ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 915/303/23
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Колоколова С.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Курбанов А.В., у порядку самопредставництва;
від відповідача: Котенко О.О., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 29 квітня 2024 року (повний текст складено 05.06.2024)
у справі № 915/303/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
до відповідача: Акціонерного товариства “Миколаївобленерго»
про стягнення заборгованості, -
суддя суду першої інстанції: Ткаченко О.В.,
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 11.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У лютому 2023 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (Позивач, ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (також - відповідач, АТ "Миколаївобленерго"), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача (з урахуванням заяв від 26.06.2023 та від 27.11.2023 про збільшення позовних вимог) 196 870 312,23 грн, з яких:
- 188 077 855,06 грн - основний борг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії,
- 3 786 156,15 грн. - 3% річних,
- 5 006 301,02 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за укладеним між сторонами Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 за № 0513-02041, в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 та наступної Додаткової угоди від 30.12.2022, в частині здійснення розрахунків за передачу електричної енергії за періоди: квітень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року, червень-жовтень 2023 року.
В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції, ухвалою суду від 29.04.2024 було закрито провадження у справі в частині стягнення 188 088 855,06 грн. основного, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, місцевим господарським судом остаточно розглядались вимоги ПрАТ “НЕК “Укренерго» про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 8 792 457,17 грн., з яких: 3 786 156,15 грн. - 3% річних, 5 006 301,02 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на прострочену суму боргу у вищевказаній сумі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/303/23 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 5 006 301,02 грн інфляційних втрат, 1 893 078,07 грн відсотків річних. В решті позовних вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлення факту допущення відповідачем прострочення своїх грошових зобов'язань перед позивачем, наслідком чого стало правомірне нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах.
Одночасно, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.
Так, зменшуючи нараховані позивачем відсотки річних до 1,5%, з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд першої інстанції, з метою дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, врахував, що АТ «Миколаївобленерго» мало борг перед позивачем з об'єктивних причин, настання яких знаходилось поза волею відповідача та які призвели до того, що АТ «Миколаївобленерго» є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, а саме: з огляду на обставини, пов'язані з повномасштабним вторгненням РФ на територію України.
Також суд вказав, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Разом з тим, судом було взято до уваги, що відповідачем під час розгляду даної справи повністю погашена сума основного боргу.
Суд першої інстанції зазначив, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 5 006 301,02 грн інфляційних втрат та 1 893 078,07 грн відсотків річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача відсотків річних у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/303/23 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 3786156,15грн., обмеживши сумою 1893078,07грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 3% річних і сумі 3786156,15 грн., задовольнити у повному обсязі. Витрати по оплаті судового збору покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неправильно застосовані висновки Великої палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Так, позивач звертає увагу на те, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена справі №902/417/18, полягає у тому, що зменшення розміру процентів річних можливо лише у разі, якщо в договорі сторонами встановлено іншій розмір, відсотків, ніж законодавчо встановлений статтею 625 ЦК України - 3%. При цьому, відповідно до вказаної норми закону, якщо в договорі не зазначено розміру процентів, то цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України. Відповідно, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Апелянт наголошує на тому, що в укладеному сторонами Договорі про передачу електричної енергії інший розмір процентів за порушення грошового зобов'язання не встановлювався, тому позивач скористався правом стягнення інфляційних втрат і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, позивач вказує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
На переконання скаржника, визначене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу право стягнення, зокрема, саме 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити інтереси, враховуючи те, що на виконання Постанови від 26.04.2022 №413 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 року №766» позивачем штрафні санкції на прострочену суму заборгованості не нараховувались і, відповідно, до стягнення не заявлялись.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції, обмежуючи розмір відсотків річних до 1,5%, фактично позбавив ПрАТ “НЕК “Укренерго» в законному праві на мінімальну компенсацію майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку відповідача.
15.07.2024 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду, у складі: головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/303/23 та призначено її розгляд на 25.09.2024 о 14:30 год; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк, позивачу встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
19.07.2024 від АТ "Миколаївобленерго" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/303/23 - без змін.
