печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51556/24-к
06 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 12022170440000123 від 24.02.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
06.11.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 12022170440000123 від 24.02.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте завершити розслідування у кримінальному провадженні у визначений ухвалою строк не представляється можливим, оскільки необхідно провести слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Разом з тим, заявлені ризики, які існували при застосуванні до підозрюваного міри запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а відтак запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити. Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. Так, згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом. При цьому, абсолютність права на свободу не передбачена ні Конституцією України, ні іншими джерелами права, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Судовим розглядом встановлено, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022170440000123 від 24.02.2022 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України. 28.05.2024, слідчим за погодженням з прокурором в порядку та з дотриманням вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, тобто у катуванні, що полягало в умисному заподіянню сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать його волі за попередньою змовою групою осіб. 29.05.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 26.07.2024 включно, без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9 від 24.07.2024 у справі № 757/32833/24-к (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.07.2024) підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строку тримання під вартою до 16.09.2024 включно, без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 12.09.2024 у справі № 757/41058/24-к підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строку тримання під вартою до 10.11.2024 включно, без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 від 23.07.2024 у справі 757/32555/24-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022170440000123 від 24.02.2022 продовжено до шести місяців, тобто до 28.11.2024, та в даний час вирішується про продовження строку досудового розслідування, у зв'язку з винятковою складністю вказаного кримінального провадження. Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»). Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, а саме: - заявою про вчинення кримінальних правопорушень співробітниками Державної установи «Божковська виправна колонія (№16); - протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 22.02.2023, за показаннями якого на базі Державної установи «Божковська виправна колонія (№16) до засуджених службові особи застосовують катування; - протоколом огляду від 22.02.2023 (мобільний телефон ОСОБА_12 ) на якому міститься відомості про обставини катування ОСОБА_13 ; - відеофайлами «video_2023-01-18_13-48-53», «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01», на яких зафіксовано факти катування ОСОБА_13 ; - протоколом огляду від 05.09.2023 відеофайлів «video_2023-01-18_13-48-53», «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01», які містяться на флеш-накопичувачі SP 16Gb), на яких зафіксовано факти катування ОСОБА_13 ; - протоколом огляду від 05.04.2024 мережі інтернет браузера YouTube на якому містяться відеозаписи з обставинами катування особи; - протоколом огляду від 29.04.2024 (огляд трафіків та з'єднань абонента ОСОБА_6 ); - протоколом огляду від 30.04.2024 (огляд трафіків та з'єднань абонента ОСОБА_7 ); - протоколом огляду від 29.04.2024 (огляд трафіків та з'єднань абонента ОСОБА_4 );- протоколом огляду від 30.04.2024 (огляд трафіків та з'єднань абонента ОСОБА_8 ); - висновком експерта від 19.02.2024 № КСЕ-19/111-23/59295 за результатами проведеної комплексної мистецтвознавчої та психологічної експертизи, відповідно до якої відеофайли «video_2023-01-18_13-48-53», «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» містять сцени насильства та жорстокості та ознаки психологічного впливу; - висновком експерта від 16.11.2023 № СЕ-19/111-23/59314-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи звуко-відеозапису, відповідно до якого у відеофонограмах із файлів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» ознак монтажу чи змін, що могли бути привнесені як до початку запису, так і після нього, не виявлено; - висновком експерта від 06.12.2023 № СЕ-19/111-23/59316-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи звуко-відеозапису, відповідно до якого голос та мовлення у відеофонограмах із файлів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» належать ОСОБА_13 ; - висновком експерта від 26.04.2024 № СЕ-19/111-24/10254-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи звуко-відеозапису, відповідно до якого голос та мовлення у відеофонограмах із файлів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» належать ОСОБА_6 ; - висновком експерта від 25.04.2024 № СЕ-19/111-24/10257-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи звуко-відеозапису, відповідно до якого голос та мовлення у відеофонограмах із файлів «video_2023-01-18_13-48-53», «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» належать ОСОБА_8 ; - висновком експерта від 24.04.2024 № СЕ-19/111-24/10271-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи звуко-відеозапису відповідно до якого голос та мовлення у відеофонограмах із файлів «video_2023-01-18_13-48-53», «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» належать ОСОБА_4 ; - висновком експерта від 23.04.2024 № СЕ-19/111-24/10261-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи звуко-відеозапису відповідно до якого голос та мовлення у відеофонограмах із файлів «video_2023-01-18_13-48-53», «video_2023-01-18_13-48-57», «video_2023-01-18_13-49-01» належать ОСОБА_7 - документальними матеріалами ДУ «Божковська виправна колонія (№16)», у тому числі щодо осіб, які 11.02.2022 перебували на території колонії та які заступили на чергування, а також документів щодо створення та діяльності групи швидкого реагування та комісії по прийому засуджених; - протоколами допитів свідків - співробітників та колишніх співробітників ДУ «Божковська виправна колонії (№ 16) від 30.05.2024, 03.06.2024, 05.06.2024, 14.06.2024, 26.06.2024, 27.06.2024, 28.06.2024, які надали покази щодо осіб, які можуть бути причетні до вчинення вказаних правопорушень, що вчиненні 10.11.2021 - прийом етапу новоприбулих засуджених, у тому числі ОСОБА_14 , 11.02.2022 - прийом етапу новоприбулих засуджених, у тому числі ОСОБА_13 , 23.02.2022 - прийом етапу новоприбулих засуджених, у тому числі ОСОБА_15 ; - протоколами допиту підозрюваних; - протоколом огляду від 28.03.2024, в якому оглянуто наявні медичну документацію щодо спричинення 23.02.2022 тілесних ушкоджень ОСОБА_15 та журнал огляду наявних тілесних ушкоджень за лютий НОМЕР_1 ; - протоколами пред'явлення особи для впізнання за матеріалами відеозапису від 26.06.2024, 27.06.2024, 28.06.2024; - матеріалами особової справи засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими матеріалами кримінального провадження як окремо так і в своїй сукупності. Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 127 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування. Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні сторони обвинувачення та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 від 23.07.2024 у справі 757/32555/24-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022170440000123 від 24.02.2022 продовжено до шести місяців, тобто до 28.11.2024, оскільки завершити досудове розслідування у тримісячний термін не можливо унаслідок особливої складності провадження та у зв'язку з необхідністю проведення низки слідчих та процесуальних дій з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки і забезпечення прийняття законного та неупередженого процесуального рішення. Стороною обвинувачення доведено, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України: Так, в судовому засіданні доведено, що існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідуваний та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого з використанням службового становища, перебуваючи на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)». Перебуваючи не під вартою останній продовжить працювати у вказаній державній установі та в силу виконання своїх службових обов'язків має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів, та обізнаний із особливостями роботи правоохоронних органів. Разом з тим, продовжуючи працювати у вказаній виправній колонії, ОСОБА_4 має реальні можливості впливати на засуджених, які можуть володіти інформацією щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших службових осіб ДУ «БВК № 16», які у час вчинення кримінального правопорушення перебували у підпорядкуванні один одного, а отже вчинювали злочин з детальним плануванням, у тому числі з метою маскування своїх неправомірних дій. Крім цього, ОСОБА_4 , після отримання клопотання та додатків до нього достовірно відомо про той факт, що органом досудового розслідування, окрім протиправних дій у відношенні засудженого ОСОБА_13 , які відбувалися 11.02.2022, на даний час перевіряється його причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень, у вчиненні яких на даний час про підозру нікому не повідомлено, у тому числі спричинення новоприбулим засудженим тілесних ушкоджень 11.10.2021 - етап новоприбулих засуджених з ОСОБА_14 та 23.02.2022 - етап новоприбулих засуджених з ОСОБА_15 , під час прийому якого ОСОБА_15 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер у ДУ «Божковська виправна колонія № 16». За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ч. 2 статті 127 КК України санкцією статті передбачено реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 розуміючи про відсутність покладених на нього обов'язків, як гарантії належної процесуального поведінки, може нехтувати наявними соціальними зв'язками, рухомого та нерухомого майна, процесуально зловживати своїми правами ухиляючись від явки до органів досудового розслідування та суду. У сукупності викладеного, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Матеріали клопотання доведено наявність ризику, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовуються тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Так, вчинений злочин пов'язаний із заподіянням особі сильного фізичного болю та морального страждання, що вчинювалось під аудіо-, відеофіксацію з метою подальшого використання зафіксованої інформації як шантаж для повалення волі і примушування осіб вчинити дії, що суперечать їх волі, у зв'язку з чим, відшукання, виявлення та вилучення вказаних технічних засобів та збережених на них відомостей має вагоме значення для подальшого досудового розслідування, що невід'ємно пов'язано із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Разом з тим, на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено інших співучасників вчинення злочинів, їх ролі та посібників, які діяли у складі злочинного угрупування, встановлення яких має вагоме значення у вказаному кримінальному провадженні. Ураховуючи вищевикладене, у