вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,
тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124
Справа № 281/558/24
Провадження по справі 2/281/323/24
21 листопада 2024 року селище Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
у складі:
головуючого - судді Свинченко Г.Д.,
за участю:
секретаря судових засідань Островської І.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин, -
20.09.2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до Лугинського районного суду Житомирської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин.
23.09.2024 було винесено ухвалу про відкриття загального позовного провадження по справі та призначення підготовчого судового засідання.
Ухвадою від 24.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач посилається на те, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та початком активних бойових дій, була змушена тимчасово змінити місце свого проживання та переїхати до смт Лугини, Коростенського району, Житомирської області. Згідно довідки від 16.05.2024 року № 1810-7002035269, ОСОБА_1 має статус та взята на облік як внутрішньо переміщена особа.
Під час звернення до Лугинського сектору Коростенської філії Житомирського ОЦЗ, позивачці було відмовлено у реєстрації в службі зайнятості та отриманні статусу безробітного і призначенні допомоги по безробіттю у зв'язку з тим, що на даний час вона має діючий трудовий договір № 0501130032 від 02.01.2013 року з ФОП ОСОБА_2 . Зазначений договір був укладений та зареєстрований у службі зайнятості 08.01.2013 року не розірваний до цього часу та не знятий з реєстрації у службі зайнятості.
У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований в м. Донецьк, Донецької області, яке знаходиться під окупацією, на території області ведуться бойові дії, Укрпошта тимчасово не здійснює пересилання пошти в даний регіон та не надає послуги поштового зв'язку. З наведених підстав ОСОБА_1 не може звернутися до Донецького міського центру зайнятості для розірвання трудового договору і зняття його з реєстрації у службі зайнятості, оскільки вся документація знаходиться на окупованій території.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 28.06.2024 року, державна реєстрація ФОП ОСОБА_2 припинена, як роботодавець він не існує.
Про те, що ФОП ОСОБА_2 належним чином не розірвав з нею трудовий договір позивачці не було відомо, оскільки після звільнення від нього вона працювала в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.
Служба зайнятості не може прийняти у ВПО заяву про припинення трудового договору, про що ОСОБА_1 усно повідомили в Лугинському секторі Коростенської філії Житомирського ОЦЗ, тому вона звернулась до суду з даним позовом.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_3 направила на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримує та просить задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. ОСОБА_2 причини своєї неявки суду не повідомив; своїм правом надання відзиву та заперечень на позовну заяву, не скористався.
На підставі ст. 280 - 282 ЦПК України, за письмовою згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії паспорту позивачки та довідки від 16.05.2024 року №1810-7002035269, ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Зареєстроване місце проживання позивачки: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 дійсно працювала у ФОП ОСОБА_2 у 2013-2014 роках, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачка працювала з 01.06.2016 року по 30.07.2016 року в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», з 09.06.2017 року по 07.07.2017 року та з 20.09.2017 року по 25.03.2024 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія», що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 28.06.2024 року, ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) - припинено.
Відповідно до наказуМіністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Донецький район Донецької області з 07.04.2014 року перебуває під тимчасовою окупацією.
Отже, відповідач зареєстрований на тимчасово окупованій території.
Виходячи зі змісту ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями частин першої та другої статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно частини першої статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини 4 статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.
Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку.
При цьому частиною першою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.
Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов'язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов'язки та не продовжує дії трудового договору.
У законодавстві України про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст.36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи: припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).
Отже, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.
Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Так, у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).
Законом України від 21.04.2022року №2220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», що набрав чинності 07.05.2022 року, передбачено спрощену процедуру набуття статусу безробітного, зокрема для осіб які перебувають на тимчасово окупованій території, які перебувають на території, на якій ведуться бойові дії, для внутрішньо переміщених осіб. На виконання вказаного Закону розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» доповнено п.5.2. Відповідно вказаного пункту для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім'я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.
Частину 4 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" доповнено абзацом 2 згідно якого «Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38,39 Кодексу законів про працю України у зв'язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім'я роботодавця про припинення трудового договору". Після абзацу другого доповнити п'ятьма новими абзацами такого змісту: "Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви. Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це: роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними); територіальний орган Пенсійного фонду України; територіальний орган Державної податкової служби".
Оскільки, ФОП на якому працювала позивачка, знаходиться на території, де ведуться бойові дії, і відповідно через центр зайнятості не може припинити трудові відносини в односторонньому порядку, також відсутня можливість подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин за юридичною адресою підприємства, за таких обставин суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем при подачі позову судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин - задовільнити.
Встановити факт припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з 30 травня 2016 року за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Г.Д. Свинченко