Справа № 296/5436/24
2/296/2489/24
(ЗАОЧНЕ)
"21" листопада 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року у розмірі 45553,20 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №375256024 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №164 від 14.12.2021 року.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року.
В подальшому, 06.03.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №06/03/24.
Відповідно до Реєстру боржників від 06.03.2024 року до Договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 45553,20 грн., з яких 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34553,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
Незважаючи на це, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Позивач посилається на ст. 514 ЦК України, якою передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач стверджує, що за таких обставин, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року в розмірі 45553,20 грн., з яких: 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34553,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою від 27.06.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся. В прохальній частині позовної заяви просить провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує (а.с.7 зворот).
Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 27.06.2024, разом з судовою повісткою про виклик на 18.09.2024 року та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.92).
Судова повістка про виклик на 21.11.2024 року судом направлялися за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , однак повернута до суду із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 97,98).
Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 23.09.2024 (а.с. 94,95).
Проте, у призначені судові засідання 18.09.2024 та 21.11.2024 відповідач не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 ст.1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №375256024, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 11000,00 грн., строком на 30 днів з 11.10.2021, з терміном повернення кредиту і сплатою процентів за користування кредитом до 08.11.2021 року включно (а.с.11 зворотній бік -14).
За змістом п.4.4, п.4.15 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, а сам кредитний договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
З аналізу чинного законодавства слідує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мала процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору №375256024 від 11.10.2021 року, однак таким правом не скористалася. З долучених позивачем до матеріалів справи копій платіжного доручення від 11.10.2021 року встановлено, що відповідач отримала кошти в розмірі 11000,00 грн. за кредитним №375256024 від 11.10.2021 року на картковий рахунок відповідача.
З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Таким чином, суд вважає що позивачем доведено факт укладання відповідачем з кредитодавцем кредитного договору №375256024 від 11.10.2021 року.
У кредитному договорі №375256024 від 11.10.2021 року передбачено наступні умови щодо предмету договору:
1.1. За цим Договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 11000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
1.7. Кредитна лінія надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 08.11.2021 року;
1.9. За користування Кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 711,75 (сімсот одинадцять цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,95 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.14. Сторони погодили, що у зв'язку з наданням кредиту у формі Кредитної лінії та на підставі п.10 ч.1 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" графік платежів по договору не надається.
1.14.1. Орієнтована загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим Траншем, що вказана в п.1.3 договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 17435 грн. 00 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 6435,00 грн. та суму кредиту у розмірі 11000,00 грн. Орієнтована реальна процентна ставка складає 27044,97 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 158,50 % від суми першого траншу;
Згідно платіжного доручення №0с7603ае-d0b0-4489-8сас-ес35сf2с6874 від 11.10.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 кошти згідно договору №375256024 від 11.10.2021 в розмірі 11000,00 грн. (а.с.17).
Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року відповідачу 11.10.2021 року надано кредит згідно договору №375256024 від 11.10.2021 року. Згідно вказаної виписки прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 11000,00 гривень, прострочена заборгованість за відсотками становить 34553,20 гривень (а.с.27).
У відповідності до наявного в матеріалах справи витягу з реєстру прав вимоги №164 від 14.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 на загальну суму 27524,20 грн., з яких: 11000,00 грн. заборгованість по основному боргу, 16524,20 грн. заборгованість по відсоткам (а.с. 57-60, 30).
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року (а.с.39, 63-65).
В подальшому, 06.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №06/03/24 (а.с.74-77).
Відповідно до Реєстру боржників від 06.03.2024 року до Договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 45553,20 грн., з яких 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34553,20 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.50).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов'язання виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати процентів.
Суд прийшов до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту та сплату процентів. Крім того, копією платіжного доручення підтверджено перерахування відповідачу кредитних коштів, натомість, відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 11000,00 грн., у тому числі шляхом надання виписок по банківському рахунку, які б спростовували надані позивачем платіжне доручення №0с7603ае-d0b0-4489-8сас-ес35сf2с6874 від 11.10.2021 року про перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 кошти згідно договору №375256024 від 11.10.2021 в розмірі 11000,00 грн.
Щодо нарахованої заборгованості за простроченими процентами, то суд зазначає наступне.
Пунктом 1.9.1 кредитного договору №375256024 від 11.10.2021 року передбачено, що проценти за користування кредитом на період його строку нараховуються за процентною ставкою в розмірі 711,75 (сімсот одинадцять цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,95 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У той же час, позивач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України не заявляє та в позові їх не обґрунтовує.
Як вказувалося вище, відповідно до п.1.7 кредитного договору №375256024 від 11.10.2021 року, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту, термін повернення кредиту визначено 08.11.2021 року.
Таким чином, термін кредитування для нарахування передбачених договорів процентів становить до 08.11.2021 року, а сума нарахованих за вказаний період процентів складає 6435,00 грн., що відповідає умовам кредитного договору.
Отже обґрунтованими є розмір процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування в період з 11.10.2021 року по 08.11.2021 року в розмірі 6435,00 грн., що відповідає положенням як ст. 1048 ЦК України так і пункту 1.7 кредитного договору №375256024 від 11.10.2021.
Відтак за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 ОСОБА_1 згідно взятих на себе обов'язків повинна була повернути кредитодавцю 11000,00 грн. отриманого кредиту та 6435,00 грн. процентів за його користування, що разом становить 17435,00 грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Суд відхиляє доводи позивача щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 після настання терміну повернення кредиту, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).
Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 11000,00 грн.
Також суд зазначає, що розмір заборгованості за тілом кредиту складає 11000,00 грн., тоді як нарахованих відсотків 34553,20 грн, що є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості позики), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.
Враховуючи вище викладене, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 17435,00 гривень (11000,00 грн. + 6435,00 грн.).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 17435,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 927,14 грн.
Також, на підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги №22/02//24-02 від 22.02.2024, укладений між Адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а.с.81-82), додаткову угоду №7 до Договору про надання правничої допомоги №22/02//24-02 від 22.02.2024 (а.с.71-73), протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №22/02//24-02 від 22.02.2024 (а.с. 82 зворотній бік), акт прийому-передачі наданих послух (а.с.56).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що позов задоволено частково, представник позивача підтвердив надані адвокатські послуги належними засобами доказування, а також не подання відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1913,69 грн.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 137, 141, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №375256024 від 11.10.2021 року в сумі 17435 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 00 коп., з яких: 11000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту і 6435,00 грн - проценти за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 14 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1913 (одну тисячу дев'ятсот тринадцять) грн. 69 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 25.11.2024.