вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2024 р. Справа№ 910/10525/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
арбітражного керуючого Віскунова О.В.,
представника ОСОБА_1 адвоката Середи С.О.,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 12.02.2024 (повний текст складено 29.02.2024, суддя Яковенко А.В.)
у справі №910/10525/22
за заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 визнано кредитором у справі № 910/10525/22 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_3 :
- ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 16 354 021,74 грн, з яких: 4 962 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 16 349 059,74 грн - вимоги другої черги;
- ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 3 842 763,49 грн, з яких: 5368 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 837 395,49 грн - вимоги другої черги;
- Головне управління ДПС у місті Києві з грошовими вимогами на суму 6 112,50 грн, з яких: 4962 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 150,50 грн - вимоги другої черги.
Зобов'язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 щодо нарахування трьох відсотків річних за період з 24.02.2022 по 06.11.2022 у сумі 31561,64 грн, та інфляційних втрат за період з 24.02.2022 по 06.11.2022 у сумі 319591,92 грн, відмовити у визнанні кредиторських вимог в цій частині, визначити статус кредитора ОСОБА_2 як конкурсного кредитора без права вирішального голосу на зборах кредиторів та комітеті кредиторів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України безпідставно визнав грошові вимоги ОСОБА_2 , які складаються з нарахованих відсотків річних за період з 24.02.2022 по 06.11.2022 та інфляційних нарахувань за цей же період.
Крім того, суд першої інстанції не з'ясував обставини подання заяви ОСОБА_2 з порушенням встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, що призвело до помилкового висновку у визначенні статусу грошових вимог такого кредитора.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024, розгляд справи № 910/10525/22 призначено на 14.05.2024, зобов'язано Господарський суд міста Києва невідкладно надіслати Північному апеляційному господарському суду копії матеріалів справи, необхідні для розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.
Також, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 в частині визнання ОСОБА_1 кредитором з грошовими вимогами на суму 16354021,74 грн, з яких: 4962 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 16349059,74 грн - вимоги другої черги, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника.
Апеляційна скарга мотивована тим, що грошові вимоги ОСОБА_1 мають ознаки фіктивної кредиторської заборгованості, втім суд першої інстанції не дослідив в судовому засіданні оригінали боргових розписок та не повірив обставини щодо фінансової можливості ОСОБА_1 надати у безвідсоткове користування значну суму грошових коштів, не перевірив джерела походження таких грошових коштів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024, розгляд справи № 910/10525/22 призначено на 14.05.2024, зобов'язано Господарський суд міста Києва невідкладно надіслати Північному апеляційному господарському суду копії матеріалів справи, необхідні для розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.
22.04.2024 з суду першої інстанції надійшли копії матеріалів справи, необхідні для розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкладено розгляд справи на 11.06.2024, зобов'язано Господарський суд міста Києва невідкладно надіслати Північному апеляційному господарському суду матеріалів справи № 910/10525/22 в повному обсязі.
03.06.2024 з суду першої інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкладено розгляд справи на 02.07.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкладено розгляд справи на 03.09.2024.
В судовому засіданні суд дослідив оригінали розписок про одержання грошових коштів від 17.03.2016 та від 20.05.2016, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2012.
Також в судовому засіданні 03.09.2024 було залишено без задоволення клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі судової експертизи, а саме технічної експертизи документів з метою встановлення давності виготовлення документів - розписок про одержання грошових коштів від 25.07.2014, від 17.03.2016 та від 20.05.2016.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відхилено клопотання ОСОБА_2 призначення судової технічної експертизи документів, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2024.
07.10.2024 представник ОСОБА_2 подав заяву про відмову від апеляційної скарги.
В судовому засіданні 08.10.2024 оголошено перерву до 29.10.2024.
29.10.2024 ОСОБА_2 подав заяву про відмову від апеляційної скарги.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
Апеляційний суд встановив, що відсутні особи, які приєднались до апеляційної скарги ОСОБА_2 .
