1[1]
06 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Оболонської окружної прокуратурина вирок Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, нерацюючого, маючого на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, без місця реєстрації на території України; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.12.2018 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, звільнений 05.11.2021 по відбуттю строку покарання,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирався.Цивільний позов ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 9678,67 грн (дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 67 коп. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що 27.09.2022 приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні банку «Правекс Банк» за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна, вчинене повторно, у період воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу взяв з робочого столу службового приміщенні банку ноутбук Lenovo IdeaPad33OS-14IKBCPU i5 Grei, вартістю 9 678 гривень 67 коп., заховав його під піджак, в який був одягнутий, та вийшов з приміщення банку, з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_6 спричинив ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» матеріальну шкоду на загальну суму 9 678 гривень 67 копійок.
Крім цього, 19.06.2023 року, приблизно о 10:40 год., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Дрім Таун» за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 21-Б, зайшов по приміщення «Скеледром Пік», маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, у період воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу взяв з робочого столу потерпілої ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Apple» iPhone 7 128 GB, чорного кольору, вартістю 4 684 грн. 67 коп., заховав в кишеню штанів, вийшов з приміщення «Скеледром Пік» та з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 4 684 гривні 67 копійок.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. В іншій частині вирок залишити без зміни.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою суспільний рівень небезпеки вчиненого діяння та особу обвинуваченого, помилково дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України як незаконне зберігання обладнання, призначеного для виготовлення таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років. Так покарання, на переконання колегії суддів, призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Разом з цим, суд першої інстанції у вироку не навів достатніх та необхідних підстав для звільнення обвинуваченого від покарання, належним чином не вмотивував своє рішення у цій частині, а відтак доводи прокурора у цій частині є небезпідставними.
Так, відповідно до приписів ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається зі змісту вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, обставини вчинення правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога, має незадовільний стан здоров'я через тяжкі захворювання та потребує лікування в умовах госпіталізації; обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, поклавши на нього відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки суду є безпідставними.
Так, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та вчинив два епізоди корисливого кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Крім того, суд достатньою мірою не врахував той факт, що потерпілому викрадене майно не поверталося, завдана шкода не відшкодовувалася.
При цьому, обставини, які врахував суд першої інстанції, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, не свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання з ізоляцією від суспільства, а враховані ним при визначенні мінімального покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості.
Також слід зазначити, що призначення покарання за вчинення тяжкого злочину із застосуванням ст. 75 КК України може створювати у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга прокурора, як обґрунтована, підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначеного покарання -скасуванню на підставі ст.ст. 413, 419 КПК України у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з ухваленням судом апеляційної інстанції у цій частині нового вироку, за яким обвинувачений має реально відбувати призначене йому покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: _______________ ____________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/5156/2024
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1