Зокрема, відповідач зауважує, що Господарський суд Миколаївської області, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, з метою дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, врахував те, що АТ «Миколаївобленерго» відноситься до об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та є стратегічно важливим та соціально значимим підприємством з розподілу електричної енергії у місті Миколаєві та на всій території Миколаївської області, з урахуванням того, що Товариство забезпечує розподілом електроживлення житлові будинки, квартири, лікарні, установи та організації, військові об'єкти, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об'єкти. При цьому, АТ «Миколаївобленерго» є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області, у зв'язку з чим, кошти, які були заплановані на сплату рахунків за Договором, були використані на відновлення пошкоджених ліній електропередач, що в свою чергу призвело до значного погіршення фінансового стану відповідача. Крім того, знизились розрахунки контрагентів Товариства за надані послуги з розподілу та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії. Однак, припинити розподіл електричної енергії боржникам АТ «Миколаївобленерго» не мало можливості з огляду на Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного часу, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, а також п.7.11 р. VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312. Вказані фактори у сукупності вплинули на загальні показники діяльності Товариства. Відповідно до Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) Товариства за 2022 рік збиток становив 155 073 000,00 грн, за 9 місяців 2023 року збиток Товариства складав 149 313 000,00 грн. (копії знаходяться у матеріалах справи).
Цитуючи пункти 8.32, 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згадуючи принципи справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, АТ «Миколаївобленерго» переконаний у тому, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про достатність обставин у даній справі для зменшення розміру 3% річних і доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у даній справі.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Богацької Н.С. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 24.09.2024 №407 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І., про що свідчить протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 визначена судова колегія у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І. прийняла справу №915/303/23 до свого провадження.
Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 задоволено заяву представника АТ "Миколаївобленерго" - Котенко Олега Олеговича про надання йому можливості брати участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №915/303/23 в режимі відеоконференції.
Однак, судове засідання у даній справі, призначене на 25.09.2024, не відбулось, у зв'язку із замінуванням будівлі суду, про що складено довідку судового засідання.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.10.2024 учасників справи №915/303/23 повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги ПрАТ “НЕК “Укренерго» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у даній справі відбудеться 30.10.2024 року о 12:00 год.
У судовому засіданні 30.10.2024 було оголошено перерву до 11.11.2024 о 10:00 год., про що винесено відповідну ухвалу суду від 30.10.2024.
11.11.2024 у судовому засіданні, яке відбулось у режимі відеоконференції, представник ПрАТ “НЕК “Укренерго» підтримав доводи апеляційної скарги та просив судову колегію задовольнити її вимоги, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути нараховані позивачем відсотки річних у повному обсязі.
Представник АТ "Миколаївобленерго" заперечив проти апеляційних аргументів позивача, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні 11.11.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 24.05.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго") (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (далі - ОСП) та АТ "Миколаївобленерго" (Користувач системи передачі) (далі - Користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0513-02041 (далі - Договір).
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним Користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.3 Договору у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач:
передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів Послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів Послуги;
сплачує вартість Послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів Послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів Послуги.
Відповідно до п. 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 6.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів.
У разі недотримання ОСП цих термінів Користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової станки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
Відповідно до п.п 1 п. 7.1 Договору, ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу.
Користувач має право отримувати від ОСП послугу з дотриманням установлених показників якості надання цих послуг відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу системи передачі (п.п.1 п. 7.2 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України.
ОСП зобов'язується: складати та надавати Користувачу, на його запит, акти, рахунки, повідомлення у терміни та відповідно до порядку, зазначеного у розділах 6 та 10 цього Договору; повідомляти Користувача про зміну тарифу на передачу електричної енергії у терміни та відповідно до порядку, зазначеного у розділі 6 цього Договору (п.п. 2, 3 п. 9.2 Договору).
Користувач зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором (п.п. 3 п. 9.3 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору планові обсяги передачі електроенергії Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП протягом 5 (п'яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх Користувачу.
ОСП протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє Користувачу акт приймання-передачі наданої Послуги.
Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої Послуги, протягом 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої Послуги відповідно до форми, наведеної у Додатку 7 цього Договору, та надсилає його Користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої Послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між Сторонами Користувач має право у триденний термін направити свій екземпляр акта звірки розрахунків ОСП з умотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий Користувачу. Якщо Сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 цього Договору.
Відповідно до п. 10.3 Договору у разі несвоєчасної оплати Користувачем отриманої Послуги ОСП направляє Користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості Користувачем ОСП має право направити Користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання послуги з передачі електричної енергії відповідно до вимог КСП.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року.
Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.14.1 Договору).
Відповідно до п. 14.4 Договору припинення/розірвання дії цього Договору не звільняє сторони від належного виконання обов'язків, що виникли в період дії цього Договору.
У подальшому до договору сторонами укладалися додаткові угоди.
15.08.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041, з метою приведення договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 № 309.
Сторони у даній додатковій угоді дійшли згоди викласти договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 в новій редакції.
Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється:
для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.
Пунктом 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) передбачено, що Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс) з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 6.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) передбачено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Розділом 17 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) сторони узгодили, що умови даної додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли до її укладення з 01.07.2019 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.