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява про відмову від апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/10525/22 в частині грошових вимог ОСОБА_1 підлягає задоволенню, апеляційне провадження у справі в цій частині - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 1 КУзПБ визначено:
грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов'язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом;
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов'язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Тобто, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито провадження у справі №910/10525/22 про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
21.11.2022 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
06.01.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника в сумі 387395,49 грн (з урахуванням уточнень).
Заява обґрунтована тим, що 04.08.2014 між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено договір позики грошей, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О.Є. за реєстровим № 619.
Відповідно до п. 1 вищевказаного Договору позики грошей від 04.08.2014 Позичальник - ОСОБА_4 отримав від Позикодавця - ОСОБА_2 , а Позикодавець передав у власність Позичальникові гроші в сумі 1 500 000,00 грн. Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 04.10.2014 року.
ОСОБА_4 перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 з 07.08.2013 року, який було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1294.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2021 у справі № 760/20457/17 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 1 500 000 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 030 500,00 грн., три проценти річних в розмірі 127 479,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 30.08.2022 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2021 у справі № 760/20457/17 залишено без змін.
Загальний розмір грошових вимог кредитора підтверджений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2021 у справі № 760/20457/17 становить 2661979,45 грн.
Також, ОСОБА_2 , звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення суми інфляційних збитків за період з вересня 2017 року по травень 2019 року та процентів за період з 05.10.2017 по 01.07.2019.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.11.2022 у справі № 760/19177/19 задоволено позовну та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в сумі 286 500,00 грн. та 3% річних в сумі 78 287,68 грн. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 647,88 грн. (за подання позову до суду) та 384,20 грн. (за подання заяви про забезпечення позову), а також 25 000 грн витрат на правничу допомогу.
Загальний розмір грошової вимоги кредитора підтверджений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.11.2022 у справі № 760/19177/19 становить 379303,72 грн.
Оскільки ОСОБА_3 грошові кошти відповідно до Договору позики грошей від 04.08.2014 не повернула, кредитор нарахував на суму боргу в розмірі 1 500 000 грн (з урахуванням уточнень у письмових поясненнях від 27.03.2023) за період з 06.11.2019 по 06.11.2022 інфляційні втрати в сумі 660 989,03 грн та три проценти річних у сумі 135123,29 грн. за період з 06.11.2019 по 06.11.2022.
В попередньому засіданні суд першої інстанції дійшов висновку про визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника на суму 3 837 395,49 грн - вимоги другої черги, судові витрати кредитора у розмірі 5 368 грн.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_2 подана у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ, який закінчився 21.12.2022, оскільки заява здана у поштове відділення 20.12.2022, про що сповістив оператор поштового зв'язку ТОВ "Торговий дім "Міст експрес" у листі на адвокатський запит ОСОБА_5 .
Доводи апеляційної скарги зводяться до не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо грошових вимог з нарахованих відсотків річних за період з 24.02.2022 по 06.11.2022 та інфляційних нарахувань за цей же період, а також нез'ясування обставини подання заяви ОСОБА_2 з порушенням встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто після 21.12.2022.
З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги на загальну суму 3041283,17 грн підтверджена рішеннями судів, а відтак правомірно визнані судом першої інстанції.
Разом з тим, погоджуючись із доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставним визнання грошових вимог в частині нарахованих відсотків річних за період з 24.02.2022 по 06.11.2022 та інфляційних нарахувань за цей же період .
Так, у відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Заборгованість боржника виникла на підставі договору позики грошей від 04.08.2014, а відтак у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Оскільки в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, то боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, то за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та від сплати трьох відсотків річних, а у суду відсутні підстави для визнання грошових вимог ОСОБА_2 в частині нарахованих після 24.02.20222 інфляційних та відсотків річних, які ґрунтуються на невиконанні боржником зобов'язання із повернення позики в сумі 1500000 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що визнаючи грошові вимоги в повному заявленому кредитором розмірі, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме не застосував до спірних правовідносин п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення помилкового рішення про визнання грошових вимог в цій частині.
За розрахунком апеляційного суду, обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню у даній справі, є грошові вимоги в частині нарахованих на суму боргу в розмірі 1500000 грн інфляційних за період з червня 2019 року по лютий 2022 року в сумі 281284,90 грн, а також три відсотки річних за період з 02.07.2019 по 24.02.2022 - 119 342,47 грн.
Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 подав заяву шляхом надсилання поштою 20.12.2022, з огляду на дату зазначену у накладній ТОВ "Торговий дім "Міст експрес".
Як вбачається з поштової накладної на конверті, у якому заява надійшла до Господарського суду міста Києва, поштове відправлення прийняте оператором поштового зв'язку 02.01.2023 (т.1, а.с. 130).
При цьому, інші належні та беззаперечні докази на підтвердження здачі заяви до установи зв'язку раніше 02.01.2023 матеріали справи не містять.
Посилання суду першої інстанції на накладну ТОВ "Торговий дім "Міст експрес" № 003-1413580 від 20.12.2022 є помилковим, оскільки дата у накладній проставлена олівцем та не містить будь-які штампи чи підпису уповноваженої особи оператора поштового зв'язку.
Також, прийняття поштового відправлення № 003-1413580 саме 02.01.2023 підтверджується оператором поштового зв'язку ТОВ "Торговий дім "Міст експрес" у листі № 08092023/1 від 08.03.2023 на виконання ухвали від 14.08.2023.
При цьому, вказаний лист містить також припущення, що у зв'язку з відключенням електричної електроенергії могла бути відмінність в даті фізичного отримання вище перелічених відправлень безпосередньо у відділенні ТОВ "Торговий дім "Міст експрес" (проставлялась на паперовому варіанті вантажної декларації № 003-1413580 - заповнює клієнт, тобто відправник 20.12.2022) та в даті, яка фіксується в обліковій системі Товариства при внесенні операторами за фізичної можливості та доступу до інтернет ресурсу інформації щодо відправлення (дати/години/адреси) і відповідно зазначена на сайті: ua.meest.com розділ - Відстежити посилку - Графа - Поточний статус - 02.01.2023.
Будь-які докази на підтвердження відсутності електричної електроенергії в офісі установи зв'язку саме 20.12.2022 матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, у статті 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
У відповідності до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання колегії суддів, наявні матеріали справи свідчать про подання заяви ОСОБА_2 до установи зв'язку саме 02.01.2023, тобто з пропуском тридцятиденного строку на її подання, що установлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ, а відтак грошові вимоги ОСОБА_2 є конкурсними, оскільки виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, втім не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів у відповідності до ч. 4 ст. 45 КУзПБ.
Таким чином, судом першої інстанції зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, про дійсну дату звернення кредитора із заявою про грошові вимоги до боржника. Відтак в цій частині ухвалу суду належить змінити.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її задоволення, оскаржувану ухвалу належить скасувати в частині грошових вимог ОСОБА_2 , із прийняттям нового рішення в цій частині про визнання грошових вимог в сумі 3 447 278,54 грн, в тому числі 5368 грн - витрати на оплату судового збору, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 441 910,54 грн - вимоги другої черги, та належить зазначити, що такі грошові вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. У визнанні решти грошових вимог ОСОБА_2 належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 264, 269, п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Прийняти відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги.
2. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/10525/22 в частині грошових вимог ОСОБА_1 .
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/10525/22 скасувати в частині грошових вимог ОСОБА_2 .
5. Прийняти в цій частині нове рішення.
Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 в сумі 3 447 278 (три мільйони чотириста сорок сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн 54 коп., в тому числі 5368 грн - витрати на оплату судового збору, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 441 910,54 грн - вимоги другої черги, які не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У визнанні решти грошових вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2024.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх