13 листопада 2024 рокусправа № 380/12807/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Потабенко В.А,
за участю секретаря судового засідання Согор А.Н.,
за участі:
представника позивача - Бабій І.М., згідно договору,
представника відповідача - Кутіної О.М., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - також вдповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці А. Кузніка № 88 -дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 03.06.2024;
- визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці А. Кузніка № 764 -о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04.06.2024;
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці з 05.06.2024;
- стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що не згодний з висновками дисциплінарної комісії, яка обмежилась інформацією, що була викладена у поданні офісу Генерального прокурора, складеного за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000165 від 26.01.2024 за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України. Зазначає, що у даному провадженні позивач є лише підозрюваним. Обвинувального вироку за результатами розгляду зазначеного кримінального провадження станом на день проведення службового розслідування, дисциплінарного провадження та оскарження зазначених вище наказів немає. Крім того наголошує, що для притягнення державного службовця до застосованого відповідачем виду відповідальності Закон України «Про державну службу» передбачає необхідність встановлення вини особи за результатами проведення службового розслідування або дисциплінарного провадження. Однак, у даному випадку належним чином службове розслідування відповідачем проведено не було, відповідачем не встановлено факту вчинення будь-яких діянь окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження.
Ухвалою від 18.06.2024 суддя позовну заяву залишила без руху.
Ухвалою від 01.07.2024 суддя відкрила загальне позовне провадження у справі.
Відповідач позову не визав, 17.07.2024 за вх. № 54106 подав відзив на адміністративний позов. Ввважає, що ним правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Зміст матеріалів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 свідчить про порушення останнім основних обов'язків державного службовця в частині сумлінного і професійного виконання своїх посадових обов'язків, оскільки ОСОБА_1 не дотримався вимог ст. 68 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 54 Закону України «Про запобігання корупції», п. 2 розділу 3 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Національним агентством України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, у редакції наказу від 28.04.2021 № 72-21; п.п. п.п. 3.1.1, 3.1.3 п.3.1, п. 3.5, п. 3.6, п. 3.7 розділу 3, п. 5.1, п. 5.3 розділу 5 наказу Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України», вимог Посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці, контракту № 295/2023 про проходження державної служби від 29.06.2023, скоїв проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. З цих підстав, враховуючи встановлений зміст вчинених позивачем правопорушень відповідач погодився з висновком дисциплінарної комісії про порушення позивачем Присяги державного службовця. Відповідач зазначає, що Львівською митницею належним чином проведено службове розслідування з дотриманням всіх передбачених чинним законодавством строків, досліджено всі належні докази, враховано пояснення позивача та характеристику ОСОБА_1 і застосовано правомірно дисциплінарне стягнення відповідно до норм чинного законодавства.
Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши вступні слова представників сторін, додаткові пояснення та доводи представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , розпочав службу в митних органах у 2010 році, перебував на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Угринів» Львівської митниці згідно з контрактом про проходження державної служби № 295/2023 від 29.06.2023, укладеним між позивачем та Львівською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.
Відповідно до наказу Львівської митниці від 15.04.2024 № 91 «Про проведення службового розслідування» за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції призначено проведення службового розслідування з метою виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або невиконанню вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 . Для проведення службового розслідування створено комісію з проведення службового розслідування.
Підставою для проведення службового розслідування стала інформація, зазначена в поданні Офісу Генерального прокурора України про проведення службового розслідування в порядку ст. 651Закону України «Про запобігання корупції» від 10.04.2024 № 31/1/1-33318-24, зі змісту якого головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000165 від 26.01.2024 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
У ході проведення службового розслідування комісією опрацьовано надане подання офісу Генерального прокурора копії та інформацію щодо повідомлення про підозру, вручене посадовій особі відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42024000000000165, відомості про яке 26.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Старший слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 повідомив, що 03.04.2024 вручив повідомлення про підозру ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, 4. 3 ст. 368 КК України, а саме в пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
З урахуванням цього, пропонувалось вирішити питання про призначення та проведення службового розслідування та притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Про вжиті заходи реагування повідомити на адресу офісу Генерального прокурора у визначений законом термін.
За результатами проведеного службового розслідування комісією Львівської митниці складено акт службового розслідування від 10.05.2024 № 22/09, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_1 не дотримався вимог ст.68 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 54 Закону України «Про запобігання корупції», п. 2 розділу 3 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Національним агентством України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, у редакції наказу НАДС від 28.04.2021 № 72-21, п.п. п.п. 3.1.1. 3.1.3 п. 3.1, п. 3.7 розділу 3, п. 5.1 розділу 5 наказу Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України», вимог Контракту № 295/2023 про проходження державної служби від 29.06.2023.
На підставі отриманих у ході проведення службового розслідування фактичних даних, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, комісія дійшла висновку розглянути питання щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 .
Дисциплінарною комісією, створеною наказом Львівської митниці від 08.04.2024 № 55-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_4 » (далі - Дисциплінарна комісія), розглянуто дисциплінарну справу державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 за фактами, наведеними у доповідній записці начальника відділу внутрішньої безпеки Лівівської митниці ОСОБА_5 від 08.04.2024 № 25/25/13155.
На засіданні 24.05.2024 Дисциплінарна комісія вирішила, що відомості, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження підтвердилися; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та вини цього державного службовця, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, дисциплінарна комісія рекомендувала керівнику Львівської митниці розглянути питання щодо притягнення державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосувати до нього дисциплінарне стягнення звільнення з посади державної служби.
За результатами розгляду подання Дисциплінарної комісії наказом Львівської митниці від 03.06.2024 № 88-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, а в подальшому наказом Львівської митниці від 04.06.2024 №764-о «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено 04.06.2024 ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 1, 2, 4, 9 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а також припинено дію контракту у зв'язку із звільненням.
ОСОБА_1 , вважаючи накази Львівської миттниці «Про звільнення ОСОБА_4 » від 04.06.2024 № 764-0 та наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 03.06.2024 № 88-дс протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування та за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та заперечень сторін, суд зазначає на таке.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтями 2, 51 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далв - КАС України) законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закону №889-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».
Згідно із ч. 1 ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 64 Закону № 889-VIII).
Частиною 1 ст. 65 Закону № 889-VІІІ передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Доказами у справі встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, а саме, порушення Присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців, дії, що шкодять авторитету державної служби, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
Статтею 66 Закону № 889-VIII визначено види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до державних службовців, серед яких: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
За правилами, встановленими ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Частиною 1 ст. 67 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Суд не погоджується із висновками службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, оскільки такий не містить висновку чи обґрунтованих відомостей щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем, наявність вини позивача та ступінь її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
Нормами ст. 69 Закону № 889-VIII передбачено, що з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку стосовно державного службовця дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ здійснюється дисциплінарне провадження.
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 73 Закону № 889-VIII).
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).
Згідно з п. 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (п. 7 Порядку № 1039).
Відповідно до п. 31 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (пункт 33 Порядку № 1039).
Відповідно до п. 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).
Отже, положення Закону № 889-VIII та Порядку №1039 вказують на те, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Суд, здійснивши перевірку оскаржуваних наказів суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України від 14.10.2014 «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1700-VII особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1700-VII запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими, а згідно з ч. 1 ст. 39 - особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 1700-VII державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Так, згідно посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Угринів» Львівської митниці, затвердженої 18.09.2023 в.о. керівником Львівської митниці А.Кузніком та підписаної позивачем 18.09.2023, до посадових обов'язків державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 входили наступні посадові обов'язки:
