Справа № 510/2295/24
Провадження № 2/510/1584/24
21.11.24 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору купівлі-продажу нерухомості від 10.04.2024р.; копія розписки від 10.04.2024р.; копія акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 10.04.2024р.; копія свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 08.12.2008р.; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.05.2010р.; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія довідки Виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району від 24.09.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_3 на день її смерті; копія витягу з рішення Ренійського районного суду Одеської області від 25.03.2009р. про розірвання шлюбу; копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія витягу з Реєстру територіальної громади від 20.09.2024р.; копія витягу №1629 від 20.09.2024р. про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; відповідь завідувачки Ренійської державної нотаріальної контори від 11.11.2024р. (спадкова справа не заводилась); Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 08.11.2024р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2 , зазначивши, що 10.04.2024 р. між нею та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належної йому квартири АДРЕСА_1 - за 99000 грн. 10.04.2024р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивачка передала відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав документи на квартиру (які були в нього в наявності). У майбутньому відповідач пообіцяв позивачці засвідчити договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.
Після вчинення правочину позивачка розпорядилась щодо догляду за придбаною квартирою, зробила там ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину позивачка неодноразово зверталась до відповідача, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивачки про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. Пізніше, при зустрічі, відповідач пояснив, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу (10.04.2024р.) він не рахувався зареєстрованим власником квартири, а фактично володів нею. Так, на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 08.12.2008р. квартира належала відповідачу та його матері ОСОБА_3 - по частці кожному з них. За життя ОСОБА_3 не розпорядилась будь-яким чином належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. У передбачений законом строк позивач не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, проте він прийняв її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті мешкав спільно із спадкодавцем за однією адресою, не відмовився від спадщини, прийняв її. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
При зверненні до відповідних органів із питанням про переоформлення документації на квартиру на себе, позивачці було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину, крім того, письмовий договір купівлі-продажу від 10.04.2024р. було укладено від імені продавця, який на той час не був оформлений ( не зареєстрував належне йому право власності на частку у майні у державному реєстрі прав власності) власником об'єкту продажу. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.
Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Враховуючи вищевикладені засади законодавства, сторона у справі - позивачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення письмової угоди про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_2 , вона не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_2 не мав права на відчуження нерухомості, у зв'язку із тим, що він належним чином не оформив право на спадщину на іншу частку квартири після смерті своєї матері. Отже, вбачаються правові підстави для набуття позивачкою права власності на вищевказану нерухомість, як добросовісним набувачем.
Як вже зазначалося вище, між позивачкою та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідач ОСОБА_2 продав, а позивачка купила квартиру АДРЕСА_2 за 99 тис. грн. 10.04.2024р. позивачка передала відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав позивачці документи на квартиру (які були в наявності) за цією адресою. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Оскільки це виявилося неможливим, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо квартири та встановленні права на нерухомість у позивачки як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на нерухомість за позивачкою, як добросовісним набувачем.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) право власності на:
-квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК