Справа № 758/14774/24
22 листопада 2024 року Суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - Ніколаєва Олександра Сергійовича , заінтересовані особи Печерська окружна прокуратура міста Києва, Головне управління Національної поліції у місті Києві про встановлення факту закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, -
Представник ОСОБА_1 адвокат Ніколаєв О.С. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Зі змісту заяви та доданих до неї документів вбачається, що заявник звернувся до суду в порядку ЦПК України.
В обґрунтування заяви зазначено, що встановлення цього факту потрібно для відновлення порушених особистих прав громадянки України.
Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.
Так, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Відтак, питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватись судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань.
Так, зі змісту заяви вбачається, що заявниця з метою відновлення своїх порушених прав звернулася до суду із заявою про встановлення факту закінчення станом на 05 листопада 2024 року строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023100060000821 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2023 року.
Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно із п.10 ч.1 ст.3 КПК кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно із частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1ст. 303 КПК України
Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Відтак, розгляд заяв щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності стосовно досудового розслідування у певному кримінальному провадженні, не віднесено до цивільної юрисдикції, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Таким чином, в даному випадку, суд в порядку цивільного провадження не має юрисдикційних повноважень встановлювати факт закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні. Дане питання слід вирішувати у порядку кримінального судочинства, оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з протиправними, на переконання заявниці, діями службових осіб у межах кримінального провадження від 06 травня 2023 року №2023100060000821. Перевірка правомірності таких дій з огляду на положення статті 19 ЦПК України знаходиться поза межами цивільної юрисдикції, адже їх оскарження особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (а заявниця і є такою особою), має здійснюватися в порядку, установленому КПК України.
При цьому заявниці роз'яснюється її право на звернення з вищевказаними вимогами, оформленими у встановленій законом формі - скарзі, в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкриті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 - Ніколаєва О.С. , заінтересовані особи Печерська окружна прокуратура міста Києва, Головне управління Національної поліції у місті Києві про встановлення факту закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні слід відмовити, оскільки дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 2, 4, 12 44, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєва Олександра Сергійовича, заінтересовані особи Печерська окружна прокуратура міста Києва, Головне управління Національної поліції у місті Києві про встановлення факту закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Леся БУДЗАН