КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
14 листопада 2024 року № 320/20846/23
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
за участі: секретаря судового засідання - Скибун К.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Марціса Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ державного секретаря Міністерства оборони України від 15.05.2023 №149 (зі змінами згідно наказу від 29.05.2023 № 167) в частині щодо звільнення його з посади головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України;
-поновити його на посаді головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України;
-стягнути з Міністерства оборони України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято з грубими порушеннями ЗУ «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України, необґрунтовано та без урахування усіх обставин.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив державну службу в апараті Міноборони з 10 лютого 2006 року.
Наказом Міністерства оборони України від 22.02.2019 № 37 ОСОБА_1 , головного спеціаліста Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, призначено на посаду головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України.
Як слідує з попередження про наступне звільнення, головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України ОСОБА_1 відповідно до наданих державним секретарем Міністерства оборони України повноважень та у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до директиви Міністерства оборони України від 22.02.2023 №Д-226/6 «Про проведення організаційних заходів у апаратів Міністерства оборони України в 2023 року», керуючись вимогами п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», 28.02.2023 позивача попереджено про наступне скорочення займаної посади і майбутнє звільнення 28.04.2023.
Із попередженням позивач ознайомлений 28.02.2023, що підтверджується особистим підписом.
У даному попередженні також зазначено, що у зв'язку з скороченням займаної посади позивачу пропонується посади:
головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності.
головного спеціаліста відділу соціальної політики Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
Від зазначених посад відмовився. Акт додається. Підписано ОСОБА_2 12.05.2023.
Департаментом з питань запобігання та виявлення корупції МОУ складено акт пропонування державному службовцю посади від 12.05.2023 № 1, у якому зазначено:
«Комісія у складі - тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України полковника юстиції ОСОБА_2, тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України полковника юстиції ОСОБА_14, начальника відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України ОСОБА_5 даним актом засвідчує те, що "12" травня 2023 року тимчасово виконуючим обов'язки директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України полковником юстиції ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_3 посади: головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності та головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Департаменту соціального забезпечення МОУ.
Від запропонованих посад ОСОБА_4 відмовився, попередження в частині пропонування посад підписувати відмовився.»
Судом встановлено, що т.в.о. директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції МОУ ОСОБА_2 повідомляв державного секретаря МОУ ОСОБА_16 про те, що під час виконання директиви Міністерства оборони України від 22.02.2023 № Д-226/6 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2023 році" та від 28.04.2023 № Д-226/12 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2023 році" щодо переформування Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України у Департамент з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України виникло питання щодо розміщення державного службовця Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції ОСОБА_1 .
Вказана особа неодноразово публічно заявляла про своє небажання працювати за напрямом запобігання корупції та мала конфліктні відносини з цього питання із безпосереднім керівником - начальником вказаного відділу ОСОБА_5 .
З метою розміщення державного службовця ОСОБА_1 ним було повідомлено про зазначені обставини Департамент кадрової політики Міністерства оборони України, яким до Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України було надано перелік вакантних посад в апараті Міністерства оборони України (вих. № 226/1504 від 18.04.2023).
Після цього, з врахуванням відповідності освіти та досвіду роботи ОСОБА_1 вимогам посадових обов'язків вакантних посад в апараті Міністерства оборони України та органах військового управління було з'ясовано, що ОСОБА_1 можливо запропонувати посади: головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності.
З метою запропонування посади державному службовцю ОСОБА_1 та вирішення питання щодо можливого його працевлаштування на вищезазначених посадах проведені бесіди:
-09.05.2023 - з директором Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України ОСОБА_6 щодо пропонування вакантної посади головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
-11.05.2023 - з начальником Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності полковником ОСОБА_7 щодо пропонування вакантної посади головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності;
Вказані особи погодилися на призначення ОСОБА_1 на наявні вакантні посади та запропонували прибути йому до них у зручний для нього час.
Дана інформація була доведена ОСОБА_1 12.05.2023.
Від зазначених пропозицій останній відмовився, про що було складено відповідний акт.
Щодо мотивів відмови від призначення на вказані посади ОСОБА_1 повідомив, що бажає працювати в іншому місці.
Заступник директора департаменту - начальник управління з питань роботи з державними службовцями та керівниками державних підприємств Департаменту кадрової політики МОУ ОСОБА_13 15.05.2023 доповідав Державному секретарю МОУ ОСОБА_8 про те, що ним 11.05.2023 засобами комунікаційного зв'язку (за номером телефону НОМЕР_1 ) була доведена інформація до головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України ОСОБА_1 щодо його розміщення на посадах державної служби (на його вибір):
головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;
головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності.
