Справа № 199/4838/24
(2/199/2483/24)
Іменем України
13.11.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі прокурора ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 про зобов'язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації речових прав, -
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до ОСОБА_4 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про зобов'язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі-павільйону площею 32 кв.м.., що розташована АДРЕСА_1 . У підтвердження позовних вимог посилається на безпідставне набуття ОСОБА_4 речових прав на об'єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон загальною площею 32 кв.м. по АДРЕСА_1 та реєстрацію права власності на вказаний об'єкт всупереч вимог діючого законодавства, самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на ній.
З'ясовано, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради від 02.03.2002 №139) державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 24.02.2020 за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 32 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2040083712101).
Згідно до Рішення Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради №139 від 02.03.2002 ОСОБА_4 надано дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 згідно наданою схемою головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради.
В реєстраційній справі щодо об'єкта нерухомого майна за номером 2040083712101 міститься технічний паспорт (виготовлений ПП «Пром БТІ») на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 . Згідно даних технічного паспорту площа земельної ділянки складає 34 кв.м.
У матеріалах реєстраційної справи наявна довідка №166 від 24.02.2002 про адресу об'єкта, видана Рохмані Хосейну начальником відділу ведення чергового плану міста, щодо присвоєння нежитловому (приміщенню) павільйону адреси АДРЕСА_1 .
Згідно даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутні розпорядчі документи щодо присвоєння (зміни) адреси об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідні документи, на підставі яких була присвоєна вказана адреса, відсутні. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва за вищевказаною адресою, Головним архітектурно-планувальним управлінням не надавались, паспорти прив'язки тимчасових споруд за вказаною адресою не оформлювались, інформація щодо наданих дозволів на розміщення малих архітектурних форм, відсутня (лист від 22.04.2024 №12/19-179).
За інформацією, наявною у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, державна реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012, підприємством не проводилась (лист від 11.04.2024 №4060).
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради (лист від 30.04.2024 №7/11-1070) встановлено, що договорів оренди землі, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено. Також, відсутні прийняті рішення міської ради за вказаною вище адресою. За результатами пошуку за параметрами « АДРЕСА_2 » рішень міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не виявлено. Звернень юридичних або фізичних осіб щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не виявлено. Відповідно до інформації Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради рішення від 02.03.2002 №139 «Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_3 не приймалось. Крім того, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження вищезазначеної земельної ділянки, за результатами якого складено відповідний акт №12/04/24-КР від 12.04.2024.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №12/04/24-КР від 12.04.2024 встановлено, що на території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля-павільйон. Відповідно до геодезичної зйомки фактична площа павільйону становить 37 кв.м. Павільйон частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:340:0201, яка складає площу у розмірі 31 кв.м. Межі фасаду павільйону виходять за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:340:0201 на площу у розмірі 6 кв.м. В павільйоні знаходиться магазин з продажу солодощів із зовнішньою вивіскою «TORTS.UA». на момент обстеження земельної ділянки торговельна точка здійснювала господарську діяльність. Павільйон встановлений на фундаменті, фасади обшиті алюмінієвими композитивними матеріалами, на фронтальній стороні фасаду розташовані вітрина зі склопакетів та двома вхідними дверима. Задня стіна павільйону обшита профнастилом темно-сірого кольору. Територія навколо павільйону викладена тротуарною плиткою.
Згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 16.01.2020 по інвентаризаційній справі №0979 за адресою: АДРЕСА_1 , павільйон збудовано в 1991 році.
За результатами опрацювання відомостей, що містяться на веб-Порталі «Google Earth Pro» встановлено, що павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , було насправді збудовано в період часу з серпня 2006 року по жовтень 2007 року.
Натомість право власності на обстежуваний павільйон було зареєстровано 26.02.2020, про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 51325829 від 26.02.2020, ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 139, виданий 02.03.2002, видавник: Виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської у місті Дніпропетровську ради.
При цьому згідно з абз.1 п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 (в редакції на дату реєстрації прав власності), обов'язковою умовою проведення реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, була необхідність надання документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, але вказаний документ в переліку підстав проведення державної реєстрації права власності вищевказаного об'єкта нерухомого майна - відсутній.
Відповідно до інформації Управління ДАБК ДМР (лист від 02.05.2024 №10/1-60) встановлено відсутність відомостей щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вище вказаною адресою. Заходи контролю Управлінням не проводились. Звернення юридичних або фізичних осіб з метою подачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою, відсутні.
Крім того, відповідно до витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо переліку дозвільних документів наданих для будівництва за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №17489/5/04-36-24-13-15 від 15.04.2024 встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно оформлення ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 , відсутні. Вказаним платником самостійно задекларовані податкові зобов'язання по платі за землю, відсутні. Згідно даних інформаційної системи органів ДПС України (Дніпровська міська ТГ) по місту Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1П станом на дату надання відповіді, за кодом класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» та 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» відсутня сплата.
