вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2024 р. Справа № 911/2840/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк»
до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства фінансів України
про стягнення 252 720,28 гривень
установив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича про стягнення 252 720,28 гривень.
Мотивуючи вказані вимоги, позивач зазначив, зокрема, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 та, отримавши 620 000,00 грн кредиту, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком.
Також позивач зазначив, що 31.12.2020 між ним та Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (далі - гарант) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі - договір гарантії), за умовами якого 07.08.2024 позивачем направлено до Міністерства фінансів України та АТ “УКЕКСІМБАНК», як агента, вимогу №270 від 07.08.2024 на сплату коштів за гарантією.
За викладеними у позові доводами 05.09.2024 Міністерством фінансів України перераховано суму сплати за гарантією у розмірі 121 867,98 грн, відтак з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 станом на 26.09.2024 становить 252 720,28 грн, з яких:
- 116 542,98 грн - заборгованості за тілом кредиту;
- 19 634,32 грн - заборгованості за процентами,
- 116 542,98 грн - заборгованість відповідача перед державним бюджетом.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.11.2024 у справі №911/2840/24 залишив позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
20.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» надійшла заява про усунення недоліків.
Так, в розрізі здійснених розрахунків заявлених до стягнення сум, посилаючись на зміст позовної заяви, позивач вказав таке (дослівно):
- сформований банківською системою розрахунок заборгованості та долучений до позовної заяви у даній справі відображає заборгованість за договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ФОП Добровольським В.В.;
- як вбачається з розрахунку заборгованості, 19.01.2022 "Залишок поточноi заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту)" - 620 000,00 грн. 31.01.2022 відповідач здійснив погашення заборгованості у розмірі - 17222,22 грн, що підтверджується випискою по транзитному рахунку 29098020208753, що відкритий згідно п. А 4 кредитного договору;
- згідно розрахунку заборгованості вбачається, що 31.01.2022 колонка "Сума погашення за наданим кредитом" відображено погашення у розмірі - 17 222,22 грн та було погашено заборгованість за кредитом (тілом кредиту) і залишок поточноi заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту)" становить - 602 777,78 грн (Приклад: 620 000,00 - 17 222,22 = 602777,78);
- таким чином розрахунок заборгованості та банківські виписки відображають та підтверджують заборгованості відповідача перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за наданим кредитом (тiлом кредиту) у розмірі - 116 542,98 грн, що підтверджується випискою по р/р 20638030203259 (додаток №19 позовної заяви), заборгованостi за процентами у розмірі - 19 634,32 грн, що підтверджується випискою по р/р 20682010208811 (додаток №20 позовної заяви) та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі - 116 542.98 грн, що підтверджується випискою по р/р 98190030200250 (додаток №26 позовної заяви).
Також у заяві про усунення недоліків позивач зауважив, що зі змісту колонки «процентна ставка (прострочена)» доданого до позову розрахунку вбачається, що підвищена ставка не нараховувалась.
Посилаючись на той же розрахунок, позивач зауважив на відображенні у ньому 02.04.2024 простроченої заборгованості за наданим кредитом - 61 153,65 грн та за процентами - 29 421,04 грн, відтак станом на 02.05.2024 прострочена заборгованість перед банком не погашена.
Стосовно ж доказів перерахування Міністерством фінансів України 05.09.2024 121 867,98 грн гарантії, позивач звернув увагу суду, що ним додано до позовної заяви виписку по р/р 29098020208753, у якій відображено, що 05.09.2024 Кабінет Міністрів України перерахував на погашення заборгованості 116 542,98 грн (призначення «перерахування коштiв зг. розпорядження 05.09.2024 №8306 погашення розп. МФУ 29.08.2024 №9962).
Крім того, зазначаючи про те, на якій стадії суду слід здійснювати оцінку доказів та обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум, позивач зауважив про викладення аналогічної позиції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №911/1998/19, від 08.07.2020 у справі №921/744/19, від 14.05.2019 у справі №917/1456/18, від 21.04.2023 у справі №911/1721/22.
Так, за доводами позивача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, вирішувати питання про достатність доказів та надавати їм оцінку на стадії відкриття провадження у справі суд не вправі, а лише зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості, перевірити їх та оцінити і, у разі, незгоди з ними - зазначити правові аргументи на їх спростування, відтак навести свій розрахунок, і все вказане є процесуальним обов'язком суду.
Відповідно до приписів ст. ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
З огляду наведеного суд дійшов висновку про прийняття до розгляду позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» та відкриття провадження у справі.
Поряд з тим суд наголошує позивачу на необхідності виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 13.11.2024 у справі №911/2840/24 в частині необхідності надання:
1) детального та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум із викладенням відомостей стосовно того:
- в рахунок яких платежів по тілу кредиту та місячних платежів по процентах позивачем здійснювалось зарахування частково сплачених відповідачем коштів;
- з яких частково/повністю неповернутих чергових платежів (у тому числі і згідно графіку) складається заявлена до стягнення сума заборгованості по тілу кредиту;
- з яких частково/повністю несплачених місячних сум складається заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам за користування кредитом окремо щодо процентів, нарахованих як на залишок поточної заборгованості по кредиту, так і на прострочений кредит;
2) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини перерахування Міністерством фінансів України 05.09.2024 на рахунок позивача 121 867,98 грн гарантії, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
В розрізі вказаного вище суд зазначає, що посилання у заяві про усунення недоліків на доданий до позову розрахунок заборгованості та роз'яснення суду по прикладу розрахунку боргу по тілу кредиту у одну із дат - 31.01.2022, не усуває виявленого судом недоліку, оскільки жодними чином не розкриває змісту щодо того, з яких конкретно визначених платежів (дата, місяць, рік) складаються заявлені до стягнення суми заборгованості по тілу кредиту та по процентам.
Суд зауважує, що такі обставини у вигляді явно змістовної інформації відсутні як у позовній заяві, так і у розрахунку, тоді як суд на відповідній стадії перевірки позовної заяви на відповідність її змісту процесуальним вимогам здійснює не оцінку доказів та/або розрахунку, а перевіряє наявність викладу певних обставин, які розкривають суть заявлених вимог.
З огляду на вказане суд повторно наголошує, що норми процесуального права покладають на позивача обов'язок надати не просто розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а «обґрунтований розрахунок», тобто позивач має навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у такому розрахунку.
З огляду наведеного, враховуючи міркування позивача про доцільність перевірки поданого ним розрахунку на стадії відкриття провадження у справі з посиланням на нерелевантну практику касаційної інстанції, суд вважає за необхідне зазначити, що:
- рішення суду касаційної інстанції у наведених позивачем постановах стосувались порушень, допущених судами на стадії прийняття рішень (суди не перевірили/не у повній мірі перевірили надані сторонами розрахунки боргу) та/або на стадії відкриття провадження у справі (суди перевірили та оцінили на предмет належності конкретні докази, додані до позову);
- наведена позивачем практика суду касаційної інстанції не стосується питання відсутності у позовній заяві обґрунтування заявлених до стягнення сум, виклад числових значення яких у таблиці розрахунку не розкриває та не пояснює правової природи спірних сум;
- саме ж лише наведення у колонках розрахунку певних числових значень у відповідну дату, не усуває вказаного судом недоліку і не пояснює, яким чином змінювалась сума заборгованості відповідача, у тому числі у наростаючому та спадаючому підсумках;
- доданий до позову у цій справі розрахунок боргу містить 18 колонок, у деяких з яких відображено нульові значення, тобто взагалі не відображено нарахування та наявність боргу, що може суттєво ускладнити перевірку та правильність здійсненого позивачем розрахунку.
Підсумовуючи вказане суд звертається до послідовної практики Верховного Суду, яка полягає, зокрема, у тому, що якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Окрім того суд звертає увагу позивача на те, що виявлений судом недолік полягав у відсутності у позові посилання про те, якими доказами підтверджуються викладені позивачем обставини перерахування Міністерством фінансів України 05.09.2024 на рахунок позивача 121 867,98 грн гарантії, а не - 116 542,98 грн, як зазначено позивачем.
З огляду на таке суд наголошує позивачу, що саме останній має вказати у позові на докази, які підтверджують викладені ним обставини.
Відповідно до ст. ст. 12, 247, 177, 181 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Беручи до уваги все наведене вище, характер спірних правовідносин, зважаючи на заявлені позивачем у даному спорі вимоги, предмет та підстави вказаного позову, суд дійшов висновку, що справа за відповідно поданим позовом підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні.
Водночас, як слідує зі змісту позовної заяви, Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк» просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, Міністерство фінансів України (ідентифікаційний код 00013480).
Вказане клопотання мотивовано тим, що рішення у зазначеній справі може вплинути на права та обов'язки вказаної особи, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема і за сплаченою гарантією.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Однак позивачем не обґрунтовано, на які права та обов'язки вказаної вище особи щодо однієї із сторін може вплинути рішення у даній справі, зокрема які права та обов'язки можуть з'явитися/змінитися/припинитися у Міністерства фінансів України у разі задоволення або у разі відмови у задоволенні поданого позову, як наслідок не доведено наявність підстав для залучення відповідної особи у якості третіх осіб у розумінні ст. 50 ГПК України.
В розрізі зробленого висновку судом враховано, що приписи статті 50 ГПК України презюмують право сторони заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, попри те така норма не передбачає права однієї зі сторін при поданні відповідної заяви про залучення третіх осіб обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
Поряд з тим судом, у порядку ч. 2 ст. 50 ГПК України, встановлено, що пунктом 6.3. договору гарантії передбачено, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховується на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору), та зараховується гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з цим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Ураховуючи наведене, предмет та підстави заявленого у даній справі позову, суд приходить до висновку, що рішення за результатами розгляду цього спору може вплинути на права та обов'язки Міністерства фінансів України (ідентифікаційний код 00013480), зокрема щодо виконання позивачем вимог в частині регресного перерахування коштів на рахунок гаранта з метою погашення боргу перед державою, а тому Міністерство фінансів України (ідентифікаційний код 00013480) слід залучити до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у порядку ч. 2 ст. 50 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131, п. 4 ч. 1 ст. 132 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Суд звертає увагу позивача на вказані процесуальні норми та передбачені ними наслідки невиконання процесуальних обов'язків, у тому числі і шляхом подання пояснень, тотожних за змістом позовній заяві та/або заяві про усунення недоліків.
З огляду наведеного, враховуючи наведені позивачем міркування стосовно прав та обов'язків суду під час розгляду справи, зокрема і на стадії відкриття провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що:
- стадія залишення позову без руху/відкриття провадження у справі не є формальною і не може зводитись лише до подання позивачем будь-якого розрахунку заявлених до стягнення сум, без його обґрунтування обставинами та відповідними доказами, а також до ствердження особою, яка подає позов, про наявність у неї права на суд;
- передбачена ст. 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд особи, яка подає позов, не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов'язків щодо форми та змісту позовної заяви, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі наділений правом перевірити і встановити відповідність позовної заяви таким процесуальним вимогам;
- доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу;
- передбачені статтею 177 ГПК України завдання підготовчого провадження, у тому числі визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, жодним чином не нівелюють вимоги ГПК України, у тому числі пп. 3, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України стосовно форми та змісту позовної заяви;
- усунення недоліків позовної заяви спрямовано: як на виключення неточностей заявлених вимог та можливості подвійного тлумачення волі заявника, так і на виключення необхідності у додатковій затраті часу на вчинення відповідних дій під час розгляду справи, у тому числі на стадії підготовчого провадження, що сприятиме дотриманню балансу прав усіх сторін та спрощенню розгляду справи загалом.
Підсумовуючи наведене суд зауважує, що перевірка судом доказів та надання їм оцінки та/або обґрунтованості поданого позову і обраних позивачем способів захисту не є тотожною перевірці позовної заяви на відповідність її змісту вимогами статті 162 ГПК України, зокрема під час відкриття провадження у справі суд перевіряє наявність у позові усіх передбачених вказаною статтею відомостей, у тому числі і наявність обґрунтованого розрахунок сум, що стягуються; викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що форма і зміст позовної заяви визначаються статтею 162 ГПК України і не обмежуються лише декларативним викладом певних обставин, як помилково вважає позивач.
Суд пропонує учасникам справи подавати письмові пояснення та всі наявні документи на підтвердження їх правової позиції з метою розгляду справи в електронному вигляді, із застосуванням електронного цифрового підпису, на електронну адресу суду, у тому числі через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою.
Керуючись ст. ст. 174, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Прийняти позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Призначити на 30.12.2024 о 10:25 підготовче засідання, що відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108.
3. Залучити до участі у даній справі Міністерство фінансів України (ідентифікаційний код 00013480) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
4. Викликати у судове засідання представників учасників справи.
5. Зобов'язати позивача у строк до 30.12.2024 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 13.11.2024 у справі №911/2840/24 в частині необхідності надання:
1) детального та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум із викладенням відомостей стосовно того:
- в рахунок яких платежів по тілу кредиту та місячних платежів по процентах позивачем здійснювалось зарахування частково сплачених відповідачем коштів;
- з яких частково/повністю неповернутих чергових платежів (у тому числі і згідно графіку) складається заявлена до стягнення сума заборгованості по тілу кредиту;
- з яких частково/повністю несплачених місячних сум складається заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам за користування кредитом окремо щодо процентів, нарахованих як на залишок поточної заборгованості по кредиту, так і на прострочений кредит;
2) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини перерахування Міністерством фінансів України 05.09.2024 на рахунок позивача 121 867,98 грн гарантії, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
6. Попередити позивача про наслідки, передбачені ст. ст. 131, 132 ГПК України, у випадку невиконання вимог суду та процесуальних обов'язків, у тому числі і шляхом подання пояснень, тотожних за змістом позовній заяві та/або заяві про усунення недоліків.
7. Позивач вправі надати суду у письмовій формі у строк до 30.12.2024: додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні; заяви та клопотання, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та/чи клопотань на адресу іншої сторони.
8. Протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов, а також у строк до 30.12.2024 - заяви та клопотання, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та/чи клопотань на адресу іншої сторони.
9. Довести до відома учасників справи, що у разі подання до суду заяв по суті, зокрема відзиву, відповіді на відзив та/або клопотань з процесуальних питань, до таких заяв та клопотань додаються докази надсилання (надання) їх копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
10. Роз'яснити учасникам справи, що згідно приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
11. Повідомити учасників справи про можливість:
- надавати суду всі необхідні документи (заяви, пояснення, клопотання тощо) в електронному вигляді, із застосуванням електронного цифрового підпису, на електронну адресу суду, у тому числі через на електронну адресу суду через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою або дистанційними засобами зв'язку;
- отримати інформацію в справі, що розглядається, на вебсторінці офіційного вебпорталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: ko.arbitr.gov.ua/sud5012/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.
Суддя В.А. Ярема