Справа № 947/34294/24
Провадження № 1-в/947/462/24
20.11.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Одесі подання начальника Київського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від покарання, караність за яке усунена законом, відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 05.06.2024 року Тячівським районним судом Закарпатської області за ст. 190 ч. 3 Кримінального кодексу України до покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 Кримінального кодексу України, звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
Начальник Київського РВ Філії ДУ «Центр Пробації» в Одеській області звернулась до суду з поданням про звільнення від покарання, караність за яке усунена законом стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування подання зазначено, що в Київському РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області з 03.09.2024 року перебуває на обліку ОСОБА_4 , засуджений Тячівським районним судом Закарпатської області 05.06.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, який завдав матеріальну шкоду 01.08.2017 року на суму 400 грн., 04.08.2017 р. на суму 800 грн., 04.08.2017 року 800 грн., 05.08.2017 року 350 грн., 08.08.2017 року 350 грн., 12.08.2017 року 900 грн., 30.08.2017 року 350 грн., 13.09.2017 року 400 грн., 20.09.2017 року 400 грн.
09.08.2024 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон ), встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 грн.) - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Новим законом декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення складає менше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У 2017 році ця сума складала 1600 грн.
Відповідно до та частини 1 і 3 статті 5 та частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання, тому просить подання задовольнити.
Прокурор не заперечував проти звільнення від покарання ОСОБА_4 , у зв'язку з декриміналізацією діянь, за вчинення яких він засуджений.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату розгляду справи, причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не надав.
Дослідивши матеріали подання, вислухавши думку прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п.п. 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Отже, після набрання чинності Закону України № 3886-ІХ, дрібним викраденням чужого майна вважається, зокрема, крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 Кримінального процесуального кодексу України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
За вироком Тячівським районним судом Закарпатської області від 05.06.2024 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року становив 1600,00 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 2017 рік з 1 січня 2017 року складала 800 грн (50 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2017 року). Тобто 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму 1600, 00 грн.
Таким чином, зміна максимального розміру дрібного викрадення чужого майна із 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 Кримінального кодексу України, оскільки в тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що Закон № 3886-IX поліпшує становище засудженого, який відбуває покарання, оскільки усуває караність вчиненого ним діяння, суд вважає вказаний Закон таким, що має зворотну дію у часі та підлягає застосуванню у порядку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21, згідно з якими «Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Відтак, у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке був засуджений ОСОБА_4 , його слід звільнити від призначеного судом покарання.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
Подання Київського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного вироком Тячівським районним судом Закарпатської області від 05.06.2024 року за ч.3 ст.190 КК України, на підставі ч.2 ст.74 КК України, у зв'язку із усуненням Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння, за яке він був засуджений.
На ухвалу протягом семи діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1