Справа № 681/1552/23
Провадження 2/681/81/2024
13 листопада 2024 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Горщара А.Г.
з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.
позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Стандратюка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 46 182 грн 64 коп. заборгованості по кредитних договорах та судові витрати.
Позов мотивований тим, що сторони 10 липня 2021 року зареєстрували шлюб. Під час перебування в шлюбі восени 2021 року для сімейних потреб вирішили придбати автомобіль, однак коштів на нього не було. Транспортний засіб, вартістю 67 000 грн, придбали на кредиті кошти, отримані позивачкою в АТ «Акцент-банк», шляхом їх зняття з належної для неї кредитної картки. Автомобіль був зареєстрований на ім'я відповідача та він розпоряджався ним. На покупку автомобіля, оплату його ремонту, сплату відсотків по кредиту позивачка під час перебування в шлюбі брала кредити. В подальшому сторони припинили шлюб. Враховуючи, що заборгованість за кредитами виникла під час шлюбу та на час пред'явлення позову складає: АТ «Акцент-банк» - 39 430,18 грн, КС «Слон Кредит» - 25945,10 грн, АТ «Ідея Банк» - 20 000 грн, а всього: 92 365,28 грн., просить стягнути з ОСОБА_3 половину вказаної суми.
Ухвалою судді від 04 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ухвали суду від 12 березня 2024 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке ухвалою суду від 15 квітня 2024 року закрито та справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання позивачки про витребування з архіву суду справи № 681/262/23.
На підставі ухвали суду від 05 червня 2024 року провадження по справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 681/511/24 за позовом акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
28 серпня 2024 року провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Стандратюк В.І. позов підтримали та просили задовольнити з наведених в позовній заяві підстав. Позивачка також пояснила, що кредитні кошти на купівлю автомобіля вона зняла в кредитної картки АТ «Акцент-банк», яку оформила ще до вступу у шлюб з відповідачем, в подальшому на ремонт автомобіля та оплату цього кредиту вона брала ще два наступні кредити в КС «Слон Кредит» та АТ «Ідея Банк», всі ці кошти були використані і інтересах сім'ї, з ОСОБА_2 вони проживали до січня 2023 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, в поданій до суду 09 вересня 2024 року заяві вказав, що позовні вимоги не визнає, вважає, що поділу підлягає транспортний засіб, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що сторони з 10 липня 2021 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.9 справа № 681/262/23).
04 грудня 2021 року придбали автомобіль марки «Заз Део» моделі Т13110 2003 року випуску (а.с.105, 106 справа № 681/262/23).
З даних виписки АТ «Акцент-банк» станом на 18.06.2023 по картці ОСОБА_1 вбачається, що в період з 26.11.2021 по 27.11.2021 з кредитної картки останньої були зняті кошти на загальну суму 59595,26 грн (а.с.5-9).
Відповідно до довідки про заборгованість АТ «Акцент-банк» станом на 16.11.2023 ОСОБА_1 має заборгованість перед Банком в розмірі 67 926,94 грн (а.с.10).
За даними копії договору про надання споживчого кредиту №858015 від 14.09.2022 ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в ТОВ «Слон Кредит» у сумі 27 500 грн на строк 731 день з кінцевим терміном повернення 14.09.2024 з процентною ставкою за користування кредитом за перший день користування - 25 % в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) і до кінця строку надання кредиту - 125 % річних (а.с.11-17).
15.09.2022 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № F01.26804.009721085, за умовами якого позивачка отримала кредитні кошти в розмірі 30000 грн на строк 24 місяці зі змінюваною процентною ставкою за користування коштами у розмірі 92,99 % річних (а.с.27-31).
За даними скріншоту з сайту slonkredit.ua/persona заборгованість за вказаним договором станом на 14.05.2023 складає 22791,00 грн. (а.с.26).
За відомостями скріншоту з сайту АТ «Ідея Банк» для погашення кредиту онлайн за кредитним договором № F01.26804.009721085 рекомендовано внести суму в розмірі 23690,99 грн (а.с.36).
10 жовтня 2023 року шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.41).
Рішенням Полонського районного суду від 01 липня 2024 року, яке набрало законної сили 01.08.2024, з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 26.12.2016 що станом на 30.03.2024 складає 54935,80 грн (а.с81-83).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина 1 статті 190 ЦК України)
Згідно із частиною 1 статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
За положеннями частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина 1 статті 63 СК України).
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з частиною 1 статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
За положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша).
З роз'яснень п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України).
Якщо навіть на час придбання в шлюбі майна використовувалися запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім'ї і не є особистою власністю подружжя, такий висновок викладений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2017 у справі № 718/585/16-ц.
Таким чином до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Тобто, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Як встановлено судом сторони в період шлюбу придбали автомобіль, для його придбання були використані кредитні кошти в розмірі 59595,26 грн, які були зняті з кредитної картки позивачки, крім того для його ремонту та погашення вказаного кредиту позивачкою 14.09.2022 та 15.09.2022 укладено ще два кредитні договори та отримано кошти в розмірі 27 500 грн. та 30 000 грн зі сплатою передбачених договорами відсотків.
Відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на богові зобов'язання, які виникли в позивачки під час шлюбу, а відтак вказані кредитні договори укладені в інтересах сім'ї, тож цивільні права та обов'язки за ними виникають в обох із подружжя, а не лише в позивачки.
За положеннями статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
За приписами частини 1 статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України (право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці). Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 295/9244/17).
Наведене вище свідчить, що право зворотної вимоги (регресу) виникає за умови виконання боржником солідарного зобов'язання.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому як вбачається з матеріалів справи позивачкою не надано доказів того, що нею виконано солідарний обов'язок щодо погашення заборгованості перед кредиторами, що включає наявність в неї права на зворотну вимогу (регрес) до ОСОБА_2 про стягнення половини суми заборгованості.
Відтак суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з його недоведеністю.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивачку.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, ч. 6 ст.268, ст.ст.273, 352, 354, 355 ЦПК України суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено - 25.11.2024.
Позивачка - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: