Кримінальне провадження №629/2585/24
Номер провадження 1-кп/629/156/24
25 листопада 2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12024221110000029 від 05.01.2024, яке надійшло з Лозівської окружної прокуратури Харківської області 30.04.2024, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлученого, проживаючого у цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, -
встановив:
04.01.2024, приблизно о 18-36 год., ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Мазда 323», реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, рухаючись по проспекту Перемоги в м.Лозова Харківської області у напрямку від Лозівського міського палацу культури в бік «АТБ-маркет» магазин «Продукти-221», за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.4, б.44а, зі швидкістю не менше 30 км/год, доїжджаючи до пішохідного переходу, який веде через проспект Перемоги в м.Лозова Харківської області, між мікрорайонами №1 та АДРЕСА_3 , діючи з необережності, у формі кримінальної протиправної недбалості, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів щодо зменшення швидкості чи зупинки, керованого ним автомобіля «Мазда 323», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , який в той момент переходив вищезазначену автодорогу по пішохідному переходу, з права на ліво відносно напрямку руху автомобілю, внаслідок чого здійснив наїзд на останнього.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку з вогнищами коркових контузій обох скроневих часток, епідуральним і субдуральним крововиливами, від яких 02.04.2024 ОСОБА_10 помер. Причиною смерті ОСОБА_10 явився набряк-набухання головного мозку, обумовлений вищевказаною закритою черепно-мозковою травмою у вигляді забою головного мозку з некрозом тканини головного мозку лівої півкулі на всьому протязі та дифузними крапковими крововиливами на його тлі і крововиливами під оболонки головного мозку.
Обвинувачений ОСОБА_7 винним себе визнав повністю, підтвердив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах, у вчиненому щиро розкаявся та в судовому засіданні дав покази, згідно яких 04.01.2024 ввечері, після 18 години, він їхав за кермом автомобіля по проспекту Перемоги зі сторони Палацу Культури в бік магазину АТБ на мкрн.4, зі швидкістю не більше 40 км/год., відволікся від дороги та на пішохідному переході збив пішохода, а саме лівою передньою частиною авто, під час зіткнення пішохід впав на капот авто та вдарився головою об лобове скло, після чого він зупинив авто та викликав швидку, повідомив, що водійського посвідчення не має, оскільки він позбавлений права керування транспортними засобами, потерпілому допомагав матеріально під час лікування та на поховання. Цивільний позов спочатку не визнавав, в подальшому, визнав в повному обсязі та добровільно відшкодував потерпілому 60000 гривень.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні на задоволенні цивільного позову наполягав, зазначив, що обвинуваченим йому було відшкодовано грошові кошти в сумі 60000 грн., просив позов задовольнити та стягнути невідшкодовану суму з обвинуваченого, не заперечував проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи зізнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_8 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого та матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та місцезнаходження речових доказів.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ст.286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.5 ст.12 КК України, він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно ст.370,373 ч.3 КПК України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і доказах, отриманих незаконним шляхом, і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за вчинене, сприяв виправленню обвинуваченого та запобігав вчиненню нових злочинів.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного законодавством до тяжких злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він раніше не судимий, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та за керуванням транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, а саме:
- 07.06.2017 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.130 ч.1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік;
- 15.06.2022 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська за ст.130 ч.1 КУпАП провадження по справі закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;
- 27.06.2022 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська за ст.130 ч.1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
- 08.08.2022 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська за ст.130 ч.2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу;
- 15.09.2022 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська за ст.130 ч.2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу;
- 14.06.2023 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.130 ч.3, 126 ч.5 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без конфіскації транспортного засобу;
- 03.08.2023 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.126 ч.5 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років, без вилучення транспортного засобу;
- 15.08.2023 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.130 ч.3, 126 ч.5 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років, без конфіскації транспортного засобу;
водійське посвідчення ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 категорії «АВС» від 14.09.2019 року, має статус «зданий на збереження», оскільки ОСОБА_8 позбавлений права керування транспортними засобами за ст.130 ч.3 КУпАП на 10 років з 26.08.2023 по 26.08.2033, розлучений, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).
Хоча щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні прокурором та стороною захисту зазначено як обставину, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання, проте суд до визначення щирості каяття, ставиться критично і не визнає щире каяття обвинуваченого ОСОБА_8 . обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки фактично обвинувачений ОСОБА_8 , який протягом 2017 - 2023 років більше семи разів притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами, як в стані алкогольного сп'яніння так і особою позбавленою права керування, був двічі позбавлений права керування на 10 (десять) років, належних висновків для себе не зробив і знову, будучи позбавленим права керування, сівши за кермо вчинив вже злочин, позбавивши людину життя, тобто щире каяття обвинуваченого фактично ототожнено з визнанням останнім своєї вини.
Крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, розкаяння передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Також суд бере до уваги і ставлення обвинуваченого до вчинених ним кримінального правопорушення та його поведінку після цього.
