Іменем України
15 листопада 2010 року справа № 5020-4/169
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Цар хліб”
(99003, м. Севастополь, вул. Токарєва, 2-В)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
за участю в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства “РСУ-107” (ідентифікаційний код 23011874, 99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 136); Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081).
про стягнення збитків у розмірі 32028,63 грн., Суддя Погребняк О.С.
Представники:
Позивач (Відкрите акціонерне товариство "Цар хліб") - Станіславська П.М. - представник, довіреність №39 від 12.06.2010;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 3578 від 02.09.2010;
Третя особа (ПП "РСУ-107" ) - не зявився;
Третя особа (ВАТ ЕК"Севастопольенерго") - Ірхін М.Ю. - представник, довіреність №6580/0/2-10 від 12.05.2010.
Відкрите акціонерне товариство “Цар хліб” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 32028,63 грн.
Позов обґрунтований наявністю між сторонами договору №1 про спільне використання технологічних ліній від 06.02.2007, за умовами якого в обов'язки відповідача входило підтримання за власний рахунок кабельної лінії КЛ 27 (ПС 11-ТП 963) в належному технічному стані, ліквідація аварії, проведення профілактичних робіт, які не були виконані позивачем належним чином, що спричинило збитки позивачу.
Ухвалою суду від 31.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/169, розгляд справи призначений на 16.09.2010.
Відповідач у судовому засіданні 19.10.2010, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що на момент виникнення аварії він не був субспоживачем електроенергії, оскільки користувачем кабельної лінії з 27.05.2008 з'являлося приватне підприємство “РСУ-107”.
Ухвалою суду від 19.10.2010 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача були залучені Приватне підприємство “РСУ-107” та Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" .
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався 16.09.2010 на 19.10.2010., 19.10.10 на 08.11.2010, були оголошені перерви 08.11.2010 до 10.11.2010, 10.11.2010 до 15.11.2010.
У судовому засіданні 08.11.2010 представник третьої особи (ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав пояснення по суті спору, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з огляду на те, що з 27.05.2008 споживачем електричної енергії спірної точки обліку електричної енергії стало ПП “РСУ-107”. Таким чином, з 27.05.2008 електроустановки відповідача не приєднані до технологічних електричних мереж ВАТ “Цар-Хліб”, тобто відповідач не є субспоживачем електричної енергії і, відповідно, не може нести відповідальність за договором про спільне використання технологічних мереж №1 від 06.02.2007 (арк.с. 119-121).
У ході розгляду справи третя особа (ПП “РСУ-107”), у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надала пояснення по суті спору, зазначивши, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на те, що на момент аварії кабельної лінії відповідач не був субспоживачем електроенергії, на момент аварії користувачем означеної лінії було ПП “РСУ-107”, таким чином правові підстави для стягнення з відповідача збитків -відсутні.
У судовому засіданні 15.11.2010 представник позивача підтримав зміст позовних вимог, просить суд позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи (ВАТ ЕК “Севастопольенерго”) проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (арк.с. 119-121).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -
02.06.2004 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” (постачальник) та ДП “Цар-Хліб” ТОВ “Хлібні інвестиції” (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Цар хліб”) (споживач) був укладений Договір №4388 щодо постачання електричної енергії (надалі - Договір) (арк.с. 122-130), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує Постачальнику вартість електроенергії та інші платежі.
Згідно з пунктом 2.1.2 Договору Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених у пункті 5 Договору (Додаток №1 “Об'єми поставки електричної енергії”), з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7, 8 Договору, згідно з категорією токоприймачів споживача, відповідно до Правил влаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності схем електропостачання, визначених додатком “Акт розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін”.
Відповідно до пунктів 9.1.1.-9.1.3 Договору, у випадку приєднання до електромереж споживача електроустановок інших споживачів (субспоживачі), відношення між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електроспоживання споживача. Споживач передає електроенергію субспоживачам, перелік яких визначений в Додатку №9 “Данні про відпуск електроенергії субспоживачам” у межах договірних величин потужності та об'ємах, визначених згідно з розділом 5 та 6 Договору.
Договір набирає сили з дати його підписання та діє до 31.12.2004. Дія договору вважається продовженою на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміни, не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору (пункти 10.1, 10.4 Договору).
Відповідно до додатку №2 до Договору, сторонами було узгоджено мережі балансової належності та експлуатаційної відповідальності електричних мереж (арк.с. 131).
