15.11.10 Справа № 3/123-10.
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П. І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю. В. розглянув матеріали справи № 3/123-10
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп Сумської області
до відповідачів:
1. Конотопської районної спілки споживчих товариств “Райспоживспілки”, м. Конотоп Сумської області
2. Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця” в особі Конотопської дирекції залізничних перевезень, м. Конотоп Сумської області
про припинення дії договору про подачу та забирання вагонів від 26.02.2007 року № 2235,
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
від першого відповідача: Кондратенко М.І., Вільховик Ю.Л.
від другого відповідача - Волік А.М.
В судовому засіданні, розпочатому об 11 год. 00 хв. 01.11.2010 року, оголошувалась перерва до 10 год. 00 хв. 15.11.2010 року. Після перерви представники першого відповідача в судове засідання не з'явились.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві від 21.09.2010 року, яку він подав до суду 21.09.2010 року, просить суд припинити дію договору про подачу та забирання вагонів від 26.02.2007 року № 2235, укладеного між відповідачами, на підставі ст.ст. 16,203,215 ЦК України, ст. 20 ГК України.
Свою позовну вимогу позивач в позовній заяві від 21.09.2010 року обґрунтовує тим, що він на підставі договору оренди земельної ділянки, розташованої по другому провулку Тургенєва,21 в м. Конотоп, площею 0,3905 га, у тому числі 0,0224 га під залізничною колією, користується земельною ділянкою та використовує для здійснення підприємницької діяльності залізничну колію, по якій другий відповідач подає вагони першому відповідачеві на підставі договору про подачу та забирання вагонів від 26.02.2007 року № 2235, укладеного відповідачами на 5 років.
На момент укладення договору від 26.02.2007 року № 2235 власником залізничної колії був перший відповідач, а тому цей договір не потребував погодження з власником залізничної колії.
Позивач вважає, що після відчуження першим відповідачем залізничної колії згаданий вище договір припинив свою дію, оскільки перестав відповідати вимогам пункту 2.8 Правил обслуговування залізничних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, який передбачає укладення таких договорів з кожним контрагентом за погодженням з власником під'їзної колії.
Позивач стверджує, що наявність згаданого формально існуючого договору, не дає йому змоги укласти аналогічний договір з другим відповідачем, оскільки останній відмовляє йому в цьому
При цьому позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину на може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Крім того, позивач вказує, що частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, а одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Представники відповідачів в судових засіданнях заперечують проти позовної вимоги позивача і просять відмовити позивачеві в задоволенні позову .
Перший відповідач надав суду з заявами про долучення до матеріалів справи копію рішення господарського суду Сумської області від 1.05.2009 року у справі № 14/686-07 за участю цих же сторін, копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2009 року у справі № 14/686-07, копію постанови Вищого господарського суду України від 15.12.2009 року у справі № 14/686-07, копію довідки райспоживспілки від 05.10.2010 року № 59 про продаж залізничної колії підприємцю ОСОБА_6, копію договору оренди під'їзної колії від 08.07.2010 року, витяг з рішення Конотопської міської ради від 28.07.2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3905 га ОСОБА_1 та надання земельної ділянки в оренду строком на п'ять років до Другому провулку Тургенєва, 21 для обслуговування будівель паливного складу.
Суд долучив надані першим відповідачем документи до матеріалів справи .
Другий відповідач у своєму відзиві на позов просить суд в задоволенні позову відмовити. Договір № 2235 від 26.02.2007 року укладений між відповідачами і спір між відповідачами і спір між відповідачами стосовно цього договору відсутній. Позивач не є стороною згаданого договору. Підстави для припинення договору № 22356 чи його розірвання відсутні. До відзиву додано копію оспорюваного договору .
Перший відповідач надіслав до суду заяву № 65 від 02.11.2010 року , в якій просить судове засідання 15.11.2010 року провести без його участі.
У своїй заяві від 02.11.2010 року № 65 перший відповідач зазначає, що заперечує проти позову, зокрема з таких підстав : позивач не є стороною оспорюваного договору і не може бути у ньому ніяк зацікавленим; позивач не має жодного документу про належність йому залізничної колії , про яку укладено договір між відповідачами . Жодних належних доказів того, що договорів № 2235 від 26.02.2007 року порушує якісь його законні права позивач не надав , а також не надав доказів того, що оспорюваний договір протирічить закону .
Представник позивача 15.11.2010 року подав суду позовну заяву (уточнену) від 15.11.2010 року , в якій змінив (доповнив) підстави позовної вимоги та саму позовну вимогу, тобто предмет позову .
У своїй новій позовній заяві (уточненій) від 15.11.2010 року представник позивача просить суд припинити дію договору про подачу та забирання вагонів від 26.02.2007 року № 2235, укладеного між відповідачами , шляхом визнання його недійсним .
Тобто, у позовній заяві (уточненій) від 15.11.2010 року представник позивача фактично змінює позовну вимогу про припинення дії договору на іншу позовну вимогу - про визнання договору недійсним .
Представник другого відповідача в судовому засіданні 15.11.2010 року заперечує проти прийняття судом до розгляду нової позовної заяви (уточненої) від представника позивача , оскільки згідно ч.4 ст. 22 ГПК України лише до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви . В даному разі позивач намагається змінити підставу і предмет позову після початку розгляду судом справи по суті , що суперечить ч.4 ст. 22 ГПК України .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встанововив :
Подана позивачем 15.11.2010 року господарському суду позовні заява (уточнена) від 15 листопада 2010 року не підлягає прийняттю до розгляду у даній справі .
21.09.2010 року позивач подав до господарського суду позовну заяву , в якій просить суд припинити дію договору про подачу та забирання вагонів від 26.02.2007 року № 2235, укладеного між відповідачами. Підставою позову позивач визначив ту обставину, що після відчуження першим відповідачем залізничної колії вказаний договір фактично припинив свою дію, оскільки перестав відповідати вимогам пункту 2.8 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, тобто вимогам цивільного законодавства.
Розгляд справи по суті позовних вимог, викладених позивачем у його позовній заяві від 21 вересня 2010 року про припинення дії договору № 2235 від 26.02.2007 року у зв'язку з тим, що він фактично припинив свою дію, оскільки перестав відповідати вимогам пункту 2.8 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, господарський суд почав в судовому засіданні 07.10.2010 року, продовжив розгляд тих позовних вимог по суті в судовому засіданні 01.11.2010 року.
Згідно частини 4 статті 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною 4 статті 22 ГПК України, і не подав до початку розгляду господарським судом справи по суті письмової заяви про зміну предмету або підстав позову.
Подавати таку заяву чи нову позовну заяву (уточнену), в якій змінюються предмет або підстави позову, після початку розгляду господарським судом справи по суті позивач не має права.
В позовній заяві (уточненій) від 15.11.2010 року позивач змінив свою позовну вимогу про припинення дії договору, об'єднавши її з вимогою про визнання недійсним того ж договору. Позивач просить суд припинити дію договору від 26.02.2007 року № 2235, укладеного між відповідачами, шляхом визнання його недійсним.
Крім того позивач в обґрунтування своїх позовних вимог послався додатково на порушення пунктів 3.3 та 3.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій при підписанні сторонами договору від 26.02.2007 року № 2235.
Предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів). Предмет позову, кореспондує зі способами захисту права, які перелічені у статті 16 Цивільного кодексу України.
Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право тощо.
Виходячи з викладеного, позивач у своїй позовній заяві (уточненій) від 15.11.2010 року змінив предмет позову, оскільки в позовній заяві від 21.09.2010 року він визначив предмет позову - припинення дії договору.
Такого способу захисту, як припинення дії договору (припинення правочину), стаття 16 Цивільного кодексу України не передбачає.
Свої позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 21.09.2010 року (про припинення дії договору) позивач сформував, посилаючись на ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, які не передбачають припинення дії договору.
Позивач посилався в позовній заяві від 21.09.2010 року також на ст. 20 Господарського кодексу України, яка містить, зокрема, такий спосіб (шлях) захисту прав та законних інтересів суб'єкта господарювання, як установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.
В позовній заяві (уточненій) від 15.11.2010 року позивач, змінивши позовну вимогу з вимоги про припинення дії договору на вимогу про припинення дії договору, шляхом визнання його недійсним, фактично змінив предмет позову (спосіб захисту) і по суті просить суд визнати договір від 26.02.2007р. № 2235 недійсним.
Як уже зазначено вище, позивач не має права змінити предмет позову після початку розгляду справи господарським судом по суті, а відтак не підлягає прийняттю до розгляду позовна заява (уточнена) від 15.11.2010 року і має бути завершено розгляд первісної позовної заяви від 21.09.2010 року.
При цьому слід зауважити, що визнання договору недійсним не є підставою припинення дії договору чи припинення зобов'язань, а тому позовна вимога про припинення дії договору шляхом визнання його недійсним є некоректною та необґрунтованою.
Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Звернувшись до суду з позовною заявою про припинення дії договору про подачу та забирання вагонів від 26.02.2007 року № 2235, укладеного між відповідачами, позивач не зазначив жодної норми права, яка б передбачала припинення дії договору, а відтак позовна заява про припинення дії згаданого договору є безпідставною, необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Як на підставу припинення дії договору позивач посилається на те, що після укладення договору залізнична під'їзна колія була відчужена, у зв'язку з чим договір начебто фактично припинив свою дію, оскільки перестав відповідати вимогам пункту 2.8 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, щодо укладення такого договору за погодженням з власником під'їзної колії.
Таке твердження позивача є помилковим. Відчуження першим відповідачем під'їзної залізничної колії після укладення договору не є підставою вважати оспорюваний договір таким, що припинив свою дію, і не є підставою для визнання його недійсним.
Вимога щодо укладення договору про подачу та забирання вагонів з кожним контрагентом за погодженням з власником під'їзної колії в даному випадку не порушена, оскільки контрагентом при укладенні договору від 26.02.є2007 року № 2235 був власник під'їзної колії - перший відповідач. Ця вимога стосується лише укладення договору. Ні умови договору, ні чинне законодавство України не передбачають припинення дії договору у зв'язку зі зміною власника залізничних під'їзних колій.
Не може бути це й підставою для визнання договору недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України формує вимоги тільки до змісту правочину. Поширювати це посилання на дії сторін та інші обставини, що виходять за межі змісту правочину, підстав немає.
Зміст правочину (договору від 26.02.2007р. № 2235) не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. В момент вчинення правочину (укладення договору) вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України також були дотримані сторонами.
Безпідставними, необґрунтованими та непідтвердженим жодним доказом є твердження позивача про те, що наявність згаданого договору не дає йому змоги укласти аналогічний договір з другим відповідачем, оскільки начебто другий відповідач відмовляє йому у цьому саме через наявність договору від 26.02.2007 року № 2235.
Як свідчить зміст того ж пункту 2.8 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, у разі обслуговування під'їзної колії основного власника локомотивом залізниці подача вагонів контрагентам, які мають свої власні або орендовані склади з окремими вантажними фронтами на під'їзній колії основного власника, здійснюється за договором про подачу та забирання вагонів, який укладається залізницею з кожним таким контрагентом за погодженням з власником під'їзної колії.
Таким чином, позивач, в разі якщо він є таким контрагентом про яких йдеться у п. 2.8 Правил обслуговування залізничних поїзних колій, може укласти аналогічний оспорюваному договір з другим відповідачем за погодженням з власником під'їзної колії, яким є на даний час фізична особа-підприємець ОСОБА_6.
Викладене ще раз свідчить про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, якщо їх порушення полягає в тому, що йому другий відповідач відмовляє в укладенні аналогічного оспорюваному договору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Позивач взагалі не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що оспорюваний ним договір, стороною якого він не являється, якимсь чином порушує його права або законні інтереси.
Позивач зазначив у своїй позовній заяві, що він використовує у своїй підприємницької діяльності залізничну колію, але не навів у позовній заяві будь-яких обґрунтувань та будь-яких доказів правомірності використання ним залізничної колії , власником чи орендарем якої він не являється .
Між тим, згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та громадяни які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
З матеріалів справи не вбачається порушених або оспорюваних відповідачами укладенням договору від 26.02.2007 року прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Стаття 16 Цивільного кодексу України, на яку посилається у своїй позовній заяві позивач, також надає право кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, але у відповідності з частиною1 статті 15 того ж Кодексу, право на захист свого цивільного права особа має у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зважаючи на все вищевикладене, в задоволенні позову позивачеві має бути відмовлено у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Тому, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Суддя