донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.11.2010 р. справа № 16/319
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:Зимін Р.А. за довір. № 113/07 від 18.03.2010р.
від відповідача:Кожушко Т.П. за довір. № 77/10/ДП від 05.02.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Еталон" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від01.02.2010 року
по справі№ 16/319
за позовомзакритого акціонерного товариства "Золоте руно-Донецьк" м. Донецьк
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Еталон" м. Донецьк
простягнення 108 742,32 грн.
Господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) рішенням від 01.02.2010р. частково задовольнив позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Золоте руно-Донецьк»м. Донецьк (далі -ЗАТ «Золоте руно-Донецьк») та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Еталон» (далі - ТОВ «НВП «Еталон») заборгованість з орендної плати в сумі 44 961,60 грн., інфляційні витрати в сумі 719,39 грн. за період з 01.06.2009р. по 31.09.2009р., три процента річних в сумі 487,80 грн. за період з 22.05.2009р. по 31.09.2009р., пеню в сумі 3 543,96 грн. за період з 22.05.2009р. по 31.09.2009р., витрати по сплаті державного мита в сумі 497,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107,90 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. у справі № 16/319 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: 525, 615, 762, 767 Цивільного кодексу України щодо висновку про правомірність зобов"язання відповідача сплатити орендну плату в сумі 44 961,60 грн., пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних та процесуального права, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Зокрема, заявник посилається на те, що висновок суду першої інстанції про передачу вказаного в договорі оренди нерухомого майна підтверджується актом приймання-передачі від 19.08.2008р. не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки об"єкт оренди мав суттєві недоліки, які були зафіксовані в п. 2 "Стан об"єкту оренди", тому акт не є належним доказом прийняття та використання цього об"єкту відповідачем.
Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. у справі № 16/319 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
ЗАТ «Золоте руно-Донецьк» м. Донецьк звернулось до суду з позовом до ТОВ «НВП «Еталон»м. Донецьк про стягнення 108 742,32 грн., з яких: основний борг в сумі 73 884,80 грн., інфляційні витрати в сумі 7 166,83 грн. та три процента річних в сумі 914,84 грн. за період з 01.11.2008р. по 01.04.2009р., пеня в сумі 26 775,85 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна від 08.08.2008р. щодо сплати орендних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2008р. між ЗАТ «Золоте руно-Донецьк»(Орендодавець) та ТОВ «НВП «Еталон»(Орендар) був укладений договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна (далі -договір оренди), за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобов"язався прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно, загальною площею 2204 кв.м, розташоване за адресою: вул. Бахметьєва, 24, м. Донецьк, 83117 (а.с. 8-10 т. 1).
Строк оренди становить 35 місяців з дати прийняття об'єкту за актом приймання-передачі (п. 3.1. Договору оренди).
19.08.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення до договору найму (оренди) від 08.08.2008р., який підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень. Згідно акту Орендарю передано приміщення площею 2 204 кв.м., як це передбачено п. 1.2.4. договору оренди.
Відповідно до п. 4.4. договору оренди Орендар зобов"язується протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору перерахувати авансовий платіж в розмірі 31 737,60 грн., в рахунок майбутніх орендних платежів.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вищевказаного пункту договору оренди відповідачем було здійснено такий платіж в розмірі 31 737,60 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів від 21.08.2008р. (а.с. 78 т. 2).
Відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. договору орендна плата за перші чотири місяці оренди після підписання сторонами акту приймання-передачі складає 31 737,60грн. Орендна плата за п'ятий місяць, який є базовим, становить 52 896,00грн. з урахуванням ПДВ в місяць.
Орендну плату Орендар зобов'язаний сплачувати в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 4.8. договору оренди).
Згідно п. 5.3.2. договору оренди Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату за весь фактичний час користування об'єктом оренди до моменту його передачі (повернення) Орендодавцю.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату орендних платежів були виставлені рахунки на загальну суму 76 699,20 грн. за період з вересня по листопад 2008р., однак, доказів направлення та отримання відповідачем рахунків позивач суду не надав.
08.05.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 101/07 від 06.05.2009р., що підтверджується фіскальним чеком № 1110, з вимогою погасити суму заборгованості з орендних платежів за договором оренди.
Судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням здійсненого відповідачем гарантійного платежу в розмірі 31 737,60грн. в рахунок майбутніх орендних платежів, сума заборгованості з орендної плати становить 44 961,60грн. за період жовтень-листопад 2008р.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у стягненні основного боргу в сумі 44 961,60 грн. Відповідні пояснення щодо розрахунку та періоду, за який стягується борг, позивачем надано на вимогу апеляційного суду (а.с. 162-164 т. 2).
Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в частині стягнення суми витрат за встановлення перегородок цеху в сумі 16 723,20 грн., оскільки згідно умов договору оренди між сторонами не узгоджений порядок відшкодування витрат, пов'язаних з встановленням перегородок цеху та нараховані позивачем витрати не входять до складової орендної плати.
Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми шкоди в розмірі 12 200,00грн., посилаючись на те, що відповідачем було виявлено бажання орендувати інші приміщення, у зв'язку з чим позивач припинив договірні відносини з орендарями, які займали визначені відповідачем приміщення. Однак, в подальшому відповідач відмовився від оренди додаткових приміщень, а тому позивачем було пред'явлено суму орендних платежів в розмірі 12 200,00грн. за один місяць, які були оформлені як шкода, відповідно до п. 6.7. договору оренди, який передбачає відшкодування шкоди, нанесеної об'єкту оренди з вини Орендаря.
Апеляційний суд погоджується з висновком судом першої інстанції щодо відмови в частині задоволення позовних вимог у стягненні шкоди в розмірі 12 200,00 грн., оскільки позивачем не доведено причинний зв"язок, вину відповідача у заподіянні шкоди, тощо.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 26 775,85 грн.
Згідно п. 4.6. договору оренди за несвоєчасне перерахування орендної плати передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальною суми заборгованості за кожний день прострочки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом першої інстанції перерахована сума пені з врахуванням направлення претензії за № 101/07 від 06.05.2009р. з вимогою погасити суму заборгованості з орендних платежів за договором оренди.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у стягненні пені в сумі 3 543,96 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 7 166,83грн. та три процента річних в сумі 914,84грн. за період з 01.11.2008р. по 01.04.2009р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у стягненні інфляційних витрат в сумі 719,39 грн. за період з 01.06.2009р. по 31.09.2009р. та трьох процентів річних в сумі 487,80 грн. за період з 22.05.2009р. по 31.09.2009р.
Апеляційною інстанцією не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що в акті приймання-передачі були зазначені недоліки орендованого майна, у зв'язку з чим він не мав можливості використовувати його за цільовим призначенням, оскільки з врахуванням недоліків майна сторони передбачили в п. 4.1. договору за перші чотири місяці оренди меншу орендну плату та порядок усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "НВП "Еталон" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. у справі № 16/319 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Еталон" м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. у справі № 16/319 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачу,
3. у справу, 4. ДАГС, 5. г/с Дон. обл.