Мережею відповідальності по основному вводу були визначені кабельні наконечники в Підстанції 15 (чарунка 34) та по резервному вводу -кабельні наконечники в Підстанції №11 (чарунка 27).
06.02.2007 між ДП “Цар-Хліб” ТОВ “Хлібні інвестиції” (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Цар хліб”) (власник мереж) та СПД ОСОБА_1 (користувач) був укладений Договір №1 про спільне використання технологічних мереж (надалі Договір №1) (арк.с. 28-31), за умовами якого основний споживач (власник мереж) зобов'язався забезпечити на безвідплатній підставі передачу електричної енергії від постачальника до субспоживача, за допомогою належної йому на праві власності кабельної лінії 6кВ (ПС ІІ-ТП 963) в межах величин, дозволених Користувачу до використання (до 400 кВА), а користувач -за власний рахунок підтримувати кабельну лінію КЛ-27 (ПС ІІ-ТП 963) в належному технічному стані, усувати аварії, здійснювати профілактичні роботи. Передача електричної енергії забезпечується згідно з однолінійної схемою, яка приведена у Додатку “Однолінійна схема”. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до мережі балансової належності належних йому електричних мереж.
Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору 1 субспоживач зобов'язався здійснювати за власний рахунок ремонт електромереж в строк не пізніше 20 діб, які розраховуються від дати повідомлення Основним споживачем про пошкодження мереж. У випадку неможливості власними силами усунути пошкодження, субспоживач зобов'язаний оплатити проведення таких ремонтно-відновлювальних робіт.
Пунктами 8.2.1-8.2.2 Договору 1 передбачена відповідальність користувача, а саме за невиконання прийнятих на себе зобов'язань в частині підтримання мережі в належному технічному стані, Субспоживач відшкодує спричинені збитки у порядку, встановленому законом. У випадку невиконання Користувачем зобов'язань, означених у пункті 4.1 Договору, Користувач сплачує власнику штраф в розмірі 5000 грн за кожен день прострочення за даними зобов'язаннями.
Згідно з пунктом 10.4 Договір укладений на невизначений строк та підлягає розірванню у порядку, передбаченому законом, набирає сили з моменту його підписання.
28.02.2008 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”, ДП “Цар-Хліб” ТОВ “Хлібні інвестиції” та СПД ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду про включення нової точки обліку в діючий Договір на постачання електричної енергії (арк.с. 133), а саме -торговельного центру по АДРЕСА_2 від підстанції №11 (лінія 27) та від Підстанції №15 (лінія 34).
Також між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”, ДП “Цар-Хліб” ТОВ “Хлібні інвестиції” та СПД ОСОБА_1 був підписаний акт розмежування балансової належності електромереж, згідно з яким ВАТ “Севастопольенерго” несе відповідальність за Підстанцію №15, ДП “Цар-Хліб” ТОВ “Хлібні інвестиції” -за кабельну лінію №27 від Підстанції №11 до ТП-963, а СПД ОСОБА_1 несе відповідальність за КТП-1412 та кабельні лінії 6 КВ від КТП-1412 до врізання в кабельну лінію №27 підстанції №11 (арк.с. 135-136).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2009 була пошкоджена кабельна лінія 6кВ ПС11 л.77-ТП1412, а 16.09.2009 в 16-27 утворилася аварія на КЛ-6кВ ПС15 л.34 -ТП963, яка на той момент була основним джерелом електропостачання хлібозаводу №1 по вул. Токарева, 2-в. За даними ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” здійснювати споживання від резервного джерела питання (ПС11 л. 77) було неможливим з причин пошкодження КЛ-6вВ ПС11 л.77- ТП1412, електроспоживання ТП-963 було відновлено в 3-00 17.09.2009 після відновлення силами ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” КЛ-6кВ ПС11 л.77 -ТП1412, яка належить ВАТ “Цар Хліб” (арк.с. 40).
Допущення неналежного технічного стану кабельної лінії КЛ27 (ПС 11-ТП963), користувачем (субспоживачем), яким відповідно до умов договору № 1 про спільне використання технологічних мереж вважається СПД ОСОБА_1 і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми збитків, понесених в результаті вимушеного простою виробництва, пов'язаного з аварійним станом електричних мереж.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини щодо передачі електричної енергії регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 ( в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. № 1399/11679 ( далі Правила ).
Правилами встановлено, що споживання електричної енергії без договору не допускається.
