Справа № 204/4394/22
Провадження № 1-кп/204/229/24
20 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 22022050000000063, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Слов'янськ Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого помічником приватного виконавця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку з чим ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке відповідно до діючого законодавства, пов'язане з позбавленням волі, може переховуватися від суду. Також ОСОБА_5 може продовжити вчинювати аналогічні інкримінованому злочини, користуючись зв'язками на непідконтрольній українській владі території, оскільки особа, якій за обвинуваченням ОСОБА_5 передавав інформацію на теперішній час не затримана. Відтак з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків існує необхідність у продовженні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з огляду на характер злочину, в якому він обвинувачується.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просила суд врахувати тривалість тримання обвинуваченого під вартою, стадію судового розгляду. Заявлені прокурором ризики втратили свою актуальність, зокрема прокурором не надано доказів можливості переховування обвинуваченого від суду. ОСОБА_5 був працевлаштований, має бездоганні характеристики, раніше не судимий. Оскільки визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого, захисник просила суд зменшити визначений розмір застави.
Обвинувачений у судовому засіданні думку захисника підтримав, просив суд змінити обраний запобіжний захід на більш м'який.
Суд, ознайомившись з клопотанням прокурора, вислухавши клопотання охорони захисту, доходить наступних висновків.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.17 Закону України від 23.08.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»).
Так, обвинуваченому ОСОБА_5 слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому судом було враховано рішення Конституційного суду України від 19.06.2024, практику ЄСПЛ та визначено заставу у розмірі 3000000 грн.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, який є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Отже, існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг його вчинити. При цьому, оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, суд не робить жодних попередніх висновків про винуватість ОСОБА_5 .
Окрім обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик переховування обвинуваченого від суду, ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що з плином часу існуючі у кримінальному провадженні ризики поступово зменшуються, однак у даному кримінальному провадженні станом на час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, наведені прокурором ризики продовжують існувати, своєї актуальності не втратили, при цьому, суд виходить з наступного.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 народився у м. Слов'янськ Донецької області, де був зареєстрованим та мешкав, одружений, має повну вищу освіту, працював.
Оскільки обвинувачений є уродженцем м. Слов'янська, проживав там та працював помічником приватного виконавця, існують підстави вважати про наявність у нього соціальних зв'язків з місцевими мешканцями. Також, враховуючи раніше зайняту обвинуваченим посаду, можна дійти висновку про його зв'язки та певний вплив серед громади у місці проживання та роботи обвинуваченого. Також існує ризик того, що обвинувачений користуючись зв'язками на непідконтрольній українській владі території, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення та/або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, до обставин інкримінованого ОСОБА_5 злочину входить, зокрема, передача інформації представнику іноземної держави задля проведення підривної діяльності проти України за допомогою месенджера «Telegram».
Усі вказані обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що у обвинуваченого існують соціальні зв'язки з представниками окупаційної влади держави-агресора, що разом з тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, можливі правові наслідки кримінального переслідування обвинуваченого державою, свідчать про наявність ризику переховування.
Наявність у обвинуваченого дружини, місця роботи та позитивних характеристик, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, не можуть бути однозначним запобіжником ризиків переховування, продовження та/або вчинення нового кримінального правопорушення.
Таким чином, наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у сукупністю з обґрунтованою підозрою є підставою для продовження строку дії запобіжного заходу, який застосовано до обвинуваченого.
При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення державної зради в умовах воєнного стану, який введений у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, тобто в ситуації, коли інтереси суспільства та держави є особливо вразливими, це кримінальне провадження має значний суспільний інтерес, а особлива тяжкість інкримінованого злочину викликає гостру негативу реакцію суспільства.
Тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, що цілком відповідає легітимній меті у цьому кримінальному провадженні.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора. З урахуванням сукупності цих факторів більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеному вище ризикам.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому раніше визначеного розміру застави, у зв'язку з її непомірністю, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово наголошено, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Разом з тим, саме стороною захисту, суду не надано переконливих доказів необхідності зменшення визначеного ухвалою суду розміру застави, який є пропорційним щодо його особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується, а також є достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним або для ОСОБА_5 , з урахуванням усіх назначених вище обставин, суд не вбачає, виходячи й з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
При цьому, суд не приймає у якості доказу непомірності визначеної обвинуваченому застави довідку про доходи ОСОБА_6 , за відсутності відомостей про доходи обвинуваченого ОСОБА_5 .
Таким чином, клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на 60 днів до 18 січня 2025 року включно.
Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 3000000 (три мільйони) грн.
У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 3000000 (три мільйони) грн., вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 18.01.2025 виконувати наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який та зменшення розміру застави - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 22 листопада 2024 року
Суддя ОСОБА_1