Справа № 202/5668/24
Провадження № 1-кп/202/1399/2024
25 листопада 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, кримінальне провадження №12024041660000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2024 року, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Дніпропетровська, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючго за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 у невстановлений день та час, але не пізніше 22:45 год. 24.03.2024, за невстановлених обставин придбав предмет, що візуально схожий на корпус гранати та предмет, що візуально схожий на запал.
Діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання бойових припасів та вибухових речовин, в порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів», знаючи про те, що для зберігання даних предметів необхідно отримати передбачений законом дозвіл, переніс вищезазначені предмети до місця свого проживання та в подальшому став незаконно зберігати їх до 22:45 год. 24.03.2024 у квартирі АДРЕСА_3 .
В подальшому, у період часу з 23:30 год. 24.03.2024 до 00:00 год. 25.03.2024, слідчим СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_3 , на бильці ліжка виявлено та вилучено предмет, що візуально схожий на корпус гранати та шухляді шафи біля вказаного ліжка, виявлено та вилучено предмет, що візуально схожий на запал.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-24/13428-ВТХ від 10.04.2024, надані на дослідження предмети є:
- конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати RGD-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин;
- запалом типу ДВМ промислового виготовлення, призначений для спорядження ручних гранат типу RGD-5, який відноситься до категорії вибухових пристроїв.
Споряджений корпус ручної осколкової наступальної гранати RGD-5 та запал ручних типу ДВМ у конструкційному поєднанні утворюють осколкову ручну гранату типу RGD-5 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів.
Надані на дослідження предмети, а саме споряджений корпус ручної осколкової наступальної гранати RGD-5 та запал ручних типу ДВМ, який призначений для спорядження ручних гранат типу RGD-5, придатні до здійснення вибуху.
Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
30 квітня 2024 року, між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024041660000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
Підписуючи зазначену Угоду, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ст. ч. 1 ст. 263 КК України.
Зі змісту угоди вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, в обсязі пред'явленого обвинувачення.
Також, сторонами угоди визначено та узгоджено покарання яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення. Так, враховуючи ступінь і характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_6 при досудовому розслідуванні кримінального провадження щодо нього, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також характер і тяжкість обвинувачення, особу винного, беручи до уваги інтереси суспільства, а саме: призначення ОСОБА_6 необхідного й достатнього для його виправлення покарання і попередження вчинення ним нових злочинів. Сторони дійшли згоди, що за вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із встановленням іспитового строку на підставі положень ст. 75, 76 КК України.
Сторони, підписуючи вказану Угоду, розуміють, що відповідно до положень ч. 2 ст. 473 КПК України наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.: 394 та 424 КПК України.
Підстави оскарження вироку, яким затверджена ця Угода в апеляційному порядку, що визначені в ч. 4 ст. 394 КПК України, та в КПК України, обвинуваченому роз'яснено.
Також обвинуваченому доведено, що наслідком укладання даної угоди для обвинуваченого є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненій якого його обвинувачують, а він має такі права: допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник підтримали затвердження угоди, обвинувачений пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим, виконати взяті на себе відповідно угоди про визнання винуватості зобов'язання він в змозі реально, свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме у придбанні та зберіганні бойових припасів, тобто у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив затвердити вказану угоду, призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного.
Згідно положень ст.ст. 468-469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним правам інтересам або правам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ним угоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У відповідності до ч. 3 ст. 424 КПК України Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку: 1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі не роз'яснення засудженому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; не роз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди; 3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд, заслухавши сторони кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисних дій, які виразились у придбанні та зберіганні бойових припасів, тобто у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що укладену 30 квітня 2024 року угоду, про визнання винуватості, між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 слід затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену цією угодою міру покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 75, 76, КК України, 370; 373-374; 471-475; ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
Угоду про визнання винуватості від 30 квітня 2024 року, між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024041660000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 - затвердити.
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять років).
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти, витрати на проведення судової вибухово - технічної експертизи СЕ-19/104-24/13428-ВТХ від 10.04.2024 року, у розмірі 3 786 грн. 40 копійок (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень сорок копійок).
Речовий доказ, а саме компакт - диск «DVD-R» у паперовому конверті, який перебуває в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази, а саме корпус гранати РГД-5, який поміщено до спец. пакету № WAR 1876075; запал, який поміщено до спец. пакету № WAR 1876074; змив з корпусу гранати, який поміщено до паперового конверту НПУ №NPP - 0232775; змив з запалу, який поміщено до паперового конверту НПУ №NPP - 0232776, що перебувають на зберіганні в камері речових доказів ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1