Відповідно до листа Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради встановлено, що державним інспектором Інспекції здійснено обстеження вищезазначеної земельної ділянки, за результатами якого складено акт №12/04/24-КР від 12.04.2024. Під час обстеження встановлено, що на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 розташована одноповерхова нежитлова будівля-павільйон з продажу солодощів із зовнішньою вивіскою «TORTS.UA». Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 . Відповідно до даних з Державного земельного кадастру нежитлова будівля-павільйон за вказаною вище адресою, фактично займає площу 37 кв.м. Павільйон частково розташований на території земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:01:340:0201, площею 31 кв.м., а частково на території несформованої земельної ділянки, площею 6 кв.м. (лист №2204-4/24 від 22.04.2024).
Крім того, відповідно до витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за пошуком кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:340:0201, на якій частково розташований павільйон площею 31 кв.м., відсутня інформація щодо переліку дозвільних документів наданих для будівництва за адресою АДРЕСА_1 .
На теперішній час власником вищезазначеного нерухомого майна є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Таким чином, відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, що є підставою для усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації речових прав у судовому порядку.
Ухвалою суду від 24 червня 2024 року відкрито провадження по даній справі.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник Дніпровської міської ради позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити у повному обсязі.
Представником відповідача ОСОБА_3 не подано відзив на позов, у зв'язку з пропущенням строку визначеного в ухвалі суду від 24.06.2024. Клопотання про поновлення строку з поважних причин на подання відзиву на позов, заявлено не було. Проте у судовому засіданні 13.11.2024 надано пояснення відносно того, що прокурор є неналежним позивачем по справі, прокурором після встановлення факту порушення не надано Дніпровській міській раді розумного строку для вжиття заходів цивільно-правового характеру.
Вислухавши пояснення прокурора, представника Дніпровської міської ради та представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради від 02.03.2002 №139) державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 24.02.2020 за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 32 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2040083712101).
Згідно до Рішення Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради №139 від 02.03.2002 ОСОБА_4 надано дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 згідно наданою схемою головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради.
У реєстраційній справі щодо об'єкта нерухомого майна за номером 2040083712101 міститься технічний паспорт (виготовлений ПП «Пром БТІ») на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 . Згідно даних технічного паспорту площа земельної ділянки складає 34 кв.м.
У матеріалах реєстраційної справи наявна довідка №166 від 24.02.2002 про адресу об'єкта, видана Рохмані Хосейну начальником відділу ведення чергового плану міста, щодо присвоєння нежитловому (приміщенню) павільйону адреси АДРЕСА_1 .
Згідно даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутні розпорядчі документи щодо присвоєння (зміни) адреси об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідні документи, на підставі яких була присвоєна вказана адреса, відсутні. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва за вищевказаною адресою, Головним архітектурно-планувальним управлінням не надавались, паспорти прив'язки тимчасових споруд за вказаною адресою не оформлювались, інформація щодо наданих дозволів на розміщення малих архітектурних форм, відсутня (лист від 22.04.2024 №12/19-179).
За інформацією, наявною у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, державна реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012, підприємством не проводилась (лист від 11.04.2024 №4060).
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради (лист від 30.04.2024 №7/11-1070) встановлено, що договорів оренди землі, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено. Також, відсутні прийняті рішення міської ради за вказаною вище адресою. За результатами пошуку за параметрами « АДРЕСА_2 » рішень міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не виявлено. Звернень юридичних або фізичних осіб щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не виявлено. Відповідно до інформації Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради рішення від 02.03.2002 №139 «Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_3 не приймалось. Крім того, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження вищезазначеної земельної ділянки, за результатами якого складено відповідний акт №12/04/24-КР від 12.04.2024.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №12/04/24-КР від 12.04.2024 встановлено, що на території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля-павільйон. Відповідно до геодезичної зйомки фактична площа павільйону становить 37 кв.м. Павільйон частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:340:0201, яка складає площу у розмірі 31 кв.м. Межі фасаду павільйону виходять за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:340:0201 на площу у розмірі 6 кв.м. В павільйоні знаходиться магазин з продажу солодощів із зовнішньою вивіскою «TORTS.UA». на момент обстеження земельної ділянки торговельна точка здійснювала господарську діяльність. Павільйон встановлений на фундаменті, фасади обшиті алюмінієвими композитивними матеріалами, на фронтальній стороні фасаду розташовані вітрина зі склопакетів та двома вхідними дверима. Задня стіна павільйону обшита профнастилом темно-сірого кольору. Територія навколо павільйону викладена тротуарною плиткою.
Згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 16.01.2020 по інвентаризаційній справі №0979 за адресою: АДРЕСА_1 , павільйон збудовано в 1991 році.
За результатами опрацювання відомостей, що містяться на веб-Порталі «Google Earth Pro» встановлено, що павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , було насправді збудовано в період часу з серпня 2006 року по жовтень 2007 року.
Натомість право власності на обстежуваний павільйон було зареєстровано 26.02.2020, про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 51325829 від 26.02.2020, ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 139, виданий 02.03.2002, видавник: Виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської у місті Дніпропетровську ради.
При цьому згідно з абз.1 п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 (в редакції на дату реєстрації прав власності), обов'язковою умовою проведення реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, була необхідність надання документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, але вказаний документ в переліку підстав проведення державної реєстрації права власності вищевказаного об'єкта нерухомого майна - відсутній.
