Справа № 199/4866/23
(2/199/223/24)
Іменем України
02.09.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Жукова К.Д.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Маркової Ю.В.,
відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Боровенського Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю та поділу транспортного засобу, як спільного сумісного майна,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що він познайомився з ОСОБА_2 у вересні 2018 р., між ними виникла симпатія, згодом любов та у травні 2019 р. вони почали проживати разом однією сім'єю та вести спільний побут за місцем проживання позивача в квартирі, що належить родичам його сестри ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач та відповідач проживали разом, були пов'язані спільним побутом, проживала сім'єю, як чоловік і дружина без шлюбу, мали спільний сімейний бюджет; це відбувалося, починаючи з травня 2019 р., по травень 2023 р.
На початку червня 2021 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали проживати до будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 (чоловіку сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ), де останні проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина до травня 2023 р.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду з даним позовом, у зв'язку з фінансовими труднощами, з якими стикнулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було прийнято рішення запозичити у його сестри - ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 8 000,00 дол. для придбання транспортного засобу. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили, що даний борг ОСОБА_1 повертатиме шляхом заробітку в службі таксі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було погоджено придбання транспортного засобу марки BYD Е6, д/н НОМЕР_1 , 2014 р.в., двигун - електричний, VIN-код: НОМЕР_2 , жовтого кольору, вартість якого складала 12 000,00 дол. США, з яких 8000,00 дол. США було взято за договором позики та 4000,00 дол. США - це спільно накопичені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період спільного проживання, а також ними було погоджено, що у зв'язку з відсутністю зареєстрованого місця проживання у позивача, право власності на даний транспортний засіб буде зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позивач для виконання зобов'язання за договором позики влаштувався у службу таксі «Uklon».
На початку травня 2023 р. у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршилися стосунки, почалися постійні конфлікти та сварки, та 13 травня 2023 р. ОСОБА_2 забрала транспортний засіб та переїхала жити до іншого місця.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, у зв'язку з припиненням сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_2 виник спір щодо поділу спільного сумісного майна: транспортного засобу марки ВYD Е6, д/н НОМЕР_3 , 2014 р.в., двигун - електричний, VIN-код: НОМЕР_2 , жовтого кольору, зареєстрований на ОСОБА_2
30 травня 2023 р. ОСОБА_2 було відчужено зазначений вище транспортний засіб, він не надавав згоди ОСОБА_2 щодо продажу спірного транспортного засобу, та вважає, що має право стягнути з ОСОБА_2 частину вартості спірного транспортного засобу, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника за які подружжям було набуте спільне майно у період шлюбу.
Позивач просив суд:
-встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка і жінки без шлюбу у період з 01 травня 2019 р. по 13 травня 2023 р.;
-визнати грошові кошти в розмірі 8000,00 доларів США (станом на час звернення до суду еквівалент 292 548,80 грн.), що отримані ОСОБА_1 за договором позики та вкладені в придбання транспортного засобу марки ВYD Е6, 2014 р.в., двигун - електричний, VIN - код: НОМЕР_2 , жовтого кольору - особистою приватною власністю ОСОБА_1 ;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8 000,00 дол. США (еквівалент 292 548,80 грн. станом на час звернення до суду), які є особистою приватною власністю ОСОБА_1 ;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку різниці оціночної вартості транспортного засобу марки ВYD Е6, 2014 р.в., двигун - електричний, VIN - код: НОМЕР_2 , жовтого кольору, в розмірі 2 000,83 долари США, що станом на дату подачі позовної заяви в еквівалентному співвідношенні до гривні складає 73 167,55 грн. (сімдесят три тисячі сто шістдесят сім гривень 55 копійок), з розрахунком вартості 1 долару США - 36,5686 грн. згідно офіційного курсу НБУ.
У заяві від 02.09.2024 р. позивач просив суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог, а саме: виключити позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 частки оціночної вартості спірного транспортного засобу в розмірі 2000.83 дол. США.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали повністю, просили суд задовольнити позов.
Відповідач позов не визнала.
