Провадження №2/359/2940/2024
Справа №359/8262/24
Іменем України
21 листопада 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
1. Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 08 липня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №6843433. За яким ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 21000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,99% в день. ТОВ «Авентус Україна» виконало своє зобов'язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 21000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виник борг по поверненню кредиту у розмірі 73655 гривень 40 копійок. 27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27.05/24-Ф. За умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №6843433 від 08 липня 2023 року. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 73655 гривень 40 копійок, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу - 21000 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 37611 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом, які нараховані за період з 27 травня по 01 липня 2024 року - 15044 гривні 40 копійок.
2. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача Столітній М.М. підтримав пред'явлений позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі, а розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду цивільної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з довідками ф.20 «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.172, 177).
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд постановив проводити заочний розгляд цивільної справи.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 08 липня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №6843433. За яким ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 21000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,99% в день (а.с.23-51).
ТОВ «Авентус Україна» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 21000 гривень. Вказана обставина підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/5401 від 19 липня 2024 року (а.с.48), довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/4943 від 29 травня 2024 року (а.с.50), а також випискою, наданою АТ «Райффайзен Банк» на вимогу суду про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 емітованої на ім'я ОСОБА_1 (а.с.174-175).
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов'язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклав з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договір факторингу №27.05/24-Ф (а.с.111-120). За цим договором ТОВ «Авентус Україна» передав ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги, яке він мав до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №6843433 від 08 липня 2023 року. Дана обставина підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року (а.с.123).
Встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №6843433 від 08 липня 2023 року, а також додаткова угода до договору про надання споживчого кредиту від 08 липня 2023 року були підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора відповідно «НОМЕР_3» та «НОМЕР_4». У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що він не укладав кредитний договір, не отримував та не вводив одноразовий ідентифікатор, не надавав ТОВ «Авентус Україна» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.
ОСОБА_1 належним чином не виконував грошове зобов'язання за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 73655 гривень 40 копійок, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу - 21000 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 37611 гривень, а також за відсотками, нарахованими за період з 27 травня 2024 року по 01 липня 2024 року - 15044 гривні 40 копійок.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 73655 гривень 40 копійок.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції №1262 від 18 липня 2024 року (а.с.1) вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатив судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок. Позов ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» задоволений. Тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі ордеру серії АІ №1652418 від 17 липня 2024 року (а.с.143). Даний ордер про надання правничої (правової) допомоги складений на підставі договору про надання правової допомоги №17/07-2024 від 17 липня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (а.с.137-139).
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно від 18 липня 2024 року (а.с.140) вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» становить 10000 гривень.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають стягненню також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.3, ч.3, ч.6 ст.11, ч.12 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.514, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054, ст.1077, ст.1078 ЦК України, ч.1, ч.6 ст.81, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 73655 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», що розташовується за адресою: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15 оф.118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного заочного рішення суду - 21 листопада 2024 року.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський