29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" листопада 2010 р.Справа № 21/1732-10
За позовом Споживчого товариства "Водограй-Дунаївці" м. Дунаївці Хмельницька область
до Дунаєвецького районного споживчого товариства м. Дунаївці
про зобов'язання надати переважне право купівлі орендованого майна - приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться в м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медицина-техніка-косметика" м. Хмельницький
Суддя
Представники сторін:
Від позивача: Стасишин А.Л. - представник за довіреністю від 01.10.2010 року,
Небельська В.В. - директор;
Від відповідача: Молчанюк О.О. - представник за довіреністю № 29 від 01.03.2010 року,
Яровий В.В. - представник за довіреністю № 163 від 26.10.2010 року.
Від третьої особи: Терлич В.Г. - представник за довіреністю від 13.10.2010 року,
Залюбовський А.Ф. - директор.
Рішення приймається 19.11.2010 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом та просив зобов'язати Дунаєвецьке районне споживче товариство надати споживчому товариству "Водограй-Дунаївці" переважне право купівлі орендованого майна - приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться в м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач посилається на наступні обставини і докази. Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди об'єкта нерухомості, згідно якого відповідач передав позивачу у тимчасове платне користування приміщення магазину "Соки-води" площею 90,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47. Приміщення було передано для роздрібної торгівлі та громадського харчування. В січні 2010 року термін дії договору оренди продовжено ще на рік. Позивач звернувся до відповідача з проханням передати орендоване приміщення у власність. Оскільки усі умови договору оренди від 01.01.2010 року позивач виконував добросовісно, відповідач, за твердженням позивача, не заперечував проти передачі приміщення магазину "Соки-води" йому у власність, крім того, позивачу було надано згоду на проведення ремонту приміщення. За погодженням з відповідачем, позивач провів капітальний ремонт магазину, облаштував опалення. На рахунок Дунаєвецького районного споживчого товариства було перераховано аванс в розмірі 50000,00 гривень, яким частково було оплачено вартість орендованого приміщення магазину. Позивач зазначає, що наведене підтверджується накладними та актом звірки взаєморозрахунків, у якому відображено сальдо на користь позивача в розмірі 57566,60 грн. За твердженням позивача, відповідач не заперечував проти проведення ремонту та не повернув кошти, а зарахував їх як оплату основних засобів, а саме орендованого позивачем майна. Повну вартість приміщення позивачу не було офіційно повідомлено, тому він надалі користувався магазином відповідно до договору оренди, чекаючи на пропозицію укласти договір купівлі-продажу з повідомленням вартості нежитлового приміщення. Проте, у вересні 2010 року правління відповідача повідомило позивача про те, що будівля магазину виставлена на аукціон продажу основних засобів, з вказівкою на те, що в разі придбання будівлі на аукціоні іншою особою, позивач буде змушений звільнити орендоване приміщення. Позивач вказує, що ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі). Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Позивач зазначає, що з аналізу вищенаведеного положення закону, вбачається, що наймодавець, який бажає продати річ, передану в найм, насамперед зобов'язаний повідомити наймача про свій намір і про умови продажу. І лише в разі відмови наймача купити річ на запропонованих умовах, наймодавець вправі запропонувати річ іншим особам. Як свідчать додані до позовної заяви докази, відповідач не повідомляв позивача про свій намір здійснити відчуження орендованого нежитлового приміщення магазину, що знаходиться за адресою м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47, а також про ціну та інші істотні умови продажу. При цьому, відповідачем не було вчинено жодних визначених договором оренди дій, пов'язаних з можливим неналежним виконанням позивачем договірних зобов'язань. Враховуючи викладене, позивач просить зобов'язати Дунаєвецьке районне споживче товариство надати споживчому товариству "Водограй-Дунаївці" переважне право купівлі орендованого майна - приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться в м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47.
Крім того, враховуючи те, що в приміщенні магазину було проведено капітальний ремонт, який призвів до покращення будівлі, та те, що відповідачем не було повідомлено дійсну вартість нежитлового приміщення, що знаходиться у м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47, позивач, користуючись правом, передбаченим ст. 41 ГПК України, просив суд призначити судову будівельно-технічну експертизу для вирішення наступних питань:
- чи можуть бути відокремлені поліпшення об'єкту нерухомого майна -приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47?
- якою є загальна вартість поліпшень (ремонту) об'єкту нерухомого майна - приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47?
- якою є дійсна вартість об'єкту нерухомого майна -приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47 на момент проведення експертизи?
