з питань продовження процесуального строку
м. Львів
25 листопада 2024 рокусправа № 380/22627/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кондратюк Ю.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного антикорупційного бюро України (03035, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, м. Київ; ЄДРПОУ 39751280) про стягнення грошової допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить суд:
- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ 39751280) на користь ОСОБА_1 суму грошової допомоги при наданні позивачу щорічної основної оплачуваної відпустки у 2016 році у розмірі 18 138,96 грн;
- стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 суму грошової допомоги при наданні позивачу щорічної основної оплачуваної відпустки у 2017 році у розмірі 24 625,86 грн;
- стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 322 182,90 грн;
Ухвалою судді від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Суд вказав, зокрема, що викладені в позовній заяві причини пропуску строків звернення до адміністративного суду не є поважними та встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом подання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 11.11.2024 позивач 20.11.2024 подав заяву про усунення недоліків, в якій виклав свої доводи щодо причин пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування заяви щодо строку звернення до адміністративного суду зазначив, що строк звернення для позивача в частині не виплати йому грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 - 2017 роки, починається з моменту коли позивач дізнався про не здійснення вказаної виплати відповідачем (відповідно липень 2016 року та березень 2017 року).
Отже, саме у липні 2016 року, коли позивачу була надана щорічна основна відпустка, останній дізнався, що йому не виплачена відповідачем грошова допомога до щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік.
Так само у березні 2017 року коли позивачу була надана щорічна основна відпустка, останній дізнався, що йому не виплачена відповідачем грошова допомога до щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік.
3 огляду на те, що грошова допомога при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки є складовою оплати праці державного службовця то на вказані вимоги розповсюджується строки визначені ст. 233 КЗпП України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 233 КЗпП України (в редакції на 2016-2017 роки) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд повторно звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Проте положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 у справі № 1-18/2013 надав офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України і роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення вказаної норми слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Тобто у разі невиплати складових заробітної плати або компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати строк звернення до адміністративного суду не застосовувався.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.
Так, пунктом 18 ч. 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Отже, КЗпП України до 19.07.2022 не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, які суд враховує відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчить зміст позовної заяви, зокрема у ній йдеться про ненарахування та невиплату ОСОБА_1 грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016-2017 роки у належному розмірі.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач працював на посаді державної служби категорії «В» до 10.11.2023, коли був звільнений на підставі наказу Тимчасово виконуючої повноваження Директора Національного бюро № 2186-Н від 31.10.2023.
Також зазначає: «що Національне бюро не здійснило повний розрахунок із позивачем у день звільнення, не виплативши йому борг, що складається із сум грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016-2017 роки».
Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про стягнення грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки має обраховуватися з 11.11.2023, адже 10.11.2023 позивача звільнено на підставі наказу Тимчасово виконуючої повноваження Директора Національного бюро № 2186-Н від 31.10.2023.
При цьому позовна заява надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 06.11.2024, що вказує на недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин та ненадання належних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Отже, заява представника позивача від 20.11.2024 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд вважає, що позивачу потрібно надати додатковий час для усунення недоліків позовної заяви.
При вирішенні питання про продовження позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви суд керується таким.
Відповідно до ст. 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, з метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 119, 121, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя, -
1. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 від 20.11.2024 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду - відмовити.
2. Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали з питань продовження процесуального строку, шляхом подання суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку або зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та наданням відповідних доказів.
4. Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
5. Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна