Справа № 420/31076/24
25 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок вих. 1146/24.4-86 від 28.08.2024 р. Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області щодо видачі повторного витягу про державну реєстрацію народження відносно ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), матері Позивача у зв'язку з розбіжностями у написанні імені; зобов'язати відділ Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області внести зміни до актового запису про народження матері Позивача № 14 від 18 квітня 1949 року, складеного виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в розділі «Відомості про дитину у графі "ім'я" виправити з ім'я з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є сином померлої громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У серпні 2024 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо отримання витягу про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України. Білгород-Дніпровським відділом державної реєстрації в актовім цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області 28 серпня 2024 року було винесено висновок вих. № 1146/24.4 - 86 про неможливість видачі вказаного документу у зв'язку з виявленими розбіжностями у написанні імені дитини. Так, відповідно до актового запису про народження № 14 від 18 квітня 1949 року, складеного виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровським району Одеської області , в розділі «Відомості про дитину графі ім'я, вказано - ОСОБА_3 , а у пред'явлених Вами документах, а саме в: - Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 , № витягу 00046537810 від 16 серпня 2024 року видано Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в графі власне ім'я нареченої, вказано « ОСОБА_4 ». - Свідоцтві про народження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 від 16 серпня 2024 року виданого Білгород-Дніпровським відділом державної реєстрації в актовім цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в графі власне ім'я матері , вказано - ОСОБА_4 . Та рекомендацією звернутись до суду з метою усунення розбіжностей. Відповідно до паспорту померлої матері Позивача серії НОМЕР_2 виданого Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області року в графі «прізвище, ім'я, по-батькові» зазначено « ОСОБА_5 », в графі «дата народження» зазначено ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «місце народження» зазначено «село Маразліївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області». Відповідні розбіжності в написанні імені матері Позивача слугували підставою для відмови у видачі витягу про державну реєстрацію актового запису про народження № 14 від 18 квітня 1949 року складеного виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. У зв'язку з наведеними обставинами, Позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв'язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 21.12.1970.
Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Олексіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 14.05.2013, видане виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
У паспорті померлої НОМЕР_2 , виданому Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області, ім'я матері позивача вказано як « ОСОБА_4 ».
У серпні 2024 року представник ОСОБА_6 звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо отримання витягу про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.
Листом від 28.08.2024 № 1146/24.4 - 86 Білгород-Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області надано відповідь про неможливість видачі вказаного документу у зв'язку з виявленими розбіжностями у написанні імені дитини.
За змістом зазначеного листа, відповідно до актового запису про народження № 14 від 18 квітня 1949 року, складеного виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради БілгородДністровським району Одеської області , в розділі «Відомості про дитину графі ім'я, вказано - ОСОБА_3 , а у пред'явлених документах, а саме:
- у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 , № витягу 00046537810 від 16 серпня 2024 року видано Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в графі власне ім'я нареченої, вказано « ОСОБА_4 »;
- у свідоцтві про народження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 від 16 серпня 2024 року виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації в актовім цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в графі власне ім'я матері , вказано - « ОСОБА_4 ».
З метою усунення розбіжностей необхідно звернутися до суду для вирішення питання в судовому порядку.
Відповідно до листа вих. № 4974/06-20 від 12.08.2024 Державного архіву Одеської області, відповідно до частини I пункту 1 Розділу II Порідку, умов і строків зберігання книг державної реєстрації актів цивільного стану, метричних книг у відділах державної реєстрації актів цивільного стану та їх передачі до державних архівів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2013 № 2804/5 (зі змінами) книги реєстрації актів цивільного стану протягом 75-ти років з часу їх створення зберігаються в органах державної реєстрації актів цивільного стану (у додатку).
Отже, вищевказані документи перебувають в Білгород-Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області.
Відповідні розбіжності в написанні імені матері позивача слугували підставою для відмови у видачі витягу про державну реєстрацію актового запису про народження № 14 від 18 квітня 1949 року, складеного виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що зумовило позивача звернутися до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VІ від 01.07.2010 встановлено, що Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами першою-третьою статті 9 цього Закону передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Відповідно до частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.
Згідно частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього ж Закону, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Частинами третьою, четвертою статті 22 цього ж Закону передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.1 зазначених Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Пунктом п.1.5 Правил визначено, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.
Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником. Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведення їх експертизи до судово-експертної установи Міністерства юстиції України (за рахунок заявника).
Пунктом 1.7 Правил встановлено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Процедура внесення змін до актових записів цивільного стану закріплена розділом другим Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Відповідно до пункту 2.1 Правил, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Пунктом 2.5 Правил передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається, зокрема особою, щодо якої складено актовий запис.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.7, 2.18 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. Якщо актовий запис цивільного стану, до якого потрібно внести зміни, зберігається в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України, то відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану, яке в подальшому додається до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у відповідній справі. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану. Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів (п. 2.11 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).
Відповідно до пункту 2.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
З наведених положень Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, вбачається, що внесення змін до актових записів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, за місцем проживання заявника.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, суд приходить до висновку про те, що лист - відповідь, наданий відповідачем позивачу на заяву його представника не є висновком про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
За обставин розглядуваної справи, відповідачем по суті не приймалось рішення (висновок) про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову позивачу у внесенні змін до актового запису про народження матері Позивача № 14 від 18 квітня 1949 року, складеного виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в розділі «Відомості про дитину у графі "ім'я" виправити з ім'я з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », оскільки із відповідною заявою позивач і не звертався.
Єдине звернення позивача (його представника) було задля отримання витягу про державну реєстрацію народження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що відповідачем обґрунтовано надано відповідь та роз'яснення щодо необхідності усунення розбіжностей в імені.
У постанові від 31.03.2021 (справа № 640/21611/19) Верховний Суд дійшов з наступного висновку:
«…з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про порушення у зв'язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.».
Вирішуючи спір, суд враховує, що у розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.
З огляду на те, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VІ від 01.07.2010 із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану не звертався, а відповідачем відповідного висновку за результатами такого звернення не приймалося, даний адміністративний позов подано передчасно та без належних для цього підстав, зокрема за відсутності спору між позивачем та відповідачем щодо внесення змін до актового запису цивільного стану.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області (вул. Грецька, 24, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700; ЄДРПОУ 37894062) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.