№ 201/13519/24
провадження 2/201/4705/2024
20 листопада 2024 року місто Дніпро
суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюк О.А. розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, коштів та витрат,
ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, коштів та витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. По справі виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.
Представник відповідача адвокат Добринь Я.О. подав клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення по справі судової транспортної автотоварознавчої експертизи стосовно вирішення питання про вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля «БМВ Х5» в ДТП 17 липня 2024 року, оскільки в нього є сумніви стосовно тих документів і висновків, що були надані по цьому питанню стороною позивача.
Відповідач і його представник наполягали на задоволенні клопотання з урахуванням обставин у справі, сторона позивача заперечувала проти цього клопотання.
З'ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи та клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно ст. 84 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Перевіривши матеріали справи та заяви про витребування доказів шляхом призначення експертизи (ч. 2 ст. 116 ЦПК України), суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити, оскільки законом не передбачено право чи обов'язок суду збирати і надавати в справу докази на підтвердження позиції чи вимогу будь-якої сторони, частина витребуваних документів матеріалах справи вже є (наданих при подачі позову /копії висновку, посвідчення техпаспортів, листування, квитанції, рахунку, картки, довідки та інш./ і вже витребуваних судом), не зазначено в законі і можливість забезпечення та витребування доказів саме для проведення певних процесуальних дій, також у заяві не зазначено обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами та з якою метою потрібно їх забезпечити, а тому з урахуванням вище викладених обставин не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на вимогах свого клопотання, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
Відповідно до положень ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8, судова експертиза, як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справи, по встановленню законних та обґрунтованих рішень.
Нормою ст. 104 ЦПК України передбачено, що експертиза призначається ухвалою суду.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України «Завдання та основні засади цивільного судочинства»: завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Законом не передбачено об'єднання експертиз, а заявлене клопотання буде потребувати залучення різних спеціалістів (техніків, автотоварознавців, механіків /розібрати, зібрати автомобіль/ і інш.) з різних галузей знань, що утруднить проведення експертизи і буде породжувати тяганину.
Судом також з'ясовано, що пошкоджений автомобіль позивача знаходиться у віданні останнього та в невідомому стані (вже відремонтований, чи знаходиться в ремонті, чи проданий і інш.), а отже неможливо встановити його наявність, а без цього дослідження провести неможливо, тому експерт буде позбавлений можливості безпосередньо особисто провести відповідне дослідження.
Вирішення питань заявленого клопотання можливе і без окремого забезпечення доказів шляхом дослідження матеріалів справи в передбаченому законом порядку та об'єктивного дослідження вже наданих матеріалів і доказів.
Суду до цього клопотання не надано докази того, що вказаний відповідач або його представник зверталися до вказаних осіб (позивача, експертного закладу і інш.) стосовно дослідження вказаного автомобіля з метою визначення розміру шкоди, немає доказів і того, що неможливо надання вказаних в клопотанні доказів самостійно відповідачем.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому суд звертає увагу також на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Аналогічне закріплено і у п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» за № 8 від 30 травня 1997 року (з подальшими змінами).
Крім того, в порушення закону клопотання не оплачене судовим збором, як це передбачено ч. 3 ст. 117 ЦПК України. Ст. 116 ЦПК України вказує на те, що призначення експертизи - це спосіб забезпечення доказів (ч. 2), а ст. 117 - судовий збір з цього питання.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік випадків коли судовий збір не справляється.
Згідно до ст. 117 ЦПК України до клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Відповідно до - п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів або позову складає половину ставки позову немайнового характеру.
При таких обставинах суд вважає не можливим задоволення клопотання в такому вигляді про забезпечення, витребування доказів шляхом призначення судової транспортної авто товарознавчої експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 84, 103, 104, 106, 116-118, 182, 200, 222, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, коштів та витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили 20 листопада 2024 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -