Справа № 643/9881/24
Провадження № 2/643/4523/24
25.11.2024
25 листопада 2024 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , якою просить стягнути з останнього на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначає, що з відповідачем перебували у незареєстрованому шлюбі з 2021 року. За час спільного проживання у цивільному шлюбі у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З травня 2024 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Малолітні діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її повному матеріальному утриманні. Батько дітей участі в їх утриманні не приймає, матеріальної допомоги не надає. Крім того, відповідач інших осіб на утриманні не має, є працездатним.
Справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В ухвалі про відкриття провадження у справі сторонам роз'яснено порядок подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред'явлено.
Отже, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положення ч. 1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що сторони перебували у незареєстрованому шлюбі з 2021 року по травень 2024 року.
За час спільного проживання у цивільному шлюбі у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.7,9).
Згідно із копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2024 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_2 , матір'ю є ОСОБА_1 . (а.с.7).
Згідно із копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 , виданого 20 лютого 2024 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю є ОСОБА_1 . (а.с.9).
Після розірвання стосунків між батьками, позивачка мешкає та зареєстрована з дітьми окремо, самостійно їх виховує і утримує, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також, враховуючи, що право позивачки на матеріальне утримання дітей з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання їх малолітніх дітей, суд виходить з такого.
За змістом ст. 141 Сімейного кодексу України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який набрав чинності 01.01.2024, встановлений такий розмір прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років - 2 563,00 гривень.
Таким чином, виходячи з мінімального розміру аліментів, встановленого Сімейним кодексом України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років на цей час не може бути меншим, ніж 1 281,50 гривень (тобто 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, відповідач повинен утримувати дітей, оскільки обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітніх дітей, суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про потреби дитини, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також всі обставини справи, в тому числі стан здоров'я і матеріальне становище відповідача.
Враховуючи, що спільні діти позивачки та відповідача проживають разом з матір'ю, яка ними опікується постійно, і об'єктивно, несе більші витрати на їх утримання, та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання двох малолітніх дітей належить визначити у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 гривень, на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Визначений судом розмір аліментів буде відповідати принципу пропорційності витрат, які повинні нести обоє батьків та забезпечувати участь батька в наданні допомоги позивачці щодо матеріального утримання дітей.
Такий висновок суд зробив на підставі тих доказів, які надані суду позивачкою, а саме: копії свідоцтва про народження дитини (а.с.7,9), копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.4,6,8), копії паспорту (а.с.5), копії картки фізичної особи - платника податків (а.с.3).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене не позбавляє сторони в подальшому при зміні обставин, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України, звернутись до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів.
Також, у разі наявності потреби та доказів, позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, у порядку ст. 185 Сімейного кодексу України.
Враховуючи, що двоє малолітніх дітей проживають спільно з матір'ю, яка ними опікується постійно, і об'єктивно несе більші витрати на їх утримання, а також ураховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання двох малолітніх дітей підлягають задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти стягувати від дня пред'явлення позовної заяви до суду, тобто з 03.09.2024.
Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір включено до складу судових витрат.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягує ці витрати з відповідача на користь держави в сумі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 258, 263, 259, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 112, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви до суду, тобто з 03.09.2024, і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомий, на користь держави, судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах оплати платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Сугачова