Відповідно до інформації Управління ДАБК ДМР (лист від 02.05.2024 №10/1-60) встановлено відсутність відомостей щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вище вказаною адресою. Заходи контролю Управлінням не проводились. Звернення юридичних або фізичних осіб з метою подачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою, відсутні.
Крім того, відповідно до витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо переліку дозвільних документів наданих для будівництва за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №17489/5/04-36-24-13-15 від 15.04.2024 встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно оформлення ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 , відсутні. Вказаним платником самостійно задекларовані податкові зобов'язання по платі за землю, відсутні. Згідно даних інформаційної системи органів ДПС України (Дніпровська міська ТГ) по місту Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1П станом на дату надання відповіді, за кодом класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» та 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» відсутня сплата.
Відповідно до листа Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради встановлено, що державним інспектором Інспекції здійснено обстеження вищезазначеної земельної ділянки, за результатами якого складено акт №12/04/24-КР від 12.04.2024. Під час обстеження встановлено, що на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 розташована одноповерхова нежитлова будівля-павільйон з продажу солодощів із зовнішньою вивіскою «TORTS.UA». Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 . Відповідно до даних з Державного земельного кадастру нежитлова будівля-павільйон за вказаною вище адресою, фактично займає площу 37 кв.м. Павільйон частково розташований на території земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:01:340:0201, площею 31 кв.м., а частково на території несформованої земельної ділянки, площею 6 кв.м. (лист №2204-4/24 від 22.04.2024).
Крім того, відповідно до витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за пошуком кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:340:0201, на якій частково розташований павільйон площею 31 кв.м., відсутня інформація щодо переліку дозвільних документів наданих для будівництва за адресою АДРЕСА_1 .
На теперішній час власником вищезазначеного нерухомого майна є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За приписами ст. ст. 187, 188 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Будівництво об'єктів нерухомості являє собою взаємопов'язану діяльність різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.
Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі №202/3 520/16-ц).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Правовий режим самочинного будівництва врегульовано ст. 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Так, ст. 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно.
Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
До вищезазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 15.11.2023 №916/1174/22.
Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об'єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації
(ч. 1 ст.182 ЦК України).
При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
Судом встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду фізичним та юридичним особам не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку будь-якій особі не проводилася.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку відсутні.
Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.
Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. (ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції з 26.07.2022), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, заяви № 23759/03 та № 37943/06; «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, заява № 39766/05; «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, заява № 61333/00; «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04) напрацьовано три критерії (принципи), які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.
Висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
Судом не встановлені невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, з чим погодився і Верховний Суд.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02).
У частинах першій, третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Наведеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України.
Зокрема, згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України (в редакції, що діяла на час звернення до суду з позовом) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».
Системне тлумачення частини другої статті 45 ЦПК України (в редакції, що діяла на час звернення до суду з позовом) та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох таких випадках: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, прокурор обґрунтував неналежне, на його переконання, здійснення захисту інтересів територіальної громади м. Дніпра міською радою як уповноваженим органом, яка самостійно не вживала достатніх заходів представницького характеру з метою захисту прав територіальної громади на спірне нерухоме майно протягом тривалого періоду часу, незважаючи на те, що їй достеменно було відомо, що нерухоме майно вибуло з комунальної власності поза волею її власника.
Тож прокурор навів підставу для представництва інтересів держави, а саме факт порушення ОСОБА_4 вимог земельного та містобудівного законодавства, безпідставної держаної реєстрації права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, а також самовільного зайняття земельної ділянки під зазначеним об'єктом. Наслідок чого орган місцевого самоврядування позбавлений можливості власника розпоряджатись земельною ділянкою, та зазначив підстави для звернення до суду з позовом, існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави.
У даній справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 45 ЦПК України (в редакції, що діяла на час звернення до суду з позовом), належно обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, підтвердив неналежне, на його переконання, здійснення захисту інтересів держави в особі Дніпропетровської міської ради, яка не вжила заходів щодо подання позову.
Поданий прокурором позов підтримала Дніпровська міська рада, яка не оспорювала в суді наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в її особі, заперечень проти цього не висловлювала.
З огляду на викладене, позов подано прокурором як повноважною особою, яка має право на представництво інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, яка самостійно не вчиняла дій для відновлення порушених відповідачами інтересів держави.
Таким чином, доводи представника відповідача, що прокурор є не повноважним суб'єктом звернення до суду з цим позовом в інтересах держави є безпідставними.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 8478,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст. ст. 386,391 ЦК України, ст.ст.83,90 ЗК України, суд -
Позов Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 про зобов'язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації речових прав,- задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) повернути Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро) земельну ділянку площею 32 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення нежитлової будівлю-павільйону площею 32 кв.м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040083712101).
Припинити володіння ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею-павільйоном площею 32 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 24.02.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер запису про право власності 35666090) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2040083712101;
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон, площею 32 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 24.02.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 35666090), індексний номер: 51325829 від 26.02.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2040083712101.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 8478,40 грн
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2024 року.
Суддя: В.В. Руденко