Справа № 308/12112/23
25 листопада 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючого судді Хамник М.М.,
за участю секретаря судових засідань Гефнер К.-С.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву представника виконавчого комітету Ужгородської міської ради Федьо Тетяни про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2024 року по справі №308/12112/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укладення договору найму житлового приміщення, -
Представник виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Федьо Тетяна звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою, в які просить скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2024 року по справі №308/12112/23 та призначити справу в порядку загального позовного провадження.
Заяву мотивує тим, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2024 року у справі №308/12112/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано за позивачем право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Зобов'язано виконавчим комітет Ужгородської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 05.07.2023 року №361 «Про укладення договорів найму жилого приміщення» п.3 якого відмовлено в укладенні договору найму, а саме п.3.1. з гр. ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті баби - наймача гр. ОСОБА_3 , відповідно до ст. 103, 106 Житлового кодексу України, та у зв'язку з відсутністю реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_1 у даній квартирі (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) є чинним та не є скасованим.
Відтак, стверджує, що позивачем не ставилася вимога про скасування рішенням виконавчого комітету про відмову в укладенні з нею договору найму, що на її думку було б вірним способом захисту в даній справі.
Вказує, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставною для прийняття судового рішення про відмову в позові. Отже, стверджує, що приймаючи заочне рішення суд не врахував, зазначені обставини.
Також, зазначає, що позивач була вселена в установленому законом порядку до житлового приміщення як член сім'ї наймача матеріали судової справи не містять. А також, вказує, що пояснення позивача, щодо того, що покійна бабуся ОСОБА_3 за час свого життя подала заяву про приватизацію житлової квартири АДРЕСА_1 , однак не встигла завершити процедуру приватизації, є надуманими та не відповідають дійсності. Оскільки, виконавчий комітет не отримував жодної заяви від ОСОБА_3 про приватизацію житлового приміщення.
Враховуючи наведене, вважає, що позивач не надала до суду належні і допустимі докази на підтвердження того, що вона вселилась до спірної квартири із дотриманням встановленого законом порядку у якості члена сім'ї основного квартиронаймача. Відтак, позивач не набула право користування спірною квартирою нарівні з наймачем, оскільки не була вселена як член сім'ї померлого наймача.
Представником позивача - адвокатом Михалків Б.М. подано заяву, в якій просить залишити без розгляду заяву про перегляд заочного рішення. В обґрунтування такої зазначає, що доводи, які викладені у заяві представником відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, судом дотримано всіх вимог процесуального законодавства щодо розгляду та ухвалення у справі заочного рішення.
Вказує, що відповідач у справі зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», відповідно всі процесуальній документи, зокрема і ухвали у даній справі, крім направлення засобами поштового зв'язку, направлялися на адресу відповідача по справі через дану підсистему, що покладає на відповідача, як орган місцевого самоврядування додатковий обов'язок з приводу процесуальної участі у справах, в яких такий орган є стороною по справі.
Разом з тим, відповідач по справі не виявив будь-якої зацікавленості у розгляді справи, не подав до суду у встановлені строки письмового відзиву на позовну заяву, не зазначив своєї позиції з приводу позовних вимог, в жодне судове засідання по справі свого представника не направив, у зв'язку з чим фактично погодився з позовними вимогами.
Представник заявника у судовому засіданні просила задоволити заяву з мотивів викладених у відповідній заяві.
У судове засідання позивач, їх представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, враховуючи розумні строки розгляду заяви, вважає можливим розглянути заяву у відсутності позивачів згідно ст.287 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2024 року у цивільній справі №308/12112/23 позовну заяву ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укладення договору найму житлового приміщення - задоволено. Ухвалено визнати за ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Зобов'язано виконавчим комітет Ужгородської міської ради укласти з ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , договір найму жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Зі змісту ст. 284 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Частиною 1статті 288ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності таких умов: 1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, 2) не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і 3) докази, на які посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Третю умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.
У своїй заяві заявник посилається, в тому числі і на те, що на судовому засіданні при розгляді даної справи (судове засідання) не були присутні, повістки про розгляд справи не отримували та не були належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи.
Ухвалюючи заочне рішення судом констатовано, що «Представник відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відзиву на позовну заяву не подала, причини неявки суду не відомі.»
Судом встановлено, що процесуальні документи по справі, повістки про виклик відповідача по справі та заочне рішення по справі, судом надсилалися за юридичною адресою відповідача. Окрім того, згідно заяви про перегляд заочного рішення, представник відповідача зазначила, що заочне рішення було отримано відповідачем через електронний суд. Вказане свідчить, що відповідач і всі інші процесуальні документи, які стосуються розгляду даної справи, отримав через електронний кабінет.
Відтак доводи представника відповідача про те, що останній не був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.
При цьому, до даної заяви не додано доказів поважності причин неявки відповідача в судові засідання, які призначалися судом у даній справі.
Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Разом із тим, з'ясування причин неявки не може бути єдиною підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Однак, стороною заявника у заяві про перегляд заочного рішення не наведено та не додано на підтвердження достатніх доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і могли б спростувати висновки суду по суті даного спору, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті.
У відповідність до ч. 4 ст. 10ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Посилання сторони відповідача викладені у заяві про перегляд заочного рішення фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам і застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення.
Згідно із частиною третьою статті 287ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1)залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що представник відповідача у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, представник відповідача суду не надав, а тому заява про перегляд заочного рішення суду задоволенню не підлягає.
Частиною 4 ст.287ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 247, 258-261, 284-288 ЦПК України, -
Заяву представника виконавчого комітету Ужгородської міської ради Федьо Тетяни про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2024 року по справі №308/12112/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укладення договору найму житлового приміщення - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М.Хамник