Справа № 585/4467/24
Номер провадження 2/585/1244/24
22 листопада 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ОСОБА_2 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: 1. Поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 831381 від 27.04.2019 року. 2. Стягнути з гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239:) заборгованість за кредитним договором № 831381 від 27.04.2019 року у загальному розмірі 37335,61 грн., яка складається з: суми заборгованості - 24598,00 грн., суми інфляційних втрат - 10521,26 грн., суми 3% річних - 2216,35 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Розглядати справу в спрощеному позовному провадженні.
В обґрунтування заявлених вимог, в позовній заяві вказано, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства Докази, що підтверджують зміну назви Товариства на ТОВ «ВІН ФІНАНС» додаються, в тому числі виписка з ЄДР № 140801500422 від 26.07.2024. 27.04.2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 (надалі Позичальник, Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 831381. Відповідно до індивідуальної частини договору № 831381 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав Відповідачу позику у сумі 7000 грн. строком до 27.05.2019 року. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови Договору про надання фінансового кредиту № 831381 від 27.04.2019 року та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а в свою чергу Позичальник, не виконав умови Договору про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість. Всупереч умов індивідуальної частини Договору про надання фінансового кредиту № 831381 та вимог закону, Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 24 598,00 грн., а саме: Сума основного боргу - 7000,00 грн. Сума процентів - 3780,00 грн. Сума прострочених процентів - 10458,00 грн. Сума пені - 0,00 грн. Сума штрафів 3360,00 грн. Відповідно до індивідуальних умов договору про надання фінансового кредиту, а саме п. 7.3, Позичальник погоджується, що Товариство має право передати персональні дані Клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту. 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (змінено назву Товариства, надалі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №1. 21 серпня 2019 року на виконання Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 було укладено Додаткову угоду № 24 та підписано Реєстр прав вимог № 24 про те, що на умовах вищезазначеного договору Клієнт відступив Фактору Право вимоги до ряду Боржників, в тому числі до гр. ОСОБА_1 , на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №. 831381 від 27.04.2019 року, за яким ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло прав кредитора стосовно Відповідача. Договір про надання фінансового кредиту № 831381 від 27.04.2019 року був укладений з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». При укладенні Договіру про надання фінансового кредиту №. 831381 від 27.04.2019 року на фінансовий номер телефону Відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору Відповідно до Загальних умов договору позики, натискаючи кнопку «Прийняти» (пропозицію Позикодавця), Позичальник підтверджує надання Позикодавцю згоди на (i) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (ii) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (iii) встановлення договірних відносин з Позикодавцем, як передбачається Договором, та (iv) укладення Договору; Згідно із Загальних умов договору позики, код підтвердження (одноразовий ідентифікатор) буде надіслано Позикодавцем на Номер телефону Позичальника. Шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Позики. Також на сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить Позичальнику в СМС-повідомленні. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Необхідно зазначити, що з метою укладення Договору про надання фінансового кредиту № 831381 від 27.04.2019 року та отримання коштів, Відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. В свою чергу ТОВ «Авентус Україна» була надана Довідка про ідентифікацію Позичальника, де зазначаються особисті дані Відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону Відповідача із зазначенням дати банківського переказу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 831381 від 27.04.2019 року - 24598,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 2216,35 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10521,26 грн. Разом заборгованість становить - 37335,61 грн. Враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено. Крім цього, до об'єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, Позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де зазначається, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, існує низка рішень рекомендаційного характеру, які були видані Радою Суддів України. Зокрема, 2 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Тому введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Ухвалою судді від 25 жовтня 2024 року провадження у справі відкрито і на підставі ст. 274 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не прибув, в позовній заяві клопотав розгляд справи провести без його участі.
Відповідач до суду не прибула, причини неявки суду не повідомила.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 831381 про надання споживчого кредиту. Зазначено, що договір підписано електронним підписом, 27.04.2019, 14:22:13 (а.с.20-21).
З графіку платежів по договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 27.04.2019 року вбачається, що з клієнтом ОСОБА_1 погоджено, що датою повернення позики та сплати нарахованих відсотків є 27.05.2019 р., сума позики складає 7000,00 грн. сума нарахованих відсотків 3213,00 грн. Разом до сплати 10213,00 грн. Зазначено, що графік підписано електронним підписом, 27.04.2019, 14:22:13 (а.с.23 зв.).
