Справа № 216/1980/24
1-кп/212/590/24
25 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , представника Міністерства Оборони України ОСОБА_10 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у режимі відеоконференції, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Зарічний Скупінського району Рязанської області, громадянину України, з вищою освітою, не одруженому, не працевлаштованому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -
встановила:
У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосований запобіжний захід - домашній арешт, строк дії якого до 27 листопада 2024 року включно.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, посилаючись на ризики, які були підставою для його обрання.
Обвинувачений ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання, вважає, що ризики на які посилається прокурор не доведені, а твердження прокурора ґрунтуються на припущеннях. За весь період дії запобіжного заходу він жодним чином не порушував покладені на нього судом обов'язки і не має наміру їх порушувати.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 за узгодженою із ОСОБА_8 позицією, проти продовження запобіжного заходу заперечує, просив відмовити. Послався на недоведеність та необґрунтованість ризиків, на які вказує сторона обвинувачення, зокрема, на те, ОСОБА_8 не переховувався та не має наміру переховуватись від суду, прибуває на кожен виклик, мав теоретичну можливість вчиняти тиск на свідків протягом усього досудового розслідування, але не робив цього. Також направив до суду письмове заперечення проти клопотання прокурора, надав документи, які підтверджують факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина, який навчається у навчальному закладі м. Києва.
Представник Міністерства Оборони України підтримав клопотання прокурора, просив продовжив дію запобіжного заходу - домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 підтримали позицію сторони захисту.
Дослідивши клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров'я обвинувачених; міцність їх соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту, який обирався відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , полягав в обмеженні свободи пересування шляхом ізоляції у житлі через заборону залишати його у нічну пору доби. Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності продовження цього строку можливе за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі ступень тяжкості та суспільну небезпечність інкримінованого їм кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, міцність його соціальних зв'язків, самостійне виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11 , 2007 року народження, також колегія суддів враховує відсутність фактів умисного систематичного перешкоджання розгляду справи обвинуваченим, дотриманням ним належної процесуальної поведінки протягом дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Не зважаючи на те, що на теперішній час підготовче провадження не закінчене, триває розгляд клопотань та скарг сторони захисту, колегія суддів дійшла висновку про не доведеність прокурором обставин, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ним ризикам, а тому суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з домашнього арешту у певний період доби на особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку колегії суддів, встановлені обставини, характер справи, а також те, що зміна запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання, з покладенням судом обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде співмірною з існуючими ризиками, та відповідатиме особі обвинуваченого буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 314, 315, 372 КПК України, колегія суддів -
постановила:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби на особисте зобов'язання, зобов'язавши його у строк до 25 січня 2025 року виконувати наступні обов'язки:
1)з'являтися за викликом Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин- завчасно повідомити про це суд;
2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
3)утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками та експертами у кримінальному провадженні;
4)не виїжджати за межі України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що в разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений 25.11.2024 о 15.00 год
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3