-технічному училищі №24 м. Ясинувата та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 18.03.2024, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що при призначення пенсії до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 06.12.1984 року по 31.08.1992 року через невідповідність печатки при звільненні.
Листом від 24.12.2020 року № 0569-03-8/3064 позивача повідомлено про незарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.12.1984 року по 31.08.1992 року, а також проінформовано, що вказаний період роботи може бути зараховано до страхового стажу за наявності уточнюючих документів.
Приймаючи рішення щодо зарахування спірного періоду роботи позивача, суд першої інстанції зазначив: «обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів […] відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладалася на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника.», але ж і органи пенсійного фонду як юридичні особи публічного права, не мають передбачених вимогами чинного законодавства підстав для зарахування до страхового стажу особи періодів роботи, записи про які оформлені з порушенням вимог закону тощо.
З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі здійснено дослідження всіх обставин справи та враховано дію наведених нормативноправових актів, в наслідок чого було порушено норми чинного законодавства, зокрема, положень Закону 1058, положень Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 року № 58 та інше.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно листа Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.12.2020 року, рішення № 560 від 23.12.2020 року пенсію ОСОБА_1 призначено з 27.11.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії від 22.12.2020 року. При призначення пенсії до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 06.12.1984 по 31.08.1992 через невідповідність печатки при звільненні. Пенсіонеру повідомлено, що вказаний період роботи може бути зараховано до страхового стажу за наявності уточнюючих документів (а.с. 42, 44).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області засобами поштового зв'язку 18.03.2024 року з клопотанням про перерахунок пенсії довільної форми від 15.03.2024 року (а.с. 31-39).
До вказаного вище клопотання позивачем додано: копія паспорта громадянина України та РНКПП, копія пенсійного посвідчення, копія довідки ВПО, копія листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, довідка Ясинуватського професійного будівельного ліцею, копія трудової книжки.
Листом від 12.04.2024 року за № 8762-6629/Я-02/8-0500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки подана заяви про перерахунок пенсії не відповідає вимогам пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, тому вона кваліфікована та зареєстрована як звернення громадян.
Зазначено про неможливість зарахування до страхового стажу спірного періоду, оскільки в трудовій книжці невідповідна печатка при звільненні, а довідки, видані установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України. Роз'яснено про необхідність особистого звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України або через вебпортал електронних послуг або електронної системи BankID вказаний лист не містить (а.с. 10-12).
Згідно ч. 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За ч. 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За ч. 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно п.1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 19.12.2023 № 55-1, далі - Порядок 22-1) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За абз. 2 пункту 1.1 розділу I Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв'язку з агресією російської федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.
Згідно п.4.1 розділу 4 вказаного вище Порядку заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За п. 4.2. Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За п. 4.3. Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 цього Порядку).
Отже, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
За матеріалами справи позивач надіслав заяву про перерахунок пенсії засобами поштового зв'язку, що не передбачено Порядком 22-1. При цьому, суд враховує, що відповідач листом від 12.04.2024 року № 8762-6629/Я-02/8-0500/24 фактично розглянув цю заяву по суті та зазначив про підстави незарахування спірних періодів, а саме: довідки, видані установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України.
Суд враховує, що лист відповідача від 12.04.2024 не містить роз'яснення на необхідність особистого звернення ОСОБА_1 до територіальних органів Пенсійного фонду України або через вебпортал електронних послуг або електронної системи BankID.
Тому, отримавши зазначену відповідь-відмову, у заявника (пенсіонера) не виникає необхідності звернення до Пенсійного фонду України іншим шляхом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист відповідача від 12.04.2024 року є відмовою у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Щодо правомірності незарахування періоду роботи з 06.12.1984 по 31.08.1992.
Згідно трудової книжки серії ОСОБА_1 від 14.10.1977 позивач у спірний період працював:
- 06.12.1984 прийнятий на роботу у СПТУ №24 на посаду майстра виробничої практики (Наказ №130, від 05.12.1984, запис №16);
- 31.08.1992 звільнений по переводу у кооператив «Горизонт» (Наказ №39-к, від 31.08.1992, запис №17) (а.с. 38).
Ці записи закреслень/виправлень не мають, завірені печаткою навчального закладу. Більш того, містять відбиток трьох печаток навчального закладу, а саме:
- печатка з назвою та адресою ПТУ №24,
- печатка канцелярії Професійно-технічного училища №24 м. Ясинувата,
- гербова печатка Професійно-технічного училища №24 м. Ясинувата.
Таким чином, цей період роботи позивача підтверджується належним чином здійсненими (завіреними) записами його трудової книжки.
При цьому, згідно з матеріалами справи та відзивом відповідача, спірний період роботи не був зарахований до страхового стажу позивача при призначенні пенсії у зв'язку з невідповідністю печатки при звільненні.
Суд враховує, що у спірний період роботи позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.3. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження)
Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: «1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: «05.01.84».
З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма N Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (підпункт 2.4. пункту 2 Інструкції №162)
Згідно пп. 2.5. пункту 2 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що вище стоїть, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.
Виправлені відомості про роботу, про переклади на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження чи невідповідності їх фактично виконуваної роботі виправлення відомостей про роботу провадиться на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Свідчення не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів (підпункти 2.7., 2.8. пункту 2 Інструкції №162).
Згідно п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
За п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладалася на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника.
Суд враховує, що виправлення записів, невідповідність печатки не можуть спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді недійсності відповідних записів у трудовій книжці, тому спірний період роботи протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо довідки про підтвердження наявного трудового стажу, що видана на тимчасово непідконтрольній території, суд враховує, що відомостей зазначених в трудовій книжці позивача достатньо для встановлення факту роботи позивача з 06.12.1984 по 31.08.1992 у ПТУ №24.
Крім того, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів.
Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».
Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про заробітну плату ОСОБА_2 , які видані установами, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.
Суд приймає до розгляду цю довідку.
При цьому, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують самі установи, які їх видали.
Отже, ОСОБА_1 протиправно не зараховано спірний період роботи та відмовлено у зарахуванні такого періоду без урахування усіх обставин, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.04.2024 року про перерахунок пенсії, із зарахуванням до трудового стажу періодів роботи: з 06.12.1984 по 31.08.1992 у Державному професійному навчальному закладі «Ясинуватському професійному будівельному ліцеї», суд враховує, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 18.03.2024 року (дата направлення заяви від 15.03.2024 року засобами поштового зв'язку), 12.04.2024 року надана відповідачем відповідь на заяву позивача.
Враховуючи, що перерахунок пенсії здійснюється з дня звернення із заявою про перерахунок пенсії, ураховуючи, що матеріалами справи підтверджується дата направлення заяви - 18.03.2024, позов підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.12.1984 року по 31.08.1992 року у Професійно-технічному училищі №24 м. Ясинувата з 18.03.2024 року (з дня звернення із заявою про перерахунок пенсії).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 06.12.1984 року по 31.08.1992 року у Професійно-технічному училищі №24 м. Ясинувата та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 18.03.2024, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 200/3069/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 25 листопада 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.В. Гайдар
А.А. Блохін