Щодо врахування обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - часткового добровільного відшкодування завданих збитків, суд виходить з наступного: добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди може враховуватися судом при призначенні покарання як обставина, що його пом'якшує або як обставина, що позитивно характеризує особу винуватого, тому з врахуванням зібраних доказів, що підтверджують факт часткового добровільного відшкодування (компенсації) завданих збитків, що підтверджено розписками потерпілого та його особистими показами в суді, квитанціями, долученими до матеріалів кримінального провадження, а тому суд відповідно до ст.66 КК України враховує обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
Також прокурором зазначено як обставину, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, проте суд до визначення вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, ставиться критично і не визнає цю обставину такою, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , виходячи з наступного.
Обтяжуючі обставини, зазначені в ст.67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину стосовно особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину стосовно малолітньої дитини або у присутності дитини.
За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, яке характеризується такою обов'язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин загибель особи похилого віку в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалась і не могла охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п.6 ч.1 ст.67 КК України обставини, яка обтяжує покарання, відсутні, а відтак посилання прокурора на таку обставину підлягає виключенню.
Згідно п.20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Розглядаючи питання застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд також враховує позицію Верховного суду викладену в постанові ККС ВС у справі №686/3244/20 (провадження №51-4031км20), згідно якої ухвалюючи вирок у частині призначеного покарання, необхідно враховувати крім ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, характеристику особи та обставини, передбачені вимогами ст.66 КК України (обставини, які пом'якшують покарання), а також питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, потрібно визначати і справедливий розмір такого покарання, при цьому необхідно врахувати як думку потерпілої, так і всі обставини справи в їх сукупності, у тому числі й інші обставини, які мають значення для прийняття рішення в цьому провадженні, та чи є застосування додаткового покарання необхідним і чи буде воно справедливим внаслідок суворості. Суд враховує поведінку обвинуваченого до вчинення злочину (2022 - 2023) - неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та за керування особою транспортним засобом позбавленою права керування, а також позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами внаслідок адміністративного стягнення на строк 10 (десять) років, а тому застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами буде логічним, доцільним і виправданим.
При призначенні покарання суд не ігнорує ті аргументи і доводи, які наводяться обвинуваченим та його захисником, в тому числі щодо наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійного місця проживання, проте на думку суду ці доводи недостатньо свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який йому інкримінується та не стали для нього стримуючим фактором, невиконання рішень судів, про позбавлення права керування транспортними засобами, свідчить про нехтування вимог закону і відсутність моральних і соціальних цінностей, позитивних змін в його особистості і не готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують та відсутності обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, обставин вчинення злочину, з врахуванням принципу справедливості та невідворотності покарання за вчинений злочин, висновку органу пробації викладеного в досудовій доповіді, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе тільки в місцях позбавлення волі, тобто в умовах ізоляції від суспільства на певний строк до кримінально-виконавчої установи, з позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст.69,69-1,75 КК України, суд не вбачає.
До вступу вироку в законну силу, обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня фактичного затримання з 25.11.2024 року.
Потерпілим ОСОБА_11 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на його користь, в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди в сумі 96293 (дев'яносто шість тисяч двісті дев'яносто три) гривень 65 копійок, моральної шкоди в сумі 50000 (тридцять тисяч) гривень та витрат на юридичну допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Сума матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_4 документально підтверджена і з врахуванням добровільного відшкодування в сумі 60000 (шістдесят тисяч) підлягає стягненню в сумі 36293 (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто три) гривень 65 копійок з підсудного ОСОБА_8 на його користь, т.я. матеріальний збиток заподіяно потерпілому в результаті його злочинних дій.
При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд, визначаючи розмір його відшкодування, поряд з характером і обсягом моральних страждань, які поніс потерпілий ОСОБА_4 в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_8 , виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвокату, який представляє інтереси потерпілого, суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони. КПК не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні. З врахуванням наявності витрат понесених потерпілим ОСОБА_4 (платіжної квитанції) в сумі 10050 грн., та з урахуванням позиції обвинуваченого та його захисника, які не заперечували щодо стягнення вказаних грошових коштів в рахунок витрат на професійну правову допомогу, суд задовольняє позов в цій частині та стягує з обвинуваченого 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок понесених потерпілим витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення комплексної судової експертизи №КСЕ-19/121-24/3585 від 20.02.2024 в сумі 12116,48 грн., на залучення експерта Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса для проведення судової автотехнічної експертизи №400/536 від 24.01.2024 в сумі 13252,40 грн
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2024 на автомобіль «Мазда 323» реєстраційний номер НОМЕР_2 , скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України - автомобіль «Мазда 323» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику ОСОБА_12 ; 4 DVD-R диска з файлами відеозаписів, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_8 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.286 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
До вступу вироку в законну силу, обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня фактичного затримання з 25.11.2024 року.
Речові докази: автомобіль «Мазда 323» реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_12 ; 4 DVD-R диска з файлами відеозаписів - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2024 на автомобіль «Мазда 323» реєстраційний номер НОМЕР_2 , скасувати.
Стягнути з ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати за проведення комплексної судової експертизи №КСЕ-19/121-24/3585 від 02.02.2024 в сумі 12116,48 грн., перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
Стягнути з ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи (техстан) №400/536 від 12.01.2024 в сумі 13252,40 грн., перерахувавши їх на р/рUA978201720313241001201011378, код ЄДРПОУ 02883133, отримувач платежу в ДКМС м.Київ, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 36293 (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто три) гривень 65 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень та витрат на професійну правову допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1