випадку не застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній, достовірно знаючи про місце перебування технічних засобів та збережених на них відомостей, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися з невстановленими зазначеними вище особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності. Також, в судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. З матеріалів клопотання вбачається, що з урахуванням відомих ОСОБА_4 обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, вже володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків та потерпілих, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. Значно підсилений ризик впливу на свідків та осіб стосовно яких вчинялись катування, що відбувають покарання на даний час в ДУ «БВК № 16», а також на ОСОБА_13 , осіб яким можуть бути відомі обставини щодо вчинення катувань в установі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Ризик впливу на свідків та інших учасників, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й після повідомлення особі про підозру до моменту безпосереднього отримання судом показань під час судового розгляду від потерпілого та дослідження їх судом. Такий незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, про підозру яких останньому не повідомлялось та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях). Наявність у підозрюваних сталих зв'язків у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , призведе до забезпечення, у тому числі можливого надання ним порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які причетні до вчинення вказаних злочинів. Стороною обвинувачення доведено, що під час досудового розслідування задокументовано факти погроз фізичною розправою, застосування фізичних заходів впливу та психологічного впливу на потерпілих, що вказує на можливість та здатність підозрюваних, у тому числі ОСОБА_4 застосовувати аналогічні заходи стосовно свідків, інших підозрюваних (у тому числі невстановлених) обвинувачених та експертів у цьому ж кримінальному провадженні з метою відвернення встановленої законом відповідальності за вчинені ним злочини. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом. Окрім цього, прокурором доведено, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик може бути виражений зокрема і у вчиненні дій щодо уникнення і притягнення до відповідальності інших причетних осіб, стосовно яких на даний час не достатньо для повідомлення про підозру, а також належного розслідування та встановлення об'єктивної істини щодо інших епізодів катування. Будучи не під вартою, ОСОБА_4 може повідомляти особам причетність яких перевіряється, щодо предмету та ходу досудового розслідування та інших обставин розголошення яких може зашкодити об'єктивному досудовому розслідуванню у вказаному кримінальному провадженні. Також, будучи не під вартою ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом підшукування осіб, що можуть надати органу досудового розслідування вигідні для нього неправдиві показання, На існування вищезазначених ризиків також вказує, те що зазначені вище злочини вчинялися з прямим умислом, метою якого було особисте ствердження ОСОБА_4 , як службової особи, над засудженими, у зв'язку з чим, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування стосовно нього вказаного запобіжного заходу та не покладення на нього ряду процесуальних обов'язків, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень як з вищевказаною метою так і з метою відвернення можливої кримінальної відповідальності за вже вчинені злочини, тобто можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно свідків чи інших підозрюваних з метою впливу на них. Крім того, на теперішній час згідно з Указами Президента України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні діє воєнний стан, що може бути використано підозрюваним для неявки за викликами до слідчого, прокурора чи суду, а відтак призведе до затягування проведення слідчих (розшукових) дій за його участі та вжиття необхідних заходів забезпечення кримінального провадження. Прокурором в судовому засіданні доведено, що враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання, виїхати з території України та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, що вказує на існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Так, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 як відповідний ризик має ураховуватися запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні. Фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваному свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КІІК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер і тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21.07.2003 суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти. Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою. Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, те, що на даній стадії досудового розслідування не можливо закінчити досудове розслідування, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам. З урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Враховуючи дану норму кримінального процесуального закону та обставини інкримінованого підозрюваному діяння, наслідки його вчинення, слідчий суддя не знаходить підстав для визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою. Питання щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити. Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 04.01.2025 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Проголошення повного тексту судового рішення відбудеться 11.11.2024, о 13-55 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1