25 листопада 2024 року № 320/3911/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті перерахованої з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її виплат максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 , з 01.12.2019, без обмеження її виплат максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням щорічних індексанцій.
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між максимально нарахованою сумою пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2019 та фактично сплаченою пенсією, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позов обґрунтований тим, що при перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі рішення суду по справі №640/11731/22 відповідач протиправно обмежив розмір належної позивачу пенсії з 01.12.2019 року максимальним розміром. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином позивач зазначає, що після прийняття рішення Конституційним Судом України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 в адміністративній справі №640/11731/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 грудня 2019 року перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки державної установи «Територіальне управління МВС України по місті Києву» від 21 грудня 2021 року № 4276 виданої станом на листопад 2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного рішення суду, пенсійним органом проведено позивачу перерахунок пенсії, між тим, під час перерахунку пенсії, на виконання судового рішення, розмір пенсії позивача з 01.12.2019 обмежено десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб, що також підтверджується інформацією про розрахунок пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту другого резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згодом відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Відтак, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
З огляду на вказане, слідує висновок, що протягом 2017-2020 років стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Таким чином, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 21.12.2021 №120/3552/21-а, та від 26.01.2022 у справі №569/2950/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Разом з тим положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20 та від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, а тому в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин та вірно враховані судом першої інстанції.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києв є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.12.2019 із застосуванням обмеження її максимальним розміром та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити пенсію позивача з 01.12.2019, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести виплату пенсії з урахуванням щорічних індексацій, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача внаслідок невиплати індексації.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем ще не прийнято рішення щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром на виконання даного рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що під час здійснення такого перерахунку не будуть враховані розміри індексації, що наявні в структурі пенсійної виплати.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в згаданій частині слід відмовити.
Щодо виплати позивачу різниці між перерахованою пенсією та проведеними виплатами з 01.12.2019, суд зазначає про передчасність заявлених вимог, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок ще не проведено та їх виплату не здійснено.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи. Оскільки позов задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,40 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам).
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті перерахованої з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її виплат максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратли працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 01.12.2019, без обмеження її виплат максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908,40 (дев'ятсот вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.