вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/4125/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024
у справі № 910/4125/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі»
до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
про стягнення 59 446,02 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамалі" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (відповідач) про стягнення 59 446,02 грн, з них: основного боргу - 58 946,26 грн, інфляційних збитків - 190,54 грн та 3% річних - 309,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з охорони № 28/02/23 від 28.02.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 по справі №910/4125/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" 58 946,26 грн. основного боргу, 190,54 грн. інфляційних втрат, 309,22 грн. 3% річних та 3028,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено факт надання послуг за договором № 28/02/23 від 28.02.2023, наявність боргу у заявленому розмірі та обов'язок відповідача сплатити вказану заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Зокрема судом встановлено, що відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту порушення позивачем умов договору та правил несення служби особовим складом позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4125/24 задоволено. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, є співрозмірним з предметом позову та ступенем складності справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додатковим рішенням від 27.06.2024 по справі №910/4125/24, 05.07.2024 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, через систему «Електронний суд», звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/4125/24 ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24 про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу. У разі задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі» просить зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу у співмірному розмірі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Стосовно додаткового рішення скаржник зазначає, що стягнуті судом першої інстанції витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. не є співмірними із заявленими позовними вимогами у розмірі 59 446,02 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, матеріали апеляційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи по справі №910/4125/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., ОСОБА_1.
10.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4125/24.
18.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4125/24.
22.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Державна інноваційної фінансово-кредитна установа має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн за оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24.
30.07.2024 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (через систему «Електронний суд»), звернулась до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24. Ухвалено справу № 910/4125/24 за вказаною апеляційною скаргою розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
06.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - без змін.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4125/24 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею, з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку та перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею, на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_1 та лікарняним судді Кравчука Г.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Михальська Ю.Б.
07.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу №910/4125/24 за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 по справі №910/4125/24 змінити, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамалі" (надалі - позивач, виконавець) та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (надалі - відповідач, замовник, скаржник) було укладено договір № 28/02/23 про надання послуг з охорони (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає виконавцю здійснювати послуги згідно з кодом ДК 021:2015: 79710000-4 - охоронні послуги (з охорони приміщення).
Місце надання послуг: 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65Б (п. 1.5. договору).
Згідно з п. 4.1. договору вартість послуг за даним договором становить 553 737,60 грн без ПДВ і включає в себе сплату усіх податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, та інші витрати, пов'язані з наданням послуг охорони.
У додатку № 2 до договору встановлено, що помісячна вартість за надання послуг з охорони становить 55 373,76 грн.
Відповідно до пунктів 4.2., 4.3., 4.5. договору оплата здійснюється за фактично надані послуги охорони щомісячно протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг охорони за формою згідно додатку № 3 до цього договору та надання позивачем рахунку на оплату. Розрахунки за послуги проводяться відповідачем у безготівковому порядку у національній грошовій одиниці України. Оплата за надання охоронних послуг здійснюється шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі акту наданих послуг.
Договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін (в частині надання послуг з 01.03.2023) та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1. договору).
Позивачем зазначено, що на виконання умов договору № 28/02/23 від 28.02.2023 листом № 24-05/23-47 від 21.07.2023 направлено на адресу відповідача акти приймання-передачі наданих послуг № 56 від 30.06.2023 (за послуги надані протягом червня 2023 року), № 64 від 02.07.2023 (за послуги надані протягом 01-02 липня 2023 року) та рахунки на оплату № ER-56 від 30.06.2023 та № ER-64 від 02.07.2023.
Листом від 03.08.2023 № 07-521/23 відповідач відмовився від підписання зазначених вище актів приймання-передачі наданих послуг та повернуто останні.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачем зазначено, що відповідачем не здійснено оплату за надані послуги на суму 58 946,26 грн. Таким чином, заборгованість Державної інноваційної фінансово-кредитної установи перед позивачем становить 58 946,26 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 190,54 грн інфляційних втрат та 309,22 грн 3% річних.
Відповідачем заперечуючи проти позову вказано, що послуги за договором було надано неналежним чином, тому підстави для оплати цих послуг на підставі виставлених позивачем рахунків відсутні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Дана стаття кореспондується зі статтею 629 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору про надання послуг.
В силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамалі" та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою було укладено договір № 28/02/23 про надання послуг з охорони.
В подальшому, 24.07.2023 листом № 24-05/23-47 від 21.07.2023 позивачем направлено відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг № 56 від 30.06.2023 (за послуги надані протягом червня 2023 року), № 64 від 02.07.2023 (за послуги надані протягом 01-02 липня 2023 року) та рахунки на оплату № ER-56 від 30.06.2023 та № ER-64 від 02.07.2023.
Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.
Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд вірно встановив можливість отримання відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг № 56 від 30.06.2023 та № 64 від 02.07.2023 - 27.07.2023.
Також, колегією суддів встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14224/23 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" про стягнення штрафу у розмірі 553 737,60 грн.
Підставою для звернення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до суду з позовом в межах справи № 910/14224/23 стало те, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем умов договору №28/02/23 від 28.02.2023 встановлені порушення, які відображені в Актах про факт неякісного надання послуг за зазначеним вище договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/14224/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, в позові відмовлено повністю. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактів порушення виконавцем умов договору та фактів порушення правил несення служби особовим складом виконавця. За таких обставин, відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляду стягнення штрафу у розмірі 553 737,60 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/14224/23 має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення.
Отже, заперечення відповідача, що послуги за договором було надано неналежним чином не знайшли свого підтвердження і під час розгляду даної справи.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, пунктами 4.2., 4.3., 4.5. договору визначено, що оплата здійснюється відповідачем за фактично надані послуги охорони щомісяця протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг охорони за формою згідно додатку № 3 до цього договору та надання позивачем рахунку на оплату. Розрахунки за послуги проводяться у безготівковому порядку у національній грошовій одиниці України. Оплата за надання охоронних послуг здійснюється шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі акту наданих послуг.
Наявність та обсяг заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 58 946,26 грн і настання строку виконання обов'язку щодо сплати не було спростовано під час розгляду справи.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо відсутності оплати вартості наданих ним послуг.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг є доведеним.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 190,54 грн та 3% річних в розмірі 309,22 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт не своєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг, позивачем, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано на прострочену суму грошових зобов'язань 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 176,84 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 13,70 грн позивачу належить відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком. Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
В частині стягнення 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 309,22 грн підлягають задоволенню, оскільки їх розрахунок здійснено у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір № 01/03/2024 від 01.03.2024, акт виконаних робіт від 01.03.2024, ордер на надання правової допомоги від 04.04.2024 серії АР № 1170878 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 003062 від 20.09.2023.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: (1) проаналізовано документи, надані клієнтом; (2) надано усну консультацію; (3) підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення 59 446,02 грн; (4) проведено аналіз відзиву та матеріалів поданих Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в межах справи №910/4125/24; (5) підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив в межах справи №910/4125/24.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у «(1) аналізі документів, наданих клієнтом; (2) усної консультації», можна дійти висновку, що такі за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги з «підготовки та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви». Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для складання позовної заяви, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі послуги охоплюються діями адвоката з підготовки та складання позовної заяви, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведена позивачем сума адвокатських послуг є завищеною, оскільки на переконання колегії суддів даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку зі стягненням заборгованості і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час для підготовки процесуальних документів, тому визначення оплати на суму 30 000,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.
З огляду на зазначене, враховуючи, що у разі установленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн, оскільки такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238, 261 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для зміни оскаржуваного додаткового рішення.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4125/24 підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. З огляду на зміну рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4125/24 в частині розміру інфляційних втрат, зміні підлягає і розподіл судових витрат. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4125/24 залишається без змін.
Крім того, враховуючи, що доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24 залишається без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4125/24 в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-б; ідентифікаційний код 00041467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 2, кв. 124; ідентифікаційний код 43227946) 58 946,26 грн основного боргу, 176,84 грн інфляційних втрат, 309,22 грн 3% річних та 3027,30 грн витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.».
4. Викласти резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4125/24 в наступній редакції:
« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4125/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-б; ідентифікаційний код 00041467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамалі" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 2, кв. 124; ідентифікаційний код 43227946) 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.».
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/4125/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська