Єдиний унікальний номер: 379/1120/24
Провадження № 3/379/660/24
22 листопада 2024 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Зінкін Володимир Іванович,
за участі захисника Ковальського В.В.,
законного представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Іщенко Г.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи, що надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт та РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про притягнення до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 121128 від 01.09.2024 вбачається, що 01.09.2024 о 15 год 37 хв у АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР керування транспортним засобом, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, так як протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності законного представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, звернув увагу суду, що в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , тобто має місце подвійне притягнення до адміністративної відповідальності. Більше того, у протоколі поліцейським зазначено фабулу, яка відповідає диспозиції ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не ч. 2 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , в присутності законного представника - ОСОБА_3 , зазначив, що дійсно керував транспортним засобом, посвідчення водія відповідної категорії не отримував, при складанні протоколу батьки не були присутні.
Суд, заслухавши пояснення захисника, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за участі законного представника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до вимог ст. 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Так, частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Проте, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 121128 суть скоєного правопорушення не відповідає диспозиції ч.2 ст. 126 КУпАП, а саме зазначено, що ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія (це диспозиція ч.1 ст. 126 КУпАП).
Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , стосовно якого складався вищевказаний протокол, є неповнолітньою особою.
Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що уповноважені особи, які складали протоколи про адміністративне правопорушення, не ознайомили неповнолітнього ОСОБА_1 зі спеціальним правом, визначеним у ст. 270 КУпАП.
Отже, працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист. Установивши, що поліцейські спілкуються з неповнолітнім, вони були зобов'язані забезпечити прибуття на місце події законного представника, однак у порушення вимог ст. 270 КУпАП, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про національну поліцію" цього не зробили.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.
Працівники поліції не переконалась у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушень, вчинення яких йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов'язані були такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та його батькі законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного, так і міжнародного, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Наведені обставини вказують на порушення прав ОСОБА_1 на захист та роблять недопустимими докази у справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимими доказами, що тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність.
Аналогічна позиція висловлена Хмельницьким апеляційним судом в постанові від 19 серпня 2024 року, справа № 686/7585/24.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», заява 15175/89 ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Оцінюючи зібрані та надані суду докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст. 247, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Суддя: В. І. Зінкін