"12" листопада 2010 р.Справа № 16-4-11-29/107-08-2660
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Корепанова О.О. за довіреністю № 11 від 30.12.2009р.
Від відповідачів:
· Квартирно -експлуатаційного відділу м. Одеси: Добров Ю.І. за довіреністю № 21 від 12.01.2010р.
· Головного управління Державного казначейства в Одеській області: Терпіловська О.С. за довіреністю № 15-04/420-7572 від 15.12.2009р.
Від прокурора: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Одеси, Головного управління Державного казначейства в Одеській області, за участю військового прокурора Одеського гарнізону про стягнення 3352407,58 грн.,-
Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (далі по тексту ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”) 25.06.2008р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Одеси (далі по тексту КЕВ м. Одеси) про стягнення 2 873 589, 95 грн. - інфляційних витрат та 526 803, 63 грн. - 3 % річних внаслідок порушення грошового зобов'язання в частині сплати за спожиту електричну енергію у розмірі 6 329 493, 27 грн. В обґрунтування заявленого позову ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” посилалося на приписи ст. 625 ЦК України, а також рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2005 р. у справі № 5/208-04-7012, від 06.11.2006 р. у справі № 4/364-06-9058, від 08.09.2003 р. у справі № 23/144-03-4322 та від 25.10.2001 р. у справі № 17-2-18/01-7430, якими з КЕВ м. Одеси стягнуто борги за спожиту в період з 01.08.1998р. по 31.08.2004р. електроенергію загалом в сумі 7079937,27 грн.
Ухвалою від 26.10.2009 року за клопотанням ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства в Одеській області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. позовні вимоги ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” з урахуванням наступних уточнень були задоволені частково та присуджено до стягнення з КЕВ м.Одеси на користь ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” інфляційні витрати у розмірі 2 815 585,07 грн. та 536 822,51 грн. 3% річних. В іншій частині нарахованих річних судом відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. у даній справі було залишено без змін.
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області. При цьому, підставою для скасування вищевказаних судових рішень господарським судом касаційної інстанції було покладено недослідження судами попередніх інстанцій питання щодо спливу строків позовної давності за заявленими ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” вимогами.
Ухвалою від 16.08.2010р. господарським судом Одеської області дану справу було прийнято до провадження на новий розгляд в іншому складі суду, у зв'язку з чим їй було присвоєно номер № 16 -4 -11 - 29 / 107 -08 -2660.
Під час розгляду даної справи в іншому складі суду у судовому засіданні 06.09.2010р. представником позивача були надані суду пояснення у справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2010р. та уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивачем було зменшено заявлену до стягнення суму 3% річних, обмеживши їх нарахування з врахуванням строку позовної давності. Таким чином, відповідно до остаточної редакції позовних вимог ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” просить суд стягнути з КЕВ м. Одеси інфляційні витрати в розмірі 2815585,07 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 17 -2 -18 / 01 -7430, на суму боргу в розмірі 3181211, 42 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 23 / 144 -03 -4322, а також на суму боргу в розмірі 781148, 53 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 5 / 208 -04 -7012, за період з червня 2005 року по травень 2008 року, а також на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 4 / 364 -06 -9058, за період з жовтня 2006 року по травень 2008 року. Також позивач просить суд стягнути з КЕВ м. Одеси 3% річних у розмірі 536822,51 грн., нараховані ним на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 17 -2 -18 / 01 -7430, а також на суму боргу в розмірі 781148, 53 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 5 / 208 -04 -7012, за період з 26.06.2005 року по 31.05. 2008 року; на суму боргу в розмірі 3181211, 42 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 23 / 144 -03 -4322, за період з 21.06.2005 року по 31.05. 2008 року; на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 4 / 364 -06 -9058, за період з 01.10. 2006 року по 31.05.2008 року.
В свою чергу, згідно з відзивом (запереченнями) на позов, додатковими відзивами, КЕВ м. Одеси проти задоволення позову заперечувало. При цьому, в обґрунтування своєї позиції по даній справи відповідач посилався на ненадання позивачем оригіналу наказу господарського суду Одеської області від 11.12.2001р. по справі 17-2-18/01-7430 про стягнення боргу, відсутності доказів перебування вказаного наказу на виконанні в органах ДВС, а також наголошував на проведенні протягом 2005-2006 років розрахунків між сторонами по справі на підставі спільних протокольних рішень, якими змінювався порядок розрахунків Міністерства оборони України відповідно до Порядку проведення у 2006 році розрахунків Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності, яким, зокрема, регламентовано механізм проведення у 2006 році централізованих розрахунків Міністерства оборони України з енергопостачальними організаціями за спожиті природний газ, теплову і електричну енергію.