Відповідач не заперечувала наявність інтимних стосунків із позивачем, втім, заперечувала факт спільного проживання з ним, як чоловіка та жінки без шлюбу, та просила врахувати, що її стосунки з позивачем погіршилися не на початку травня 2023 р., а у грудні 2021 р., коли між ними почалися конфлікти та сварки на ґрунті постійного зловживання позивачем наркотичними речовинами та прекурсорами, та тоді відповідач зрозуміла, що щасливого спільного життя з позивачем не буде.
Відповідач 23.12.2021 р. уклала договір позики на суму 805000,08 грн. та придбала квартиру в АДРЕСА_3 . Графік погашення позики встановлений до 05.12.2023 р. Позивачу було відомо про наявність вказаної квартири, він за цією адресою неодноразово навідувався та вчиняв скандали і бійки.
На переконання відповідача, розписка, яка надана до суду позивачем, як доказ отримання 8 000.00 дол. США, не відповідає вимогам дійсності. Розписка, яку позивач називає договором позики, підписана особисто позивачем, що унеможливлює встановлення факту наявності наміру надати позику, можливості надати позику і фактичної передачі позики позикодавцем позивачу (позичальнику).
На думку відповідача, позивач, зловживаючи правом на звернення до суду з позовом про стягнення боргу, вводить суд в оману, посилаючись на документ, який має іншу природу та іншу суть, не таку, як викладено в позовній заяві, та, вказуючи про наявність заборгованості перед ним з боку відповідача, не підтверджує викладену у позові обставину доказами, що дана операція була здійснена коштами, що відносяться до його особистої приватної власності.
Крім того, відповідач стверджує, що грошові кошти на придбання автомобіля вона позичила у ФОП ОСОБА_6 , про що є відповідний договір позики від 03.03.2023 р.
Відповідач заперечує щодо сплати заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.
На переконання відповідача, оскільки позивачем не надано доказів, на підставі яких він надав власні кошти відповідачу для придбання автомобіля, а відповідач спростував як сам факт отримання-передачі таких коштів, так і аргументовано доказав, що зазначені в позовній заяві кошти не передавались позивачем відповідачу ані у вказану дату, ані в будь яку іншу і були ними спільно використані на цілі, зазначені в розписці, спростовує сам факт позики.
Позивач у відповіді на відзив (Т.1 а.с. 155 - 157) звертає увагу на те, що відповідач самостійно визнає факт сумісного проживання сторін, посилаючись на те, що сварки у сторін почалися ще у 2021 році. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Розписка не замінює письмовий договір, а лише є доказом укладення договору позики та отримання коштів позичальником. Отже, розписка - це письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, яка його написала, отримала товари, гроші, матеріальні цінності і т.д. і бере на себе певні зобов'язання по ним. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18.09.2013 року у справі N 6-бЗцсІЗ.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, - це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки необов'язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передавання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка може бути підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення (науковий висновок у постанові Верховного Суду V складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.08.2018 у справі N748/2436/16-11).
Відповідно до умов договору позики, ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 000,00 доларів США для покупки автомобіля строком на два роки, та зобов'язався їх повернути у строк до 01.03.2025 р.
Так само позивач звертає увагу суду, що відповідачем наводиться факт щодо позики грошових коштів на придбання автомобіля у ФОП ОСОБА_6 , але в матеріалах справи відсутні документи, які б могли підтвердити такі обставини, а отже відсутні підстави вважати факт придбання транспортного засобу за особисті кошти відповідача.
Позивач наголошує, що грошові кошти, витрачені на придбання спірного транспортного засобу, складаються з грошових коштів у сумі 8 000,00 доларів США, які останній взяв у борг за договором позики у ОСОБА_3 , які є його особистою приватною власністю, та грошових коштів у сумі 4 000,00 доларів США, які накопичені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час спільного проживання у вищевказаний період та є спільною сумісною власністю подружжя. Позивач просить суд визнати дані грошові кошти його особистою приватною власність, адже суму у розмірі 8 000 доларів США було позичено у його сестри (про що наявна боргова розписка), та борг станом на сьогоднішній день позивач виплачує (повертає) самостійно.
04.12.2023 р. (Т.1 а.с. 169-171) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначає, що відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розірвано 12.05.2020 р., рішення набрало законної сили. Рішенням суду встановлено преюдиційний факт того, що шлюбно-сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 припинені з листопада 2019 р.
Отже, ОСОБА_2 , подаючи позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , самостійно підтверджує, що з листопада 2019 р. вона фактично не мала з ним ніяких відносин. Доводи відповідача, щодо перебування її у шлюбі в період проживання з позивачем з 01 травня 2019 р.по 13 травня 2023 р., не підтверджують факт наявності шлюбно-сімейних відносин відповідача з колишнім чоловіком.
Додатково позивач зазначає, що на підтвердження усталених відносин, характерних для подружжя між позивачем та відповідачем є спільно проведений відпочинок ще 12.05.2019 р., доказом якого є квитки до Шарм-еш-Шейху на двох осіб, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Так само факт спільного проживання сторін у період 01 травня 2019 р. по 13 травня 2023 р. підтверджується документами, що додані до матеріалів справи разом із позовною заявою, безпосередньо підтвердженням про бронювання послуг, дата заявки 20.02.2020 р., пакетний тур Київ - Шарм з 24.02.2020 р. по 05.03.2020 р. Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 695/1732/16-ц, провадження № 61-38901св18).
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач самостійно визнає факт сумісного проживання сторін, посилаючись на те, що сварки у сторін почалися ще у 2021 р., вказуючи, що відповідач зрозуміла, що ніякого щасливого спільного життя з позивачем не буде. Відповідач також зазначає, що після того, як вона зрозуміла, що щасливого спільного життя з позивачем не буде, вона уклала договір позики від 23.12.2021 р. на суму 805000,08 грн. та придбала квартиру в АДРЕСА_3 , та наголошує на тому, що позивачу було відомо про наявність вказаної квартири, куди він неодноразово навідувався та вчиняв скандали та бійки і що вона мешкала там 12.02.2023 р. Однак, позивач не згоден із даними доводами, оскільки на той період часу зазначена квартира здавалась ОСОБА_2 в оренду подобово, безпосередньо організаційними моментами з цього приводу займався саме позивач, а кошти з оренди отримувала на свою банківську картку відповідач, даний факт підтверджується листуванням у месенджері «Вайбер».
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 -80 ЦПК України, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2020 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу розірваний шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 22 грудня 2006 р. Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції під актовим записом №1166 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89282871).
Відповідно до договору про надання туристичних послуг №01/22-10741 від 10.01.2022 р., туроператором відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечено надання комплексу туристичних послуг; туристи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строк перебування у місці наданих туристичних послуг в ОАЄ з 24.01.2022 р. по 30.01.2022 р. (Т. 1 а.с. 39 - 44).
Спільний відпочинок сторін мав місце також у Єгипті з 06.06.2021 р. по 13.06.2021 р. (Т. 1 а.с. 31-32), а також в ОАЄ з 12.05.2019 р. по 15.05.2019 р. (Т. 1 а.с. 173 - 178), з 24.02.2020 р. по 05.03.2020 р., з 26.07.2020 р. до 05.08.2020 р. (Т. 1 а.с. 33- 34).
Суду надані спільні фото сторін з сумісного відпочинку (Т. 1 а.с. 49 - 56).
На підставі розписки, наданої позивачем, судом встановлено, що ним взято у борг від ОСОБА_3 8 000 дол. США для придбання автомобіля строком на 2 роки, запозичену суму позичальник збирається повернути до 01.03.2025 р. (Т. 1 а.с. 73).
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу судом встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб ВYD Е6, 2014 р.в., двигун - електричний, VIN - код: НОМЕР_2 , жовтого кольору (Т.1 а.с. 13).
На підставі інформації про рух коштів по карті ОСОБА_4 . судом встановлено про переказ коштів від ОСОБА_2 в сумі по 300,00 грн. від 05.01.2023 р. та від 01.07.2020 р. (Т.1 а.с. 19-20).
