Справа № 504/5104/23
Номер провадження 2/504/1152/24
21.10.2024с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Вінської Н.В..,
секретаря Коцар А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У 21.11.2023 року ОСОБА_1 звернуся до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25.07.2022 року до нього звернулася відповідач ОСОБА_2 з проханням позичити їй 800 000,00 гривень. Враховуючи, що позивач добре знав відповідача ОСОБА_2 та на той час в нього була така сума грошей, він погодився позичити їй 800 000, 00 гривень, за умови повернення зазначеної вище суми до 20.06.2023 року.
На підтвердження передачі грошей Відповідач власноруч підписав договір позики від 25.06.2022 року і отримала гроші.
Однак відповідач свої зобов'язання вказані в договору позики та поруки не виконала. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів однак, такі його вимоги залишились без реагування.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачу направлялась позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження за адресою місця реєстрації. Вказане повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За згодою позивача, суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні 25 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір, безвідсоткової позики.
Пунктом 1.1. вищезазначеного договору передбачено, що Позикодавець передає у власність Позичальнику кошти у розмірі 800 000,00 грн., встановленому договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю у строк визначений договором.
У відповідності до п.2 на момент укладення договору грошові кошти в сумі 800 000, 00 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в повному обсязі.
У відповідності до п. 3 договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк до «20» червня 2023 року (двадцятого червня дві тисячі двадцять третього року), при цьому повернення позики має бути здійснено рівною часткою.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним - якщо виконання позичальником зобов'язання обмежується поверненням боргу.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13).
Стаття 1049 ЦК України визначає що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суду не надано належних та допустимих доказів того, що на час ухвалення рішення надана позивачем ОСОБА_1 позика була повернута відповідачем, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення вищезазначеної суми в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків,
Відповідно до вимог статей 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інший речей, визначених родовими ознаками; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачі у визначені договором позики строки не повернули в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суми позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В силу вимог п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз приписів ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки в даній справі відповідачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ « Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати сплачений судовий збір у розмірі 8000,00 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 526, 530, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 800 000 (вісімсот тисяч)гривень основного боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101 , код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA458999980313191206000015684, код класифікації доходів бюджету 22030101).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя : Вінська Н. В.