- п. 3.1. Реалізація в заах митного контролю зони діяльності митного поста «Угринів» Львівської митниці державної митної політики, безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням усіма юридичними й фізичними особами законодавства України з питань митної справи;
- п. 3.2. Виконання завдань і функцій, визначених Положенням про Митний пост митниці, Положення про відділ митного оформлення № 3 митного поста «Угринів, посадовою інструкцією
- п. 3.3. Дотримання виконавської та службової дисципліни, умов контракту, несення персональної відповідальності
- п. 3.4. Здійснення в зонах митного контролю діяльності Митного поста митниці контролю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановленого порядку переміщення товарів, транспортних засобів, застосування відповідно до законів України заходів тарифного й нетарифного регулювання, повне та своєчасне справлення податків, зборів (інших обов'язкових платежів) при переміщенні товарів і транспортних засобів комерційного призначення та особистого користування через митний кордон України або проведенні митних процедур. Вжиття заходів щодо інтересів споживачів товарів, недопущення ввезення на територію України та випуску в вільний обіг неякісних товарів, товарів, що завдають шкоди навколишньому середовищу й не відповідають чинним в Україні стандартам і вимогам;
- п. 3.5. Здійснення контролю за переміщенням валютних і культурних цінностей через митний кордон України;
- п. 3.6. Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
- п. 3.7. Застосування особистого митного забезпечення, засобів ідентифікації транспортних засобів комерційного призначення;
- п. 3.8. Здійснення в зонах митного контролю діяльності Митного поста митниці контролю за дотриманням суб'єктами, які здійснюють митну брокерську діяльність, відкриттям та експлуатацією магазинів безмитної торгівлі;
- п. 3.9. Виконання в межах службової діяльності доручень безпосереднього керівника, керівництва Митного поста митниці;
- п. 3.10. Вжиття заходів щодо забезпечення цілісності та охоронності державного майна, яке використовується ним у службовій діяльності.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що висновок про порушення позивачем вищевказаних вимог дисциплінарною комісією зроблено на підставі акту службового розслідування 10.05.2024 № 22/09, яким встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється в одержані службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що державний інспектор відділу контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Львівської митниці ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи наданою владою та службовим становищем, вчинила злочини у сфері службової діяльності. З метою отримання неправомірної вигоди залучила до її отримання ОСОБА_1
ОСОБА_1 в лютому 2023 року, перебуваючи у автомобілі «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_2 , який припарковано біля ресторану швидкого харчування «Макдональдс» (за адресою: м. Львів, вул.Чорновола, буд. 12), отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 3200 доларів США за безперешкодне митне оформлення 3-х автомобілів ТзОВ «Вінстон Груп» з товаром (крани, клапани, вентилі для ванн, ковин, змішувачі побутові) на митному посту «Львів-Північний» Львівської митниці.
Таким чином, ОСОБА_1 , на думку відповідача, ґрунтовано підозрюється в пособництві в одержанні службовою особою правомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою обою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з користанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за передньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Проведеним, в рамках службового розслідування, моніторингом інформації, наявної у функціональному модулі «ВМД» АСМО «Інспектор» щодо митних декларацій № 24UA209230003677U4, № 24UA209230003758U1 встановлено, що 15.01.2024 о 09:25 год. декларант ТзОВ «ВІНСТОН ГРУП», обліковий № UA10044731781, подав до митного оформлення МД № 24UA209230003677U4.
За МД від 15.01.2024 № 24UA209230003677U4 заявлено товар: «Крани, клапани і вентилі для раковин, ванн, біде, резервуарів для води та аналогічних
пристроїв: - CHAMPION Кран під ключ. Сантехприладів з нерж. сталі SUS304 (синій) (50 шт/ящ) - 2500 шт...».
Митну декларацію № 24UA209230003677U4 прийнято до митного оформлення та зареєстровано о 09:25 год. 15.01.2024 головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці ОСОБА_7 . Завершення митного оформлення здійснено о 18:59 год. 17.01.2024 державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці ОСОБА_8 .
За МД від 15.01.2024 № 24UA209230003758U1 заявлено товар: «Крани змішувальні побутові: - LEDEME LM1003W Basin mixer Змішувач для умивальника (10 шт/ящ), Латунь - 250шт.; - LEDEME LM2210 Bath mixer with long spout (10 pcs/box)/LEDEME LM2210. 3мішувач для ванни з довгим виливом (10 шт/яш)...».
Митну декларацію № 24UA209230003758U1 прийнято до митного оформлення та зареєстровано о 10:37 год. 15.01.2024 головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці ОСОБА_9 . Завершення митного оформлення здійснено о 11:51 год. 7.01.2024 головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці ОСОБА_10 .
Також під час здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що комісія з проведення службового розслідування встановила наступні причини і умови, що сприяли вчиненню державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 корупційного правопорушення, невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»:
- недотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про державну службу», положень нормативно-правових актів з питань державної митної справи, відомчих наказів Державної митної служби України, Львівської митниці;
- превалювання приватного інтересу над державними (стосовно дотримання вимог законодавства України, у тому числі антикорупційного), свідоме ігнорування положень чинного законодавства України, в тому числі вимог Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції», положень нормативно-правових актів з питань державної митної справи, відомчих наказів Державної митної служби України, Львівської митниці;
- неналежний рівень особистої зацікавленості стосовно вивчення та практичного застосування положень законодавства, у тому числі антикорупційного, самостійного покращення своїх вмінь, навичок та знань, відповідно до функцій та завдань займаної посади, підвищення професійного рівня, удосконалення організації службової діяльності, з метою забезпечення виконання вимог пункту 3.11 розділу 3 наказу Держмитслужби від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України»;
- відсутність підтверджених фактів звернень державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 до начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці, начальника митного поста «Угринів» Львівської митниці, а також посадових осіб відділу з питань запобігання та протидії корупції Львівської митниці щодо можливих фактів вчинення, в тому числі третіми особами корупційних та/або пов'язаних корупцією правопорушень, інших фактів невиконання положень Закону України «Про запобігання корупції», із метою отримання відповідних роз'яснень вимог антикорупційного законодавства України.
Дисциплінарна комісія вважала, що причинами і умовами, що призвели до вчинення державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення є невиконання безпосередньо ним вищезазначених положень законодавства та неналежний контроль за його діями з боку безпосереднього керівника.
З урахуванням зазначеного вище, на підставі зібраних в ході здійснення дисциплінарного провадження документів, матеріалів та пояснень, комісія дійшла висновку, що державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ОСОБА_1 згідно фактів, зазначених у поданні офісу Генерального прокурора про проведення службового розслідування в порядку ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» від 10.04.2024 за № 31/1/1-33318-24 та матеріалів, зібраних в ході проведення службового розслідування, не дотримався вимог ст. 19 Конституції України, п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 4, п. п. 1, 2, 7, 9 ч. 1 ст. 8, ч. 5 ст. 32 Закону України від 10.12.2015 “Про державну службу», ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 24 Закону, ч. 1 ст. 38, п.6 ст. 53, ст. 54 Закону України від 14.10.2014 “Про запобігання корупції», п. 1 розділу 1, п. п. 3.5, 3.6, 3.7 Розділу 3, п. п. 5.1, 5.3 Розділу 5, п. 6.4. Розділу 6 Кодексу етичної поведінки, затвердженого наказом Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 “Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України, п. п. 1, 5 та Розділу “Доброчесність» Правил етичної поведінки, затверджених наказом Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 “Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України», вимог Контракту про проходження державної служби № 295/2023 від 29.06.2023.
В розрізі встановлених обставин справи суд зазначає, що адміністративний суд у силу вимог ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судом правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Варто зазначити, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить державну службу, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання нею службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №120/8381/20-а.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97).
Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
У свою чергу, «від зворотного», вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18, від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а та від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21.
В контексті особливостей спірних правовідносин варто зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення кримінального правопорушення, а за порушення службової дисципліни.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності за вчинення державним службовцем протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів; порядок та підстави притягнення до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Кримінальна відповідальність особи настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності повинен ґрунтуватись на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16.
Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися, насамперед, на такому:
-чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Відовідач визначив, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало скоєння ним дисциплінарного проступку.
Суд проаналізувавши наказ в/о начальника Львівської митниці А. Кузніка № 88-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 03.06.2024 вважає за необхідне зазначити, що в описовій та мотивувальній частині наказу описуються події, які не стосуються кола посадових обов'язків позивача, що визначені його посадовою інструкцією від 18.09.2024 року.
У спірному наказі № 88-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 03.06.2024 аналізуються митні оформлення по митних делараціях, які відбувались без участі позивача на митному пості «Малехів» та жодним чином не дотичні до митного поста «Угринів».
Відтак, некоректним є посилання відповідача на вчинення позивачем дисциплінарного проступку та недотримання ним вимог посадової інструкції.
Дослідивши матеріали вбачається, що висновки відповідача про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження, а в самому спірному наказі описуються обставини щодо дій ОСОБА_2 .
