Справа № 211/5891/24
Провадження № 3/211/2962/24
іменем України
25 листопада 2024 року
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Костенко Є.К. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Полку ПП Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП -
До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в провадження судді надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, які були об'єднані в одне провадження згідно з постановою суду від 25.11.2024.
06.09.2024 року о 20-35 год. в м. Кривий Ріг, Довгинцівському районі по вул. Петриківська, 91А, гр. ОСОБА_1 керував т.з. «ВАЗ 21013», д.н.з. « НОМЕР_1 », при цьому будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки раніше вже була винесена постанова БАД №211427 від 30.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, чим порушив п.2.1.а ПДР за, що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.
06.09.2024 року о 20-35 год. в м. Кривий Ріг, Довгинцівському районі по вул. Петриківська, 91А, водій ОСОБА_1 керував т.з. «ВАЗ 21013», д.н.з. « НОМЕР_1 », з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість рухів, звужені зіниці ока, що не реагують на світло від проходження огляду в медичному закладі КП ДБКЛПД ДОР на встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР за, що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, про оголошення дат слухань адміністративних справ свідчать долучені до протоколів відеозаписи.
Відповідно до ст. 268 КУпАПприсутність особи, яка притягається до адміністративного правопорушення за ст.ст. 126,130 КУпАП не є обов'язковою.
Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно дост. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарев проти України». Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 268 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п.2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 5 ст. 126 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124317 від 06.09.2024 року; довідкою Адмінпрактики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП згідно з постановою серії БАД №211427 від 30.04.2024, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу, що свідчить про повторність вчинення протягом року правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП; відеозаписом, на якому встановлюється факт керування ОСОБА_1 т.з «ВАЗ 21013», д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Суд, виходячи з наведеного, з дотриманням стст. 245, 280 КУпАП всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, дослідив письмові матеріали та дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за ознаками повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суду надані докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124313 від 06.09.2024; направлення ОСОБА_1 на огляд до КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР від 06.09.2024 з метою виявлення стану сп'яніння; рапорт; довідка від 07.09.2024 про не отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; диск з відеозаписом.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом вказаної норми до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння було проведено у встановленому чинним законодавством порядку.
Разом із цим, суд додатково звертає увагу на те, що за змістом положень статті 266 КУпАП та пунктів 2-5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Отже, визначаючи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, обов'язково необхідно встановлювати наявність дійсних підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими п.п. 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інуструкція). Саме наявність/відсутність таких підстав зумовлює правомірність/неправомірність дій працівників поліції щодо пред'явлення вимоги пройти огляд на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення ознаками наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 визначені: вирежене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість рухів, звужені зіниці ока.
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Крім того, статтею 266 КУпАП та Порядком визначається, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчинення адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
Згідно з п. 5 розд. ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Пунктами 4 та 5 Розділу VII вказаної Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб тощо.
Згідно з п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, в судовому засіданні досліджено долучений працівниками поліції відеозапис.
Оглядом відеозаписів встановлено, що поліцейськими не проводився огляд водія для встановлення вказаних ознак сп'яніння, зокрема, не було проведено жодних тестів на виявлення реакції зіниць. Разом із цим, на відео ОСОБА_1 веде себе адекватно, логічно і зв'язно відповідає на питання поліцейських. Підставою складання протоколу стало усне питання поліцейсько про те, чи вживає взагалі ОСОБА_1 наркотичні речовини, на що останні надав стверджувальну відповідь, що інколи курить маріхуану, при цьому факт того, що зараз ним вживались наркотичні речовини, він не підтверджував. Проаналізувавши зазначені обставини, суд ставиться критично до ознак наркотичного сп'яніння, що були зазначені у протоколі та направленні.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини», «Лауко проти Словаччини», «Луц проти Німеччини».)
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких.
Отже, дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що належними та допустимими доказами не було підтверджено, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та змінювати фабулу інкримінованого особі правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Таким чином, зважаючи на істотні порушення при проведенні огляду на стан сп'яніння водія, суд визнає протокол, складений за результатами огляду, та додані до нього матеріали недопустимими та неналежними доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог чинного законодавства України, та вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, його суспільну небезпечність.
Оцінюючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в межах санкції ч.5 ст. 126 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки він належить ОСОБА_2 . Провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
На підставі ст.40-1 КУпАП, з особи, що притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст.25,27,30,40-1,126ч. 5,283,284,289 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виннуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами сроком на 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) 60 коп.
Відповідно дост. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно з ч.1ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 , не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Костенко Є. К