Справа № 603/643/24
Провадження №2-а/603/26/2024
22 листопада 2024 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за участі позивача - Макара В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 1220 від 20.09.2024 року (25.09.2024 року), якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оскаржувана постанова незаконна і необґрунтована, оскільки винесена із порушенням установленого порядку накладення адміністративного стягнення, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Йому, серед іншого, ставиться в провину, те, що в період з 18.05.2024 року до 17.07.2024 року він не оновив свої персональні дані через ЦНАП, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у Р( ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що відповідач шляхом інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, мав вільний та безперешкодний доступ до його персональних даних. Наведені обставини відповідно до примітки ст. 210 КУпАП виключають можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Поряд з цим, вважає вимогу про уточнення персональних даних такою, що суперечить ст. 19 Конституції України, адже законом не визначено які саме персональні дані необхідно уточнити. Більш того, його персональні дані протягом останніх кількох років не змінювалися.
Позивач також звертає увагу на те, що він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у п'ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 і в нього є відповідний військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення). Про те, що він перебуває на обліку військовозобов'язаних зазначено і в самій постанові. Однак, не зважаючи на вказані обставини, оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності також і за те, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік і виготовлення військово-облікового документа.
Окрім того, при винесені оскаржуваної постанови відповідач не дотримався порядку визначення ступеня покарання у вигляді грошового стягнення відповідно до приписів ст. ст. 27, 33 КУпАП. На підставі наведеного просить позов задовольнити та скасувати спірну постанову.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 вказує, що 18.09.2024 року позивач ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оформлення відстрочки від мобілізації. Під час звіряння військово-облікових даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у п'ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також встановлено, що позивач не оновив персональні дані з 18.05.2024 року до 17.07.2024 року будь-яким із встановлених способів. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги п. 1 пп. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, а саме не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік, виготовлення військово-облікового документа, не уточнив свої персональні дані через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 подав суду письмові заперечення, в яких вказує, що відповідачем не надано жодного доказу його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а наведені у відзиві формулювання (як то, « ОСОБА_1 не оновила ») порушують ст. 28 Конституції України.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених в ньому, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за її відсутності.
Судом встановлені такі обставини.
Як вбачається зі змісту фотокопії тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 02.07.2019 року, позивач ОСОБА_1 02.07.2019 року був взятий на військовий облік військовозобов'язаних в п'ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
18.09.2024 року старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 199, на підставі якого 20.09.2024 року (25.09.2024 року) т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 1220, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вищевказаного протоколу та оскаржуваної постанови вбачається, що 18.09.2024 року о 10 год 35 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , прибув ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з приводу оформлення відстрочки від мобілізації. Під час звіряння військово-облікових даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у п'ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також встановлено, що ОСОБА_1 не оновив персональні дані з 18.05.2024 року до 17.07.2024 року будь-яким із встановлених способів. ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги п. 1 пп. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а саме не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік, виготовлення військово-облікового документа, не уточнив свої персональні дані через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або в районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» вказане порушення вчинене в особливий період.
На підтвердження того, що в позивача не змінювались персональні дані впродовж останніх декількох років, до позовної заяви долучено копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.08.2015 року, копію свідоцтва про народження дочки позивача серії НОМЕР_3 від 08.05.2018 року, довідку про склад сім'ї (зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб) № 392 від 02.10.2024 року, довідку виконкому Монастириської міської ради Тернопільської області № 393 від 02.10.2024 року, а також витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання позивача від 26.09.2024 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають правила військового обліку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XIIвійськовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України»).
За приписами ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає:підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон № 2232-XII) викладено в новій редакції, відповідно до якої, серед іншого, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Окрім того, як вбачається зі змісту ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII, призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних (абз. 2 п. 23 Порядку).
Отже, у відповідності до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Водночас абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, в період з 18.05.2024 року (тобто після набуття чинності Законом № 3696-ІХ) до 16.07.2024 року (включно) ОСОБА_1 зобов'язаний був оновити свої персональні (військово-облікові) данічерез центр надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Приміткою ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким у цьому випадку є позивач.
При цьому суд звертає увагу, що жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, місце роботи (навчання), номери його засобів зв'язку, а також адреси електронної пошти.
Проте суд вважає за необхідне зауважити, що в оскаржуваній постанові позивачу ставиться в провину порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, що полягало не лише в не уточненні персональних даних, а й в неприбутті до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік і виготовлення військово-облікового документа.
Так, загальні правила військового обліку встановлені ст. 33 Закону № 2232-XII, в якій закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підпункт 2 ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-ХІІ визначає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, додатком № 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).
Так, призовники, військовозобов'язані та резервісти відповідно до вимог абз. 2 пп. 1 п. 1, пп. 3 п. 1 Правил військового обліку повинні, серед іншого,перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу); прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів).
Як вбачається зі змісту фотокопії долученого до позовної заяви тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 02.07.2019 року, ОСОБА_1 02.07.2019 року був взятий на військовий облік військовозобов'язаних в п'ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Про перебування позивача на обліку військовозобов'язаних також вказано і в абз. 2 описової частини оскаржуваної постанови, а також абз. 2 протоколу про адміністративне правопорушення № 199 від 18.09.2024 року, на підставі якого винесено спірну постанову.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
У зв'язку з наведеним суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об'єктивної сторони вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. В спірній постанові встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у п'ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 (що, до того ж, підтверджується матеріалами справи), проте ОСОБА_1 водночас ставиться в провину те, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік та виготовлення військово-облікового документа.
Окрім того, необхідно зазначити, що норми КУпАП зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Тобто КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п. 5 підрозділу 1 розділу XX), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.
Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Однак, накладаючи на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу, посадовою особою (т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не дотримано вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу та призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також суд звертає увагу і на те, що оскаржувана постанова одночасно містить вказівку про розгляд справи 20.09.2024 року та про винесення цієї постанови 25.09.2024 року, що суперечить вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП.
У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу.
Як вбачається з висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.11.2021 року (справа № 185/8460/16-а) та від 30.08.2022 року (справа № 683/743/17), скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що позивач наполягає на відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, наслідком чого було б закриття провадження в справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 слід задовольнити частково - скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1220, а справу направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В іншій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до правил ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при зверненні до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, суд вважає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог, з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 302,80 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, ст. ст. 251, 258, 280, 283 КУпАП, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1220 від 20.09.2024 року (25.09.2024 року) за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 302 (триста дві) грн 80 (вісімдесят) коп сплаченого судового збору.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Головуючий суддя І. М. Галіян