Щодо дій позивача, якого не було затримано на отриманні неправомірної вигоди, зазначено, що він в лютому 2024 року від перебуваючи у автомобілі «Audi Q5» державний номерний знак НОМЕР_2 , який припарковано біля ресторану швидкого харчування «Макдональдс» (за адресою: м. Львів, вул.Чорновола, буд. 12), отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 3200 доларів США за безперешкодне митне оформлення 3-х автомобілів ТзОВ «Вінстон Груп» з товаром (крани, клапани, вентилі для ванн, ковин, змішувачі побутові) на митному посту «Львів-Північний» Львівської митниці.
При цьому, в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, крім одного абзацу щодо ОСОБА_1 в матеріалах кримінального провадження, що були здобуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, відсутні. Із матеріалів дисциплінарної справи прослідковується, що за результатами службового розслідування встановлено наявність в діях позивача дисциплінарного проступку передбаченого п.п. 1, 2, 4, 9 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII.
Однак, вказані висновки ґрунтуються виключно на відомостях, отриманих дисциплінарною комісією Львівської митниці під час дослідження подання Офісу Генерального прокурора за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000165 від 26.01.2024 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Судом встановлено тотожність змісту висновку службового розслідування та подання Офісу Генерального прокурора і тексту підозри ОСОБА_1 . Будь-яких даних щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, окрім зазначених у повідомленій позивачу підозрі та згаданому поданні офісу Генерального прокурора, висновок службового розслідування не містить.
Відтак, висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували вчинення позивачем порушення п.п. 1, 2, 4, 9 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII (як наприклад, відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення).
Доказів в підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування не надано, крім обставин, описаних в поданні Офісу Генерального прокурора України про проведення службового розслідування в порядку ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» від 10.04.2024 № 31/1/1-33318-24.
Оскільки зміст висновку службового розслідування ґрунтується лише на інформації, здобутій під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем вимог п.п. 1, 2, 4, 9 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, а відтак, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних наказів, що має наслідком їх скасування.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення. В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у вказаній справі також зауважував, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).
Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а та від 30.09.2021 у справі № 814/334/17.
Щодо аргументів представника відповідача про те, що висвітлення інформаційними ресурсами дій позивача в мережі інтернет свідчать про використання ним своїх повноважень в особистих (приватних) інтересах, вчинення ним порушення Присяги державного службовця, оскільки такі дії підривають авторитет Львівської митниці як органу державної влади та дискредитують митну службу в цілому, суд звертає увагу, що такі не були покладені в основу висновків службового розслідування. Як доказ дискредитації орану відповідач покликається на інформаційні ресурси: www.ukr.net, www.varta1, www.lvivmedia, www.vgolos.
Судом досліджено інформацію та зміст статей на вищевказаних сайтах, в яких відсутня будь-яка згадка про ОСОБА_1 , що спростовує твердження відповідача про дискредитацію позивачем репутації митного органу.
Висвітлення в засобах масової інформації події - затримання на хабарі інспекторки Львівської митниці може мати негативний вплив на авторитет Львівської митниці в цілому, але навіть суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не виключає необхідність з'ясувати та встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях державного службовця. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 09.02.2022 у справі №160/12290/20).
Суд зауважує, що такий факт висвітлення, в якому позивач жодним чином не згадується, треба розглядати не окремо, а у взаємозв'язку з іншими обставинами та фактами, які необхідно встановити в ході службового розслідування, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд зауважує, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 2401 КЗпП України, а, отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі. Таким чином, належним способом відновлення порушеного права позивача є поновлення позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02' 1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки Львівської митниці від від 11.07.2024 № 162/7.4-22/51 на день звільнення ОСОБА_1 його середньоденна заробітна плата становила 900,09 грн.
Вимушений прогул у випадку ОСОБА_1 становить 115 днів - з 05.06.2024 (дня, наступного за звільненням) по 12.11.2024 (дня, що передує прийняттю рішення суду про поновлення).
Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 103510,35 грн. (900,09 грн. * 115 днів). При цьому, сума вказана без вирахуванням обов'язкових податків і утримань.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 27002,70 грн. необхідно допустити до негайного виконання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідачем жодним чином не наведено доказів вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, за який може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 88-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 03.06.2024.
Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 764-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04.06.2024.
Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці з 05.06.2024.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка; код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 103510 (сто три тисячі п'ятсот десять) гривень 35 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 27002 (двадцять сім тисяч дві гривні) 70 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.11.2024.
Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна