Справа № 199/8038/23
(2/199/429/24)
Іменем України
04 листопада 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.
за участю учасників справи:
позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_2
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,
представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 ,
представника третьої особи Вовасова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровська міська рада та Військова частина НОМЕР_1 , про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі матері у вихованні дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , , треті особи: Дніпровська міська рада та Військова частина НОМЕР_1 , про визначення місця проживання дитини в якому просив визначити місце проживання доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 та надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , без згоди матері - ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову посилалась на те, що 14.11.2009 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають спільну доньку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2017 року шлюб між сторонами розірвано.
З 11.02.2023 р. дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем, за адресою: АДРЕСА_2 .
Коли дитина проживала з відповідачкою, позивач займався її вихованням та піклувався про неї, сплачував аліменти на потреби дитини, проводив з нею час. Спілкуванню відповідачки з дитиною не перешкоджає, але дитини сама виявляє бажання жити з батьком. Виходячи з інтересів дитини, позивач вважає за доцільне визначити місце проживання доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
28 грудня 2023 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. У позовній заяві відсутні будь-які відомості про те, яким чином відповідач перешкоджає проживанню дитини з батьком. Сторони дійшли згоди про те, що дитина проживатиме разом з батьком. Відповідачка не заперечує проти проживання дитини з батьком. Також вказує, що позивач чинить перешкоди відповідачу, як матері, у вихованні дитини та спілкуванні з нею, налаштовує дитину проти матері, що може зашкодити психологічному здоров'ю дитини у зв'язку з чим 28 грудня 2023 року також надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі матері у вихованні дитини. В якій позивачка за зустрічним позовом просить усунути ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначити наступні способи її участі у вихованні доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- систематичні побачення кожну другу та четверту суботи та неділі щомісяця з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі за місцем проживання матері з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів у м. Дніпрі, а у разі виїзду за межі м. Дніпра за погодженням з батьком;
- щорічний спільний відпочинок матері та дитини в період осінніх та весняних шкільних канікул тривалістю три дні, без присутності батька;
- щорічний спільний відпочинок матері та дитини в період зимових шкільних канікул тривалістю п'ять днів, без присутності батька;
- щорічний спільний відпочинок матері та дитини в період літніх шкільних канікул тривалістю десять днів, без присутності батька;
- щорічно у день народження дитини з 11:00 год. до 14:00 год., без присутності батька;
- необмежене спілкування із дитиною за допомогою будь-яких засобів зв'язку: мобільний, мережа Інтернет, програма Skype, Viber, Telegram та інші засоби зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір'ю та донькою;
- кожного парного року (2024, 2026 і т.д.) у святкові дні, які визначено КЗпП України (28 червня, 24 серпня, 14 жовтня) з 10-00 години до 16-00 годин з урахуванням навчального процесу без присутності батька, з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів;
- кожного непарного року (2023, 2025 і т.д.) з 14-00 годин 31 грудня до 14-00 годин 01 січня без присутності батька, з можливістю відвідування місця фактичного проживання матері,культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів;
- вільне спілкування з донькою в шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу, відвідування дитячих свят, змагань в період їх проведення;
- зобов'язати ОСОБА_1 у разі настання певних змін у житті дитини, зокрема, але не виключно, зміни місця проживання (перебування) дитини, місця навчання, надавати ОСОБА_3 вичерпну інформацію про такі зміни негайно, але не пізніше двох календарних днів з дня, коли такі зміни настали.
30.01.2024 р. зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі матері у вихованні дитини прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Дніпровська міська рада, про визначення місця проживання дитини.
30.01.2024 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Військову частину НОМЕР_1 .
07 лютого 2024 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення зустрічного позову, оскільки відповідач за зустрічним позовом не чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір'ю. Позивачка за зустрічним позовом не зверталася до нього з метою досягнення згоди участі матері у вихованні дитини або встановленні графіку спілкування з дитиною.
05.03.2024 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради.
28.03.2024 р. ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» Дніпровської міської ради інформацію про стан здоров'я дитини ОСОБА_6 та про участь її батьків у вихованні.
25.06.2024 р. представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради надав до суду висновки стосовно доцільності визначення порядку участі матері у вихованні дитини та доцільності визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду справи по суті.
04 листопада 2024 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні підтримали поданий позов в повному обсязі та просили задовольнити з підстав, визначених в позовній заяві, заперечували проти зустрічного позову, вважаючи, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини.
Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом, ОСОБА_3 та її представник, в судовому засіданні підтримали зустрічний позов з підстав, викладених у відповідній позовній заяві, вважали відсутнім спір про право в частині визначення місця проживання дитини за первісним позовом, адже мати не заперечує проти проживання дитини з батьком.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Військової частини НОМЕР_1 - Вовасов В.О. просив прийняти рішення на розсуд суду.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі, врахувати надані висновки органу опіки та піклування та ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.
Представник третьої особи Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовних заявах, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, з'ясувавши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2017 року (а.с. 18,19).
Від шлюбу сторони мають спільну доньку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , виданого 14.12.2019 р. Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , про що складено відповідний актовий запис №811 (а.с.15).
Постановою Старшого державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції і Дніпропетровській області Гомілко А.Є. відкрито виконавче провадження №58300481 від 06.02.2019 р. по примусовому виконанню судового наказу №199/9879/18 від 10 січня 2019 року виданого суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Скрипник О.Г. про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , місце реєстрації та мешкання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 19.12.2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.149,149).
Згідно з розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню №58300481станом на 01.12.2023 у позивача за первісним позовом, у зв'язку не виконанням рішення суду від 10 січня 2019 року, наявна заборгованість у розмірі 115 147,45 грн.(а.с.75).
Позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення автомобільного відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 та має матеріальний дохід, що підтверджується копією довідки форми 5 виданої Тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_9 (а.с.32) та копією службової характеристики затвердженої Тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_10 від 29 січня 2024 року (а.с.135,136).
Із матеріалів справи вбачається, що малолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Акта обстеження умов проживання від 31.05.2023 року та актом фактичного місця проживання дитини, який підписаний сусідами від 28.01.2024 р. (а.с. 29, 133).
Згідно копії характеристики учня 5-Б класу Дніпровської гімназії №68 Дніпровської міської ради ОСОБА_6 , батьки ОСОБА_11 приділяли увагу вихованню доньки, але окремо один від одного, бо розлучилися. На постійному зв?язку з класним керівником знаходилася матір, з березня 2023 року ОСОБА_11 проживала у батька. 31.07.2023 року батько перевів ОСОБА_18 до КЗО СЗШ №101 ДМР (а.с. 74).
Згідно з наданою Комунальним некомерційним підприємством «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» Дніпровської міської ради інформацією, з моменту народження та до часу розірвання декларації (16.05.2023 р.), до сімейного лікаря амбулаторії ЗПСМ № 2 з дитиною з?являлася мати - ОСОБА_12 . Лікарняні та призначення щодо лікування дитини також отримувала мати дитини (а.с.195).
В судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2024 р. ОСОБА_6 повідомила суд, що бажає проживати разом з батьком, мати не приділяє їй належної уваги, з вітчимом стосунки не склалися.
Допитана у судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2024 р., в якості свідка, дружина позивача за первісним позовом - ОСОБА_13 , повідомила суд, що дитина, після переїзду до них, постійно скаржилася на рідну матір, ОСОБА_3 , та нового чоловіка матері. Дитина має дружні відносини з ОСОБА_13 та з її повнолітнім сином, який проживає з ними. Кожен має окрему кімнату, батько приділяє багато уваги дитині та піклується про неї.
Допитана у судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2024 р., в якості свідка, відповідачка за первісним і позивачка за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , повідомила суд, що була не проти, щоб дитина їздила до батька, але коли зробить уроки. З донькою нинішнього чоловіка у ОСОБА_6 приязні відносини, іноді стаються незначні конфлікти. Бажає налагодити відносини з донькою.
Допитана у судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2024 р., в якості свідка, подруга відповідачки за первісним і позивачки за зустрічним позовом, ОСОБА_14 , повідомила суд, що у ОСОБА_3 гарні відносини с донькою, вони часто проводили час разом. Після того як батьки ОСОБА_6 розлучилися, батько 2 роки не спілкувався з дитиною. З березня 2023 року дитина почала проживати з батьком, а з матір'ю стосунки погіршилися, дитина відмовлялася спілкуватися з нею, пояснюючи тим, що мати не займалася її вихованням.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 24.06.2024, №297-р про доцільність визначення місця проживання дитини зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_13 , донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , сином дружини, умови для проживання задовільні. У дитини є окрема кімната, яка повністю обладнана для проживання, навчання, відпочинку. Батько дитини бере активну участь у її вихованні. Орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.218 - 220).
За приписами частини другої, восьмої, дев'ятої статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно положень статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 41 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).
Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні батьків з дітьми, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.
Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Суд зазначає, що відповідачка, як мати дитини, не заперечує проти визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, що беззаперечно свідчить про відсутність спору між батьками про визначення місця проживання дитини та не потребує втручання з боку органу опіки та піклування, а також будь-якого судового захисту прав позивача, які відповідачкою жодним чином не порушуються, не оспорюються або не визнаються.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі "Хант проти України" зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16.07.2015 у справі "Мамчур проти України" ЄСПЛ вказав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №377/128/18 вказано, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №754/16535/19, крім висновків, про які вказано у попередній постанові, вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №623/349/19 зазначається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму дол. дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Оцінюючи аргументи сторін та досліджені судом докази суд, зважаючи на вищенаведені норми права, практику ЄСПЛ та ВС, при вирішенні позовних вимог керується як найкращими інтересами дитини.
Згідно з частиною першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові.
Заявляючи позовну вимогу щодо визначення місця проживання малолітньої дитини позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності заявлення саме такої позовної вимоги та факту порушення відповідачкою його охоронюваних прав та інтересів.
Суд звертає увагу, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким дитина, з його пояснень, і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.
Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір'ю, суду не надала.
За викладених вище обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка, з його слів, фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідач не заперечувала, що дитина фактично проживає з батьком та не заперечила щодо подальшого такого проживання дитини з батьком.
В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Що стосується висновку Органу опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 24.06.2024, №297-р, то слід зазначити, що він не має наперед визначеної обов'язковості для суду та критично оцінюється, як будь-який інший доказ.
Щодо вимоги позивача за первісним позовом стосовно надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , без згоди матері - ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
П.16 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року N 265, (далі Порядок) місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Згідно абзацу 2 п. 17 Порядку у разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
Відповідно до п. 33 Порядку подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Тобто така вимога також не підлягає задоволенню, з підстав недоведеності позивачем за первісним позовом, того що мати відмовилась у добровільному порядку надавати згоду на реєстрацію місця проживання дитини за адресою місця проживання батька, оскільки у судовому засідання відповідачка за первісним позовом зазначила, що не заперечувала проти реєстрації місця проживання дитини з батьком.
Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими, обставини покладенні в основу первісного позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а відтак первісний позов не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог за зустрічною позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі матері у вихованні дитини.
Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права іншого з батьків на спілкування з дитиною.
Однак, під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 чинить будь-які перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з дитиною. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що позивачці за зустрічним позовом створюются перешкоди у питаннях, пов'язаних з вихованням дитини, тому у задоволенні вимоги щодо зобов'язання батька дитини не чинити такі перешкоди необхідно відмовити.
Разом з тим, відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації права матері на участь у вихованні доньки, тим більше з урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця її проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати касаційного цивільного суду в постанові від 25 березня 2024 року у справі №742/1716/23 та в низці інших постанов.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Зі змісту ст. 159 СК України виходить, що способом участі одного з батьків у вихованні дитини є періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо. При цьому мається на увазі, що такий спосіб визначається батьку або матері, з яким дитина не проживає.
Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 27.12.2023 р. спеціалістами управління-служби y справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, за адресою: вул. Весела, буд. 81, м. Дніпро проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , умови для проживання задовільні. Мати дитини виокремила кімнату для дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення часу з дитиною за її місцем проживання з ночівлею (а.с.102).
Орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради у відповідному висновку від 24.06.2024 №298-р вважає доцільним встановити такі способи участі матері ОСОБА_3 у вихованні доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування з донькою один раз на тиждень за попередньою домовленістю та за згодою дитини з рахуванням її розпорядку дня (а. с. 215, 216).