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, правомірність своїх дій обґрунтовує наступним. У відповідності до Свідоцтва про право особистої власності від 01.11.2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Дунаєвецької міської ради № 272 від 21.12.2001 року відповідачу на праві власності належить приміщення магазину у м. Дунаївці по вул. Шевченко, 47. Відповідач, користуючись правами наданими йому ст. 319 ЦК України прийняв рішення про розпорядження належним йому майном, шляхом його відчуження. У відповідності з Постановою других зборів Ради Укоопспілки XVII скликання затверджено Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств та організацій України, із подальшими змінами і доповненнями. У відповідності 3 п- 1-1 даного Положення воно являється нормативним актом Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки) та в силу п. 5.2 є обов'язковим для виконання усіма споживчими товариствами України. Згідно цього положення продаж (відчуження) нерухомого майна споживчої кооперації проводиться виключно шляхом проведення аукціону. Таким чином, 05.10.2010 року аукціонною комісією Хмельницької облспоживспілки було проведено аукціон та реалізовано будівлю магазину, площею 90,4 кв.м. у м. Дунаївці, вул. Шевченко, 47 за ціною 348000,00 грн. Про проведення аукціону позивачу було відомо з оголошень в місцевій газеті "Дунаєвецький вісник" (№ 15-16 від 25.02.2010 року, № 63-64 від 12.08.2010 року), обласних газетах "Фортеця" м. Кам'янець-Подільський № 35 від 02.09.2010 року та "Є" м. Хмельницький № 36В від 09.09.2010 року та № 37В від 16.09.2010 року. Також відповідач листами № 140 від 10.09.2010 року та № 148 від 28.09.2010 року повідомив позивача про дату та час проведення аукціону з приводу продажу цього майна. Незважаючи на це, позивач, або один із його засновників, не виявили бажання прийняти участь в аукціоні з приводу продажу цього майна. Посилання позивача на діючий договір оренди № 51 від 01.01.2010 року, на думку відповідача, не є правомірним, оскільки цим правочином регулюються виключно відносини найму (оренди). У відповідності з ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Про переважне право купівлі продажу тут мова не ведеться, оскільки в договорах найму та купівлі-продажу різна правова основа. Господарським кодексом України надається право орендарю викупити об'єкт оренди, якщо таке право передбачено договором оренди (ч. 1 ст. 289 ГК України). В діючому договорі оренди з позивачем такого пункту не має, більш того в пункті 10.1 зазначено, що у разі відчуження об'єкта оренди дія цього договору припиняється. Враховуючи викладене, відповідач просив у позові відмовити.
Третя особа у наданих суду письмових поясненнях просила в задоволені позову відмовити. При цьому звертала увагу суду на те, що предмет позову в даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Так, виходячи із змісту ст. 16 Цивільного кодексу України цей кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання переважним право наймача (позивач) на купівлю орендованого майна, і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу якого виник спір, ані будь-яким законом України.
Після початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в які зазначено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання переважного права на придбання орендованого майна. Після відкриття провадження по справі позивачем була подана до суду заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві проводити аукціон з продажу нежитлового приміщення площею 90,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47. 04.10.2010 року судом була винесена відповідна ухвала про забезпечення позову. 05.10.2010 року орендоване нежитлове приміщення магазину було продано. Відповідно до протоколу проведення аукціону від 05.10.2010 року, переможцем торгів стало ТзОВ "Медицина-Техніка-Косметика", що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Ватутіна, 28. Переможці аукціону, при цьому, не знали про те, що проведення аукціону є протиправним, а результати його проведення прямо порушили права та законні інтереси позивача. Через кілька днів після першого судового засідання зі справи № 21/1732-10 відповідач безпідставно повернув позивачу кошти, що були ним сплачені в рахунок вартості орендованого приміщення, та попередили про обов'язок звільнити приміщення в зв'язку з його продажем. За твердженням позивача, проведений аукціон без пропозиції позивачу придбати приміщення порушив права та законні інтереси позивача, крім того свідчить про свідоме невизнання відповідачем переважного права позивача перед іншими особами на придбання орендованого ним нежитлового приміщення, оскільки об'єктивна наявність у орендаря переважного права на першочергове придбання орендованого майна, яке кореспондує з обов'язком саме орендодавця повідомити про свої наміри продати орендоване майно та про умови його продажу. Позивач, стверджуючи, що аукціон був проведений з порушенням норм чинного законодавства, та безпосередньо з порушенням прав та законних інтересів позивача, а тому може бути визнаний судом недійсним, з посиланням на ст. 215 ЦК України, просив:
- визнати недійсним результати аукціону, проведеного 05.10.2010 року, з продажу нежитлового приміщення магазину площею 90,4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47;
- визнати переважне право наймача, СТ "Водограй-Дунаївці", на купівлю орендованого майна - нежитлового приміщення магазину площею 90,4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення, суд вирішив у задоволені заяви про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовити, оскільки позивачем не було надано суду безспірних та беззаперечних доказів необхідності її проведення, враховуючи заявлений у позовній заяві предмет спору.