Суду надані скріншоти телефонного листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особистого, інтимного характеру та з побутових питань без зазначення дати відправлення смс -повідомлень (Т. 1 а.с. 22 - 30, 57 - 60, 63-72), а також за період: 26.03.2023 р., 01.04.2023 р., 08.04.2023 р.
Відповідно до інформаційно - консультаційної довідки про середню ринкову вартість майна, дата оцінки 09.06.2023 р., вартість спірного рухомого майна складає 36,5686 дол. США (Т. 1 а.с. 83).
За договором позики від 23.12.2021 р., який укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала у позику 805 000,08 грн., яку зобов'язалася повернути в строк до 05.12.2023 р. (Т.1 а.с. 131).
За договором купівлі-продажу від 24.12.2021 р. ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_4 (Т. 1 а.с. 132 - 134).
Продаж майна здійснений за 925 000,00 грн. (п. 2.1 договору).
За договором позики від 03.03.2023 р., який укладений з ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_2 отримала у власність 340 000,00 грн., які зобов'язалася повернути у строк до 03.03.2024 р. (Т, 1 а.с. 136 -137).
ОСОБА_2 зверталася до органів поліції із заявами відносно неправомірних дій відносно неї з боку ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 138 - 140).
На підставі платіжних інструкцій (Т. 1 а.с. 141 - 143) судом встановлено здійснення ОСОБА_2 переказів власних коштів на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
На підставі текстових повідомлень судом встановлено ведення перемов з приводу оренди житла (Т.1 а.с. 180- 197).
Відповідно до договору купівлі-продажу 1241/2023/3838906 від 30.05.2023 р. транспортного засобу, встановлено, що ОСОБА_2 здійснила відчуження спірного транспортного засобу на користь ОСОБА_12 (Т. 1 а.с. 231 -234).
Набуття в свій час ОСОБА_2 права власності на спірний транспортний засіб підтверджується договором купівлі-продажу від 18.03.2023 р. №1241/2023/3713971 (Т. 1 а.с. 227).
На підставі інформації з АТ «ПриватБанк» судом встановлено, що ОСОБА_2 має відкриті банківські рахунки в цій установі, жодного переказу на рахунки ОСОБА_1 не зафіксовано. Наявна єдина транзакція, але не на рахунок ОСОБА_1 , а оплата послуг через Приват24 (Т. 1 а.с. 243- 244).
Щодо наданого позивачем аудіозапису розмови між його сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 14), то в ній ОСОБА_2 визнає фактично спільність коштів зі ОСОБА_1 у придбанні спірного майна.
Судом були допитані свідки.
Свідки з боку позивача ОСОБА_3 (рідна сестра позивача) та ОСОБА_9 (знайомий позивача) дали майже аналогічні показання, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали стосунки, притаманні подружжю, без реєстрації шлюбу.
Свідки з боку відповідача ОСОБА_12 (мати відповідача) та ОСОБА_13 (колега відповідача) дали показання, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали відносин чоловіка та жінки без шлюбу, ОСОБА_2 іноді ходила до ОСОБА_14 погуляти (відповідно до показань свідка ОСОБА_12 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іноді зустрічалися для підтримання інтимних стосунків, спілкувалися (відповідно до показань свідка ОСОБА_13 ).
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2023 р. справа прийнята до розгляду та відкрито провадження;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2023 р. клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.01.2024 р. клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено: витребувано від Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області (49041, м. Дніпро, проспект Праці, буд.16) копію договору купівлі- продажу транспортного засобу від 18.03.2023 року, марки BYD E6, 2014 року випуску, двигун - електричний, VIN - код: НОМЕР_4 , жовтого кольору, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та ОСОБА_15 , в інтересах якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_6 ); витребувано від Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області (49041, м. Дніпро, проспект Праці, буд.16) копію договору - купівлі продажу транспортного засобу марки BYD E6, 2014 року випуску, двигун - електричний, VIN - код: НОМЕР_4 , жовтого кольору, укладеного 30 травня 2023 р. ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ); витребувано від АТ Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) та АТ «Універсал банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська 54/19) інформацію про відкриті будь-які рахунки (карткові, поточні, депозитні) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , та надати виписки про нараховані та переведені грошові кошти у період з 01 травня 2019 року по 13 травня 2023 року на рахунок/рахунки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ).
