справа № 947/21977/24
провадження № 2-о/947/446/24
13.11.2024 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:
Головуючий - суддя Літвінова І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скоропуда С.О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
дитини в інтересах якої подано заяву - ОСОБА_3 , 2013 р.н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 947/21977/24 за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , 2013 р.н., заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
В липні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді від 23.07.2024 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі № 947/21977/24. До участі у справі заінтересованими особами залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 та Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування.
У судове засідання заявник з'явився зі своєю неповнолітньою донькою, на заявлених вимогах наполягає.
Заінтересована особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася. Подала письмову заяву, в якій підтвердила відомості, зазначені ОСОБА_1 . Розгляд справи просила проводити за її відсутності. Проти задоволення поданої ОСОБА_1 заяви не заперечувала.
Від заінтересованої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи без їх участі. При розгляді просили врахувати права та інтереси дитини.
Від заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Справу також просили розглядати з додержанням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши заявника, дитину, в інтересах якої подано заяву, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються в тому числі справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.
За приписами ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що 21.09.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1304. При укладені шлюбу прізвище ОСОБА_6 змінено на « ОСОБА_7 ». Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 .
Від цього шлюбу у подружжя Кузиків народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 . Батьками дитини в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2021 року у справі № 947/7370/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було розірвано.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , з 15 грудня 2022 року ОСОБА_8 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 та має прізвище « ОСОБА_10 ».
ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/004733210 від 10.05.2024 року.
ОСОБА_5 є лейтенантом медичної служби та згідно Наказу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 09 квітня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 , що підтверджується копією довідки Міністерства оборони України військова частина НОМЕР_5 від 07.05.2024 № 457.
Донька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з часу розірвання шлюбу між батьками й дотепер постійно проживає разом з батьком та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідченнями заявника, малолітньої, доказами у справі та копією витягу з реєстру територіальної громади № 2024/006545457 від 04.06.2024 року.
Заявник самостійно займається вихованням та утриманням своєї дитини. Створює для дитини всі необхідні умови для нормального проживання та навчання, забезпечує потреби ОСОБА_4 , що підтверджується її показаннями, наданими у судовому засіданні 14.11.2024 року.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996, § 78).
У справі, що розглядається, факт самостійного виховання та утримання заявником малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є підтвердженим.
Враховуючи відсутність заперечень проти встановлення такого факту як з боку заінтересованої особи - матері дитини ОСОБА_11 , територіального органу опіки та піклування, так і з боку територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд констатує відсутність будь-якого спору про право. Підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду чи відмови у задоволенні заяви судом не встановлено.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК).
Керуючись завданням цивільного судочинства, на підставі ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах його малолітньої дочки ОСОБА_4 , 2013 р.н. (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 26303241; місцезнаходження: вул. Академіка Корольова, 9, м. Одеса, 65114), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; місцезнаходження: 65080, м. Одеса, вул. Акад. Філатова, 15А) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - свою рідну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо судом було постановлено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Днем складення повного судового рішення є 22 листопада 2024 року.
Суддя І. А. Літвінова