провадження № 274/7794/24
провадження № 1-в/0274/1121/24
Іменем України
20.11.2024 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання . . . . . . . . ОСОБА_2
прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3
засудженого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за клопотанням захисника ОСОБА_5 про звільнення від покарання, призначеного за вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузаки Камінь-Каширського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , до засудження раніше неодноразово судимого, востаннє: 14.12.21 за ст.ст. 185 ч. 3, 75, 76 КК України на 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
ОСОБА_4 засуджений 13 квітня 2023 року Варвинським районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України (5 років позбавлення волі), на підставі ч. 1, 2, 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України (3 роки 6 місяців позбавлення волі) визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Знову засуджений 22 листопада 2023 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК (3 роки позбавлення волі), на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначеним за вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 13.04.23, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяців.
Знову засуджений 08 січня 2024 року Монастириським районним судом Тернопільської області за ч. 3 ст. 185 КК України (4 роки позбавлення волі), на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 13.04.23 визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.06.24 за наявності кількох вироків на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_4 за усіма наведеними вироками у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_4 за вироком суду від 13.04.23 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України. Судом було задоволено клопотання захисника про проведення судового розгляду у режимі відеоконференції з Київським апеляційним судом. У судовому засіданні, після дослідження матеріалів, захисник своє клопотання підтримав, але декілька разів судом відкладався судовий розгляд за клопотанням захисника. У судове засідання 20.11.24 захисник не зміг прибути через зняття з розгляду справ у Київському апеляційному суді у зв'язку з підвищеної загрозою повітряної атаки рф, клопотань про відкладення не надійшло, засуджений клопотав про завершення розгляду за відсутності захисника, клопотання засудженого підлягало задоволенню.
Засуджений клопотання захисника також підтримав, вказав, що розуміє, що він підлягає звільненню лише від покарання, призначеного за вироком від 13.04.23.
Прокурор не заперечив проти задоволення клопотання захисника у частині, де статтю було декриміналізовано. Адміністрація виправної колонії клопотала про проведення судового розгляду без участі представника.
Дослідивши додані матеріали провадження, заслухавши захисника, засудженого, думку прокурора, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення клопотання. Так, 09 серпня 2024 року набрали чинності зміни у законодавстві (нова редакція ст. 51 КУпАП), законодавець у десять разів підняв мінімальну межу вартості викраденого майна для того, щоб за його викрадення наставала кримінальна, а не адміністративна відповідальність, і з 09.08.24 викрадення майна є кримінально протиправним лише у тому разі, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення перевищує 2 неоподатковані мінімуми доходів громадян (до 09.08.24 - 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Отже з 09.08.24 кримінальна, а не адміністративна відповідальність за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна настає, якщо вартість такого майна з врахуванням відповідних положень Податкового кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у період з 01.01.23 до 31.12.23 становить понад 2684 грн 00 коп., а у період з 01.01.21 до 31.12.21 становить понад 2270 грн 00 коп.
Згідно з вироком Варвинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 засуджений та відбуває покарання, серед іншого, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, яке було скоєно 05.02.23 і вартість майна, яке він у цей день викрав, становить 549,67 грн. Крім того, відповідно до вироку Тлумацького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 засуджений та відбуває покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, яке було скоєно 03.11.21 і вартість майна, яке він у цей день викрав, становить 2172 грн. Кримінальна караність діяння у виді крадіжок майна з вказаними вартостями і у вказані дні 2021 та 2023 років встановлювалася відповідно до положень ст. 51 КУпАП в ред. від 04.06.09 та ст. 185 КК України, ст. 51 КУпАП в ред. від 04.06.09 втратила чинність.
Як визначено у ч. 2 ст. 74 КК України - особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За наведених умов засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за діяння у виді крадіжок 05.02.23 та 03.11.21.
Разом з тим ОСОБА_4 відбуває також покарання і за крадіжки майна у 19 та 28 листопада 2021 року з сумами завданого збитку 2850,39 грн та 2674,82 грн, кримінальна караність яких не усунена. Відповідно покарання за скоєння цих крадіжок у виді позбавлення волі підлягає продовженню відбування. Водночас суд звертає увагу, що остаточне покарання, яке відбуває ОСОБА_4 , було визначено саме з врахуванням покарання за вироком від 13.04.23, і саме призначене за цим вироком покарання у кінцевому рахунку поглинуло решту, тобто з врахуванням принципів призначення покарання та звільнення ОСОБА_4 від покарання у виді 5 років позбавлення волі за вироком від 13.04.23, остаточне покарання йому може бути зменшеним. Однак це питання значно виходить за межі предмету судового розгляду у рамках клопотання захисника і вирішується за таких умов у порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України за зверненням про визначення остаточного покарання за наявності кількох вироків (покарання за вироками від 13.04.23 та від 22.11.23 зникли, остаточне покарання за іншими вироками підлягає визначенню окремо) за відповідними поданнями, клопотаннями адміністрації виправної колонії, засудженого, його захисника, прокурора.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 5, 70, 74, 185 КК України, ст. 51 КУпАП, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд
клопотання задовольнити.
Привести вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року та вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, звільнивши ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, та від покарання, призначеного вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року за ч. 2 ст. 185 КК у виді 3 років позбавлення волі - у зв'язку з усуненням караності діянь цим законом.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за вироками Монастирського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України (3 роки 6 місяців позбавлення волі) та Монастириського районного суду Тернопільської області від 08 січня 2024 року за ч. 3 ст. 185 КК України (4 роки позбавлення волі). Остаточне покарання засудженому ОСОБА_4 за наведеними вироками підлягає вирішенню у порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України про застосування покарання за наявності кількох вироків.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий - суддя ОСОБА_1