Крім того, судом враховується, що згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом враховується, що чинним законодавством не передбачено уточнення позовних. Оскільки, подана позивачем після початку розгляду судом справи по суті заяви про уточнення позовних фактично змінює предмет та підставу позову, в її прийнятті слід відмовити. Відмова у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог не позбавляє позивача права звернутись із відповідним позовом до суду в загальному порядку.
Розглядом матеріалів справи суд встановив наступне:
01.01.2010 року між Дунаєвецьким районним споживчим товариством (орендодавець) та Споживчим товариством "Водограй-Дунаївці" (орендар) укладено договір № 51 оренди об'єкта нерухомості, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення магазину "Соки-води" площею 90,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47 (надалі - об'єкт оренди) (п. 1.1 договору).
У договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення об'єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об'єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а поліпшення об'єкту оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, що не можуть бути відокремлені від пошкодження орендованого майна, переходять у власність власника об'єкта оренди без відшкодування орендарю вартості здійснених поліпшень (п. 2.3 договору). Орендар має переважне перед іншими особами право на продовження терміну договору оренди у випадку відсутності з його сторони порушень цього договору під час терміну його дії (п. 3.4.1 договору). Орендар має право за власні кошти, за погодженням з орендодавцем, проводити капітальний ремонт, реконструкцію об'єкта оренди. Реконструкцію, пов'язану з переплануванням, перенесенням перегородок і т.д., що тягне необхідність зміни поповерхового плану, - здійснювати відповідно до проектно-кошторисної документації (ПКД), погодженої з орендодавцем. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування об'єкта оренди проводяться за кошти орендаря, не підлягають відшкодуванню орендодавцем та не зараховуються у вартість орендної плати. У випадку створення нової речі в результаті капітального ремонту або реконструкції об'єкта оренди її власником залишається орендодавець, а орендар не має бажання набути право власності на нову річ (п. 3.4.3 договору).
Відповідачем було розміщено оголошення про продаж об'єкта оренди в газетах "Дунаєвецький вісник" (№ 15-16 від 25.02.2010 року, № 63-64 від 12.08.2010 року), "Фортеця" м. Кам'янець-Подільський № 35 від 02.09.2010 року та "Є" м. Хмельницький № 36В від 09.09.2010 року та № 37В від 16.09.2010 року. Також відповідач листами № 140 від 10.09.2010 року та № 148 від 28.09.2010 року повідомив позивача про дату та час проведення аукціону з приводу продажу цього майна.
Вважаючи, що його право порушене, позивач звернувся із позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, наведенні міркування, судом приймається до уваги наступне.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України такими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Як зазначено в ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно статті 289 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до частини 6 даної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Згідно ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 3.4.1. договору оренди № 51 від 01.01.2010 року сторони передбачили, що орендар має переважне перед іншими особами право на продовження терміну договору оренди у випадку відсутності з його сторони порушень цього договору під час терміну його дії. У вказаному договорі не передбачено, що в разі продажу об'єкта оренди орендар має переважне та першочергове право на придбання (викуп) об'єкту оренди.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання надати переважне право купівлі орендованого майна - приміщення магазину, площею 90,4 кв.м., що знаходиться в м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47, є необґрунтованими та безпідставними, тому у позові слід відмовити.
За відсутності в матеріалах справи інших доказів, що підтверджують волевиявлення сторін на відчуження відповідачем позивачеві приміщення магазину, судом критично оцінюється посилання позивача, як на доказ, на платіжне доручення № 12 від 01.09.2009 року.
Також судом враховується, що захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 16 ЦК України та ст.20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Положення названих статей не передбачають такого способу захисту порушеного права чи інтересу, який було обрано позивачем.
Беручи до уваги факти, встановлені під час судового розгляду, враховуючи відмову в задоволені позову, суд вважає, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 04.10.2010 року слід скасувати.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача у зв'язку із відмовою в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
При цьому представником позивача у судовому засіданні надані докази, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита за подання уточнення позовних вимог. Враховуючи, що судом у задоволені вказаної заяви було відмовлено, позивачу належить повернути з Державного бюджету України зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та державне мито в розмірі 85,00 грн., з поверненням квитанцій про сплату № 40/41 від 01.10.2010 року, № 89/89 від 27.10.2010 року.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 34, 49, 68, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 04.10.2010 року по справі № 21/1732-10 скасувати.
Повернути з Державного бюджету України Споживчому товариству "Водограй-Дунаївці" (м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47, код 35108403) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно квитанції № 40/41 від 01.10.2010 року, 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) зайво сплаченого державного мита згідно квитанції № 89/89 від 27.10.2010 року. Видати довідку та повернути оригінали квитанцій № 40/41 від 01.10.2010 року, № 89/89 від 27.10.2010 року.
Суддя
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4 - третій особі.