Відповідно до п.1.6 Правил договір на постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за врегульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за врегульованим тарифом.
Відповідно до абз. 57 п. 1.2. Правил споживач електричної енергії (споживач) юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Згідно з абз. 59 п. 1.2. Правил субспоживач -суб'єкт господарської діяльності (споживач), якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності -споживача (субспоживача).
Відповідно до абз. 65 п. 1.2. Правил технологічні електричні мережі -електричні мережі, що належать основному споживачу і можуть бути використані для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.
Відповідно до п. 1.2. Правил межа балансової належності - точка розподілу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського віддання.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 цього кодексу , зокрема , із договорів .
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частинами 1, 2, 3, 5 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Відповідно до ч. 3 ст.277 Господарського кодексу України абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов"язки абонента, а абонент має права та несе обов"язки енергопостачальника.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача -це домовленість двох сторін (основний споживач і субспоживач або постачальник електричної енергії), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії технологічними мережами основного споживача для потреб субспоживача, електропередавальної організації або постачальника електричної енергії (п. 1.2 Правил).
Відповідно до п. 1.7 Правил у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору, що є додатком 2 до Правил.
Після укладання зазначеного договору укладається договір субспоживача з енергопостачальною організацією.
Аналіз норм чинного законодавства у галузі електроенергетики свідчить про те, що субспоживачем електричної енергії, зокрема, по договору про використання технологічних електричних мереж основного споживача, може бути лише особа, яка споживає елетричну енергію від основного електропостачальника.
27.05.2008 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” та СПД ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про виключення точки обліку з Договору про поставку електроенергії №4005 від 23.06.2006, за умовами якій з пунктів постачання електричної енергії за Договором була виключена точка обліку по АДРЕСА_2 -КТП-1412 з, яка була включена Додатковою угодою від 28.02.2008 (арк.с. 134).
Таким чином, суд вважає, що припинивши споживати електричну енергію від постачальника електричної енергії на конкретній точці обліку, СПД ОСОБА_1 втратила статус субспоживача по договору № 1 від 06.02.2007 про спільне використання технологічних мереж.
З матеріалів справи вбачається, що субпоживачем та користувачем точки обліку КТП-1412 по вул. Токарева, 11 з 27.05.2008 стало Приватне підприємство “РСУ-107”, з яким ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” був укладений договір № 2928 від 21.08.2004 (арк.с. 88-92), а також додаткова угода до договору № 2928 від 21.08.2004 про включення нової точки обліку в діючий договір на постачання електроенергії від 27.05.2008, яка була узгоджена основним споживачем - ДП “Цар-Хліб” ТОВ “Хлібні інвестиції” (арк.с. 145).
Таким чином, на дату аварії відповідач відносно спірної точки обліку не знаходився у договірних відносинах з ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”, та втратив статус субспоживача по відношенню до ВАТ “Цар Хліб”, незважаючи на відсутність юридичного оформлення припинення договору № 1 від 27.02.2007 про спільне використання технологічних мереж.
Згідно з п. 6.30 Правил користування електричною енергією, відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Порядок такого відшкодування має здійснюватись згідно з правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин не відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо доведе, що ним вжито всі залежні від нього заходи для попередження господарського правопорушення. Склад господарського правопорушення, визначений законом для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, становить наявність у діях відповідача протиправної поведінки, заподіяння позивачу збитків, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, наявність вини. Відсутність хоча б одного складового елементу господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в такому випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Позивач по справі стверджує, що витрати понесені ним були наслідками неправомірних дій відповідача.
Проте, наявні в матеріалах справи докази спростовують означене твердження, враховуючі те, що відповідач не був користувачем спірної електричної мережі (що підтверджується наявними у справі документами).
За даними обставинами, суд дійшов до висновку, що позивачем не надані суду належні докази наявності у діях відповідачів протиправної поведінки, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними збитками, наявність вини відповідача у аварійному стані спірної електричної мережи.
Надаючи оцінку витребуваному судом на підставі клопотання позивача Договору управління нерухомим майном, укладеного 11.01.2008 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6, за змістом якого ФОП ОСОБА_1 99/100 частки торгово-складського комплексу, розташованого у АДРЕСА_2, передала в довірче управління ФОП ОСОБА_7 строком до 31.12.2011, судом в процесі розгляду справи встановлено, що даний договір прямого відношення до спірних правовідносин не має.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України та підписано 18.11.2010