З довідки вбачається, що договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні Товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству (далі - одноразовий ідентифікатор) відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VІІІ. В даній довідці відображено персональні данні позичальника ОСОБА_1 .. Зазначено, що сума кредиту становить 7000 грн., стандартна процентна ставка 1,8% в день, одноразовий ідентифікатор 956708, фінансовий номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор НОМЕР_2 , дата переказу кредитних коштів 27.04.2019р. (а.с.16).
Відповідно до розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) за кредитним договором 831381 укладеного 27.04.2019 року, договір факторингу укладений 21.08.2019 року, сума боргу за тілом кредиту складає 7000,00 грн., сума боргу за процентами 3780,00 грн., сума боргу за простроченими процентами 10458,00 грн., сума боргу за штрафами 3360,00 грн., загальна заборгованість за кредитом 24598,00 грн. (а.с.16 зв.).
12.04.2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу №1 на підставі якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги до боржників за грошовими зобов'язаннями (а.с.24-27).
З розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 831381 від 27.04.2019 року, інфляційних витрат та 3% річних вбачається, що основна сума заборгованості за договором з 30.09.2021 року до 30.09.2024 року становить 37335,61 грн. з яких сума боргу 24598,00 грн., інфляційне збільшення складає 10521,26 грн., штрафні санкції становлять 2216,35 грн. (а.с.9-10).
Як вбачається з реєстру прав вимоги № 24 від 21.08.2019 року укладеного ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» під номером 1638 відображено ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 831381 від 27.04.2019 року, сума її заборгованості становить 10780,00 грн., заборгованість по відсотках складає 3780,00 грн., сума фінансування становить 560,00 грн., пеня та штрафні санкції розраховуються згідно діючого кредитного договору (а.с. 11-12).
З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» №1706 від 25.07.2024 року та наказу №55-к від 25.07.2024 року вбачається, що найменування товариства було змінено на ТОВ «Він Фінанс» (а.с.6, 30).
Відповідно до свідоцтва про право та заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 гр. ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.7-8).
Згідно договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» надає юридичну допомогу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с.17-19).
З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024 року та додаткової угоди до нього А.Міньковською було підготовлено позовну заяву з додатками про стягнення кредитної заборгованості та вартість її послуг становить 5000,00 грн. (а.с.14 зв.).
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за договором № 831381 від 27.04.2019 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить: за основною сумою боргу 7000,00 грн., відсотки за стандартною ставкою 14238,00 грн., штрафи 3360,00 грн., загальна заборгованість становить 24598,00 грн. (а.с.28 зв.-29).
Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу кредитного зобов'язання, які регулюються нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що визначено ст..257 ЦК України.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Щодо строку давності то суд не вбачає підстав його застосовувати, оскільки відповідач не клопоче про його застосування.
Дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
З досліджених матеріалів справи судом вбачається, що належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що між ТОВ «Авентус Україна » та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір суду надано не було, оскільки в наданому суді договорі відображено анкетні дані ОСОБА_1 та вказано (підписано електронним підписом 27.04.2019 року 14:22:13), проте в даному договорі жодним чином не відображено номер електронного ідентифікатора яким було підписано даний договір та про який позивач вказує в довідці зазначаючи, що номер ідентифікатору було направлено ОСОБА_1 на її номер телефону саме для підписання договору.
Додаток 1 до договору про надання коштів у позику в якому відображено графік платежів які необхідно буде здійснювати клієнту ОСОБА_1 також не має підпису електронним ідентифікатором клієнта.
Позивач не надав доказів на підтвердження виконання умов цього договору, перш за все доказів перерахування коштів відповідачеві, досліджені матеріали справи не містять жодних платіжних документів, які б підтвердили факт перерахування ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів в сумі визначеній в договорі ОСОБА_1 . Також суд звертає увагу, що в договорі та інших наданих суду документах взагалі не відображено номер рахунку на який повинна була бути проведена виплата коштів відповідачці ОСОБА_1 на виконання позивачем свого грошового зобов'язання по виконанню умов договору.
Крім цього в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження правильності визначення суми боргу, оскільки суду не було надано розрахунку заборгованості та нарахування відсотків ТОВ « Авентус Україна».
На думку суду, позивачем не підтверджено право вимоги ТОВ «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , оскільки підставою позову є невиконання ОСОБА_1 свого грошового зобов'язання перед ТОВ «Авентус Україна» за договором від 27.04.2019 року. В той час як договір факторингу, на який посилається позивач, як на право вимоги до відповідача, було укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (нині ТОВ «Він Фінанс») 12.04.2018 року, майже за рік до укладеного договору. Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий суду договір факторингу не може бути доказом права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
За таких обставин суд вважає позов не обґрунтованим і не вбачає підстав для його задоволення .
Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга