№ 11-кп/824/5627/2024 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
13 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
перекладача ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 30 листопада 2024 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що зазначені прокурором ризики продовжують існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачені можуть ухилитися від органу досудового розслідування та суду, а також впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Сукупність даних про особи обвинувачених, їх репутації, даних про можливість ухилення від суду, разом із тяжкістю пред'явленого обвинувачення, свідчить про те, що обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати, які і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ще на 60 днів.
Крім того, обвинувачені ОСОБА_19 , ОСОБА_20 є громадянами Чорногорії; ОСОБА_21 , ОСОБА_22 - Республіки Сербія, у суді першої інстанції зазначили, що в'їхали на територію України як туристи; при цьому, в Україні не мають місця проживання та реєстрації.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року, ухвалити нову, якою обрати обвинуваченим ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або встановити розмір застави, яка може забезпечити належне виконання обвинуваченими своїх обов'язків.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що в свою чергу, потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Захисник звертає увагу на те, що, продовжуючи обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції погодився з доводами сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та їх незмінності. Зокрема можливості ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з чим сторона захисту категорично не погоджується.
На переконання сторони захисту, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин (доведення існування заявлених ризиків), є недопустимим.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, сторона захисту зазначає на те, що потерпілий перебуває в міжнародному розшуку «ІНТЕРПОЛ», а тому даний ризик взагалі виключається та є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисника ОСОБА_6 , вивчивши надані матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення злочинів обвинуваченим, які інкримінуються стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 30 листопада 2024 року включно.
На переконання колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції безпідставно продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є неспроможними. Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховані конкретні обставин справи, зокрема те, що ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні (у тому числі тяжких та особливо тяжких) кримінальних правопорушеннях, за вчинення яких їм загрожує покарання до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, що свідчить про істотно високий ступінь суспільної небезпеки таких дій, що в сукупності з обставинами кримінального провадження, на переконання суду, створює реальні ризики переховування обвинувачених від суду.
Водночас, судом враховано, що обвинувачені ОСОБА_19 , ОСОБА_20 є громадянами Чорногорії; ОСОБА_21 , ОСОБА_22 - Республіки Сербія, у суді першої інстанції зазначили, що в'їхали на територію України як туристи, в Україні не мають місця проживання та реєстрації, що, в свою чергу, свідчить про високий ступінь ризику переховування від суду та органів досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, обставини, на які вказує апелянт як на підставу для обрання обвинуваченим запобіжного заходу, непов'язаного із триманням під вартою, не можуть превалювати над ризиками, які врахував суд першої інстанції, ухвалюючи рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке обмеження права ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для звільнення обвинувачених з-під варти не знайшли свого підтвердження зібраними матеріалами, а також не вказують на зменшення існуючих ризиків або на те, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у змозі їм запобігти.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року та зміни обвинуваченим запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника як необґрунтована, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4