Суд, враховуючи вік дитини (13 років), відвідування дитиною загальноосвітнього закладу, доволі тривалий період відсутності спілкування між матір'ю та донькою, місце проживання обох батьків та дитини, загалом погоджується з визначенням способів участі ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_6 , що запропонований позивачкою за зустрічним позовом, проте вважає необхідним його змінити в частині встановлення конкретних днів та годин спілкування, зокрема:
- у виді систематичних побачень матері та доньки: перші 2 (два) місяці кожну другу та четверту суботу щомісяця з 10-00 годин до 15-00 годин з урахуванням навчального процесу дитини, без присутності батька дитини - ОСОБА_1 , але у присутності психолога, забезпечення участі якого покласти на ОСОБА_3 ;
- наступні зустрічі матері та доньки встановити без присутності батька дитини та без присутності психолога, другу та четверту суботи щомісяця з 10-00 години до 17-00 годин з можливістю відвідування місця проживання матері, культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів у м. Дніпрі, а у разі виїзду за межі м. Дніпра за погодженням з батьком, з правом зміни часу в день побачень за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням інтересів дитини;
- щорічний спільний відпочинок матері та дитини в період літніх шкільних канікул тривалістю десять днів, без присутності батька;
- кожного парного року (2024, 2026 і т.д.) у святкові дні, які визначено КЗпП України (28 червня, 24 серпня, 14 жовтня) з 10-00 години до 16-00 годин з урахуванням навчального процесу без присутності батька, з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів;
- зобов'язати ОСОБА_1 у разі настання певних змін у житті дитини, зокрема, але не виключно, зміни місця проживання (перебування) дитини, місця навчання, надавати матері дитини - ОСОБА_3 , вичерпну інформацію про такі зміни негайно, але не пізніше двох календарних днів з дня, коли такі зміни настали.
Під час визначення способів участі у вихованні дитини враховано відсутність обставин для обмеження права матері у спілкуванні з донькою, втрату сталого психологічного зв'язку між матір'ю та дитиною, тривале проживання дитини з батьком, відсутність повноцінного контакту з матір'ю, тому проведення зустрічей з дитиною в перші два місяці з дня набрання законної сили рішенням обумовлено необхідністю присутності психолога. Таке застереження сприятиме поступовому налагодженню відносин між ними та формуванню емоційного контакту доньки та матері.
Суд вважає, що саме такий порядок на даний момент є доцільним, не буде порушувати режим навчання, відпочинку дитини, сталий уклад життя сторін, відповідає інтересам дитини.
Також необхідно звернути увагу учасників справи, що виходячи з пріоритету дотримання законних прав та інтересів малолітньої доньки, а також профілактики розвитку у неї тривожного стану, необхідно дати можливість дитині самій брати участь в обирані режиму зустрічей з матір'ю. При цьому батькам при спілкуванні слід демонструвати поважне відношення один до одного, не чинити перешкод в обраному їхньою дитиною порядку взаємодії, не допускати спілкування з дитиною в режимі надмірного психоемоційного збудження.
Учасникам справи також слід роз'яснити, що згідно з ч. 4ст. 159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Крім того, ОСОБА_3 за наявності підстав має право на звернення до суду з вимогами про зміну раніше встановлених способів її участі у вихованні доньки.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду і позивачем за первісним позовом, і позивачкою за зустрічним позовом сплачено судовий збір, який, відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з учасників справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10,12,81, 263,264,265,268,273,354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровська міська рада та Військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 .
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі матері у вихованні дитини - задовольнити частково.
Визначити способи участі ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у її вихованні:
- у виді систематичних побачень матері та доньки: перші 2 (два) місяці кожну другу та четверту суботу щомісяця з 10-00 годин до 15-00 годин з урахуванням навчального процесу дитини, без присутності батька дитини - ОСОБА_1 , але у присутності психолога, забезпечення участі якого покласти на ОСОБА_3 ;
- наступні зустрічі матері та доньки встановити без присутності батька дитини та без присутності психолога, другу та четверту суботи щомісяця з 10-00 години до 17-00 годин з можливістю відвідування місця проживання матері, культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів у м. Дніпрі, а у разі виїзду за межі м. Дніпра за погодженням з батьком, з правом зміни часу в день побачень за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням інтересів дитини;
- щорічний спільний відпочинок матері та дитини в період літніх шкільних канікул тривалістю десять днів, без присутності батька;
- кожного парного року (2024, 2026 і т.д.) у святкові дні, які визначено КЗпП України (28 червня, 24 серпня, 14 жовтня) з 10-00 години до 16-00 годин з урахуванням навчального процесу без присутності батька, з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів;
- зобов'язати ОСОБА_1 у разі настання певних змін у житті дитини, зокрема, але не виключно, зміни місця проживання (перебування) дитини, місця навчання, надавати матері дитини - ОСОБА_3 , вичерпну інформацію про такі зміни негайно, але не пізніше двох календарних днів з дня, коли такі зміни настали.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання - АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання - АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Богун
04.11.2024