Також йому було повідомлено, що керівники вищезазначених підрозділів чекають його для проведення співбесіди та написання заяви про призначення у зручний для нього час.
На бесіди до вищезазначених керівників ОСОБА_1 не з'явився.
Крім того, 12.05.2023 начальник Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності ОСОБА_9 та 15.05.2023 директор департаменту соціального забезпечення МОУ ОСОБА_10 доповідали державному секретарю МОУ ОСОБА_8 про те, що на бесіду головний спеціаліст відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України ОСОБА_1 не з'явився.
Як слідує з доповідної записки директора Департаменту кадрової політики МОУ ОСОБА_11 від 15.05.2023, ним з метою соціального захисту державного службовця ОСОБА_1 та вирішення питання щодо можливого його працевлаштування на вищезазначених посадах проведені бесіди:
-09.05.2023 - з начальником Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності, полковником ОСОБА_12 щодо призначення на посаду головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності;
-09.05.2023 - з директором Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України ОСОБА_6 щодо призначення на посаду головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
Керівники погодилися провести бесіди з ОСОБА_1 щодо його працевлаштування та оформлення відповідних документів у зручний для нього час.
Дана інформація була доведена ОСОБА_1 12.05.2023 тимчасово виконуючим обов'язки директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України полковником юстиції ОСОБА_2 , а 11.05.2023 заступником директора департаменту - начальником управління з питань роботи з державними, службовцями та керівниками державних підприємств Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України ОСОБА_13 .
На бесіди до вищезазначених керівників головний спеціаліст ОСОБА_1 не з'явився.
Тимчасово виконуючим обов'язки начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції МОУ ОСОБА_14 15.05.2023 подано до Державного секретаря МОУ ОСОБА_16 подання до звільнення з роботи 15.05.2023 ОСОБА_1 , у якому зазначено , що 28.02.2023 ОСОБА_1 попереджений про наступне скорочення посади головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України.
ОСОБА_1 12.05.2023 було запропоновано вакантні посади: головного спеціаліста відділу соціальної забезпечення Департаменту соціального забезпечення МОУ та головного спеціаліста відділу цивільного захисту Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності.
Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився, попередження в частині пропонування посад підписувати також відмовився, про що складено акт.
Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначили, що позивачу пропонувалися посади, однак він відмовився підписувати попередження в цій частині і тому ними було складено акт про відмову від підпису.
Наказом Міністерства оборони України від 15.05.2023 № 149 звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, 15.05.2023 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 29.05.2023 №167 відповідно до частини п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу" пункт 1 параграфу 1 наказу державного секретаря Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 15 травня 2023 року № 149 викладено в такій редакції:
"Відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" припинити державну службу та звільнити з роботи: ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, 29.05.2023 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України».
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними наказами, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Стаття 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій,
стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; «
забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів:
забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
управління персоналом державних органів;
реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8- рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов 'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов'язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
Судом встановлено, що на вимогу зазначеної статті Закону України «Про державну службу» позивача у зв'язку із проведенням організаційних заходів у строки та спосіб відповідно до положень чинного законодавства України 28.02.2023 було повідомлено про наступне звільнення.
Із попередженням про наступне звільнення позивач ознайомився належним чином, що підтверджується особистим підписом.
Також у зв'язку із скороченням займаної посади на вимогу ст. 87 ЗУ «Про державну службу» позивачу запропоновано посади головного спеціаліста відділу цивільного захисту України екологічної безпеки та протимінної діяльності Міністерства оборони України та головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, проте позивач 12.05.2023 відмовився від запропонованих посад та попередження в частині пропонування посад підписувати відмовився, про що було складено акт від 12.05.2023.
Посилання позивача, на те що відповідачем не було запропоновано йому інших посад, судом не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: попередженням, актом від 12.05.2023, доповідними записками від 12.05.2023 та від 15.05.2023, показами свідків.
Твердження позивача, що посадовими особами Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України не враховано кваліфікації і продуктивності праці, а також те, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987 році суд оцінює критично, оскільки, як слідує з матеріалів справи відповідач був обізнаний про наявність у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987 році, що підтверджується витягом з наказу державного секретаря Міністерства оборони України від 15.05.2023 № 149 та від 29.05.2023 № 167, оскільки посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1987 році серії НОМЕР_2 від 20.01.1993 категорії 2 зазначене у підставах, на яких приймався наказ про припинення державної служби та звільнення з роботи позивача.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувані накази прийняті у межах та спосіб, передбачених чинним законодавством, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів має бути відмовлено.
Також не можуть бути задоволеними позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки є похідними вимогами від первинних, у задоволенні яких судом відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 25 листопада 2024 р.