Справа № 285/6081/23
провадження у справі № 2/0285/335/24
Іменем України
19 листопада 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Коцюба О.М.,
за участю секретаря Голяки Д.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області цивільну справу за позовом Звягельської окружної прокуратури Житомирської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх примусового відчуження,
29.09.2023 року до суду надійшла позовна заява Звягельської окружної прокуратури Житомирської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх примусового відчуження.
У позовній заяві вказує, що під час вивчення питань щодо дотримання іноземцями земельного законодавства України виявлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_2 , яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.06.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №801, набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 1824085600:01:000:0308, площею 2,0639 га, яка знаходиться на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району, Житомирської області. ОСОБА_2 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний №32138382. Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 протягом року з моменту набуття права власності добровільно не відчужила земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах. З огляду на зазначене просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824085600:01:000:0308, площею 2,0639 га, яка знаходиться на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району, Житомирської області, шляхом її конфіскації та в подальшому продажу на земельних торгах та стягнути понесені витрати на сплату судового збору.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.
В судове засідання представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не з'явився, однак надіслали пояснення щодо позову та просили задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомила, а також не подала відзив на позов. За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1824085600:01:000:0308 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.06.2019 року.
Державна реєстрація речового права на нерухоме майно проведена 25.06.2019 року.
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
ОСОБА_2 є громадянкою рф.
Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.
За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України (в чинній редакції) суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;прийняття спадщини.
Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.
Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Пунктом 10 ч. 1ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.
Згідно із ст. 356 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов'язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Оскільки громадянка російської федерації ОСОБА_2 в порядку спадкування отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1824085600:01:000:0308, в подальшому - 25.06.2019 року, здійснила реєстрацію речового права на нерухоме в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при цьому, в порушення вимог ст. 81 ЗК України не відчужила земельну ділянку протягом одного року, право власності відповідачки на вказану земельну ділянку необхідно припинити шляхом конфіскації
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Звягельської окружної прокуратури Житомирської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх примусового відчуження, - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф № НОМЕР_2 , виданий 19.12.2018 року умвс росії по калінінградській області, рф) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824085600:01:000:0308 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1859101918240), площею 2,0639 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суслівської сільської ради, Новоград-Волинського району Житомирської області (Стриївська територіальна громада Звягельського району Житомирської області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф № НОМЕР_2 , виданий 19.12.2018 року умвс росії по калінінградській області, рф) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824085600:01:000:0728 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1859163518240), площею 0,7675 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суслівської сільської ради, Новоград-Волинського району Житомирської області (Стриївська територіальна громада Звягельського району Житомирської області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 ) 2684,00 грн. сплаченого судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення його повного тексту.
Повний текст рішення виготовлено 25.11.2024 року.
Головуючий: О.М. Коцюба