20.09.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041, якою погоджено наступне:
У зв'язку з перетворенням Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сторони дійшли згоди внести наступні зміни до Договору.
1. В преамбулі Договору та додаткових угод до нього слова Державне підприємство “Національна енергетична компанія "Укренерго" замінити словами Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
2. Змінити по тексту Договору найменування ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на НЕК "УКРЕНЕРГО" у відповідних відмінках.
3. Змінити реквізити НЕК "Укренерго".
4. Усі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої зобов'язання за ним.
5. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу. Умови Додаткової угоди поширюються на відносини, які виникли між Сторонами до її укладення.
6. Дана Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами.
Крім того, додатковою угодою від 28.07.2020 №4 сторонами погоджено викласти пункт 6.7 розділу 6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 в такій редакції:
"6.7. У випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором Користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
ОСП направляє Користувачу окремий рахунок на суму пені та/або штрафу протягом 5 робочих днів після виявлення порушення. Рахунок підлягає оплаті протягом 3 робочих днів від дати отримання.
У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або, у разі відсутності такої заяви Користувача, ураховує їх як оплату Послуги останнього платежу наступного розрахункового періоду відповідно до пункту 6.2 цього договору. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
У разі недотримання ОСП термінів повернення коштів Користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню".
2. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами.
На підставі Договору протягом квітня 2022 - жовтня 2023 року, оператор системи передачі здійснював передачу електричної енергії відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі послуг.
Своєчасної оплати послуг по договору за період квітня 2022 - жовтня 2023 відповідачем не здійснено.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з передачі електричної енергії стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення суми боргу, на яку відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було нараховано боржнику 3 786 156,15 грн. 3% річних та 5 006 301,02 грн інфляційних втрат.
Беручи до уваги межі розгляду апеляційної скарги, проаналізувавши її доводи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Перш за все, судова колегія зазначає, що рішення суду першої інстанції від 29.04.2024 у справі №915/303/23 оскаржується лише в частині зменшення заявлених до стягнення позивачем 3% річних до 1,5%, а відтак, у відповідності до положень ст. 269 ГПК України, апеляційна колегія переглядає оскаржуване рішення лише у даній частині.
Як зазначалось вище, суд першої інстанції, приймаючи відповідне рішення, застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2024 у справі №902/417/18. При цьому, узагальнені аргументи апелянта полягають у тому, що таке застосування у даному випадку є неправильним.
З приводу вказаного судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (постанови від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанова від 13.11.2019 у справі №922/3095/18).
Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, на яку посилався суд першої інстанції у даній справі, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з цим, у даній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі умовами Договору від 24.05.2019 №0513-02041 не визначено інший розмір процентів.
При цьому, апеляційна колегія наголошує на тому, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості.
Тобто, при розгляді справи №902/417/18 було встановлено, що розмір річних, які були визначені у Договорі за порушення грошового зобов'язання, значно перевищував 3% річних, встановлених у статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних.
Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір встановлених договором процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
В даному випадку - у справі №915/303/23 позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що прямо передбачено приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, у пункті 8.41 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «…з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».
У даній справі позивачем взагалі не нараховувались штраф та пеня, з урахуванням чого та з огляду на вищенаведені фактичні обставини, апеляційна колегія вказує, що відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як таки, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому контексті судова колегія зауважує, що право на зменшення розміру штрафних санкцій/неустойки рішенням суду передбачено приписами ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України.
Окремо судова колегія зазначає, що присуджені до стягнення суми 3% річних становлять лише 2,01% до сплаченої АТ “Миколаївобленерго» суми основного боргу.
Посилання суду першої інстанції на існуючий факт збройної агресії проти Україні та відповідні наслідки, які вплинули на фінансову спроможність та порушили господарську діяльність відповідача, судова колегія оцінює критично, оскільки так же само позивач, через пошкодження об'єктів енергетики, що є власністю ПрАТ «Укренерго», несе фінансові затрати на відновлення відповідної критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції не було з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи; наявне неправильне застосування висновків Великої палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, які викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню в частині зменшення нарахованих 3% річних.
З огляду на задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство “Миколаївобленерго».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» - задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/303/23 - скасувати частково, а саме: в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» частини нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 1 893 078,07 грн.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 5 006 301,02 грн інфляційних втрат та 3 786 156,14 грн. відсотків річних.
Стягнути з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 34 075,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 25.11.2024, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. з 12.11.2024 по 15.11.2024 у відпустці та з 18.11.2024 по 22.11.2024 прийманням участі у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Колоколов С.І.