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.03.2024 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду по суті;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.03.2024 р. клопотання представника відповідача адвоката про витребування доказів залишено без задоволення.
Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту права спільної сумісної власності чоловіка та жінки без шлюбу, права на поділ спільного сумісного майна, захисту права приватної власності.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Отже, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.
Отже, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20).
У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
На підтвердження доводів спільного проживання позивача з відповідачем ОСОБА_1 надані наступні докази:
1.спільного відпочинку в ОАЄ з 24.01.2022 р. по 30.01.2022 р. (Т. 1 а.с. 39 - 44), в Єгипті з 06.06.2021 р. по 13.06.2021 р. (Т. 1 а.с. 31-32), а також в ОАЄ з 12.05.2019 р. по 15.05.2019 р. (Т. 1 а.с. 173 - 178), з 24.02.2020 р. по 05.03.2020 р., з 26.07.2020 р. до 05.08.2020 р. (Т. 1 а.с. 33- 34, Т. 1 а.с. 49 - 56): договори, квітки;
2.фото спільного відпочинку;
3.телефонне листування, частина якого не містить дат вихідних/вхідний повідомлень;
4.аудиозапис розмови між рідною сестрою ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 14);
Дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведений факт спільного проживання з відповідачем з 01.05.2019 р. по 13.05.2023 р., ведення протягом зазначеного періоду спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Показання допитаних свідків щодо відносин сторін до встановленого судом факту проживання однією сім'єю без шлюбу не підтверджують наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усталених відносин, які притаманні подружжю; щодо спільних фотографій, зокрема з відпочинку, листування у месенджері, то вони не можуть свідчити про факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, зокрема на придбання майна в інтересах сім'ї, зазначені докази не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.
Отже, підстави для задоволення вимоги позову про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01 травня 2019 р. по 13 травня 2023 р. відсутні.
Щодо інших позовних вимог.
Стосовно позовної вимоги про визнання грошових коштів в розмірі 8000,00 дол. США (станом на час звернення до суду еквівалент 292 548,80 грн.), що отримані ОСОБА_1 за договором позики та вкладені в придбання транспортного засобу марки ВYD Е6, 2014 р.в., двигун - електричний, VIN - код: НОМЕР_2 , жовтого кольору, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , то, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги позову провстановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01 травня 2019 р. по 13 травня 2023 р., враховуючи, що станом на 01.03.2023 р. ОСОБА_1 не перебував у шлюбі, отримані у позику 8000,00 дол. США належать до приватної власності ОСОБА_1 , та визнання цих грошових коштів окремо приватною власностюне вимагається.
Стосовно вимоги позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки різниці оціночної вартості спірного транспортного засобу, то зазначена вимога є похідною від задоволення вимоги про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу. Якщо відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то вимога про стягнення частки різниці оціночної вартості спірного транспортного засобу не підлягає задоволенню.
Щодо наданого позивачем аудіозапису розмови між його сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 14), то в ній ОСОБА_2 визнає фактично спільність коштів зі ОСОБА_1 у придбанні спірного майна, тобто дане майно належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності (ч. 1 ст. 368 ЦК України), втім, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги позову про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, порушені майнові права позивача підлягають захисту у порядку, визначеному ЦК України, а не у передбаченому СК України порядку, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Аналіз наведених положень, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності, дозволяє дійти висновку, що співвласники розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним із співвласників.
Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників право оскаржити договір з підстав його недійсності.
При цьому закон не пов'язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того співвласника, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.
Стаття 364 ЦК України передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, оскільки частка позивача у спірному майні не може бути виділена в натурі, права позивача підлягають захисту у порядку, визначеному ЦК України, а не СК України.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із даним позовом позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підтверджені документально судові витрати (судовий збір) підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ст.ст. 76 - 80, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю та поділу транспортного засобу, як спільного сумісного майна, відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 12.09.2024 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї