Справа № 643/9673/24
Провадження № 2/643/4425/24
25.11.2024
25 листопада 2024 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Катріч Марії Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
Позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Катріч М.М. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , якою просить стягнути з останнього на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її повному матеріальному утриманні. Батько дітей участі в їх утриманні не приймає, матеріальної допомоги не надає. Лише періодично надає матеріальну допомогу, якої не вистачає.
Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття провадження роз'яснено порядок подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
З боку відповідачу до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред'явлено.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положення ч. 1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що 10 серпня 2002 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Московського районного управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 830. (а.с.9).
Від шлюбу сторони мають спільних двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 , виданого 05 грудня 2006 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_2 , матір'ю є ОСОБА_1 . (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 , виданого 20 грудня 2011 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю є ОСОБА_1 . (а.с.7).
Після розірвання стосунків між батьками, позивачка мешкає з дітьми окремо, самостійно їх виховує і утримує, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також, враховуючи, що право позивачки на матеріальне утримання дітей з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх двох неповнолітніх дітей, суд виходить з такого.
За змістом ст. 141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, відповідач повинен утримувати дітей, оскільки обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Визначаючи розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про потреби дитини, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також всі обставини справи, в тому числі стан здоров'я і матеріальне становище відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно. Аліменти стягувати від дня пред'явлення позовної заяви до суду, тобто з 29.08.2024.
Далі, позивачка ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачкою подано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги № 2/10-05-24 від 10.05.2024 (а.с.13-14), копію Ордеру на надання правничої допомоги (а.с.15), копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. (а.с.16).
До витрат, пов'язаних із розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Положеннями ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки, всупереч вимог ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, позивачкою не подано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також жодних доказів сплати позивачкою витрат на правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.
Далі, згідно зі ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір включено до складу судових витрат.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягує ці витрати з відповідача на користь держави в сумі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 258, 263, 259, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 112, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Катріч Марії Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, тобто з 29.08.2024, і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , а після цього, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття ОСОБА_4 .
Відмовити в іншій частині позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави, судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Сугачова