Крім того, відповідач зазначав про те, що заборгованість КЕВ м. Одеси перед ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” виникла через часткову несплату населенням вартості спожитої електроенергії та у зв'язку з різницею в оплаті спожитої електроенергії пільговими категоріями споживачів, оскільки з державного бюджету не було надано субвенцій для погашення різниці за надані пільги. На думку відповідача, зазначена заборгованість є заборгованістю населення, а тому при вирішенні питання щодо застосування відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання має бути враховано те, що нарахування індексу інфляції та річних у вказаний період регулювалось прикінцевими положеннями Закону України „Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 8 жовтня 1999 року N 1136-XIV, застосування якої обмежувалось в частині правовідносин з простроченням виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Також відповідач наполягав на застосуванні інституту позовної давності.
Представником прокуратури була підтримана позиція КЕВ м. Одеси.
Представником Головного управління Державного казначейства в Одеській області позовні вимоги були залишені на розсуд суду.
Під час розгляду даної справи КЕВ м. Одеси звернувся до суду із клопотаннями про витребування з другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції матеріалів виконавчого провадження за 2008 рік по виконанню наказів господарського суду Одеської області, виданих на виконання судових рішень по справам № 4/364-06-9058 та № 23/144-03-4322. При цьому, в обґрунтування вказаного клопотання КЕВ м. Одеси посилався на неврахування позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних часткових оплат, проведених протягом березня-травня 2008 р.
В свою чергу, господарським судом Одеської області згідно з ухвалою від 07.10.2010р. з метою повного та всебічного розгляду справи для дачі пояснень з приводу виконання наказів господарського суду Одеської області № 4/364-06-9058 та № 23/144-03-4322 було викликано державного виконавця другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Долинського М.М. відповідно до ст. 30 ГПК України. У судовому засіданні 18.10.2010р. господарським судом Одеської області були оглянуті оригінали матеріалів виконавчих проваджень по виконанню наказів господарського суду Одеської області, виданих на виконання судових рішень по справам № 4/364-06-9058 та № 23/144-03-4322.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
25.10.2001 року рішенням господарського суду Одеської області у справі № 17-2-18/01-7430 за позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” в особі Центральних електричних мереж до Чорноморської КЕЧ Південного оперативного командування про стягнення 2297835, 11 грн., позовні вимоги було задоволено та стягнуто 1830086,61 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, що утворилася за період з 01.08.1998р. по 01.08.2001р., та пені на суму 467748,50 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2006 р. по справі № 17-2-18/01-7430 було замінено боржника у виконавчому провадженні з Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини Південного оперативного командування на його правонаступника - КЕВ м. Одеси, на підставі вимог директиви Міністерства оборони України від 30.09.2005 р. № Д-322/1/017 “Про проведення організаційних заходів у збройних силах України”.
08.09.2003 року рішенням господарського суду Одеської області у справі № 23/144-03-4322 за позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини Південного оперативного командування про стягнення 4476134,76 грн., позов було задоволено та стягнуто 3931655,42 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, що утворилася за період з 01.08.2001р. по 01.05.2003р., 3 % річних в сумі 107745,46 грн., 147815,87 грн. інфляційних витрат та пені на суму 288918,01 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2006 р. по справі № 23/144 -03 -4322 було замінено боржника у виконавчому провадженні Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини Південного оперативного командування на його правонаступника - КЕВ м. Одеси.
19.01.2005 року рішенням господарського суду Одеської області у справі № 5/208 -04 -7012 за позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 2281727,73 грн. позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто 781148,53 грн. заборгованості за активну електроенергію, що утворилася за період з 01.05.2003р. по 01.09.2004р., 56942,74 грн. пені, 62756,62 грн. інфляційних витрат та 23434,45 грн. 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2006 р. по справі № 5/208 -04 -7012 у виконавчому провадженні було замінено відповідача з Чорноморської квартирно-експлуатаційної частини району на КЕВ м. Одеси, на підставі вимог директиви Міністерства оборони України від 30.09.2005 р. № Д-322/1/017 “Про проведення організаційних заходів у збройних силах України”.
06.11.2006 року рішенням господарського суду Одеської області у справі № 4/364 -06 -9058 за позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до КЕВ м. Одеси про стягнення 714 989, 77 грн. позов було задоволено та стягнуто 537046,71 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, що утворилася за період з 01.09.2004р. по 01.01.2005р., 33203,39 грн. 3 % річних та 227977,91 грн. інфляційних витрат.
При цьому, слід зауважити, що підставою для прийняття господарським судом Одеської області рішень від 19.01.2005 р. у справі № 5/208 -04 -7012, від 06.11.2006 р. у справі № 4/364 -06 -9058, від 08.09.2003 р. у справі № 23/144 - 03 -4322 та від 25.10.2001 р. у справі № 17 -2 -18 / 01 -7430 було встановлення факту неналежного виконання Чорноморською квартирно-експлуатаційною частиною району та КЕВ м. Одеси зобов'язань щодо повного та своєчасного розрахунку за використану електричну енергію, у зв'язку з чим господарським судом Одеської області з відповідача була стягнута сума боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 7 079 937, 27 грн. за період з 1998 р. по 2004 р., з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з прострочених сум.
На підставі договору від 12.12.2006р. про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.06 № 705 між сторонами 12.12.2006 р. здійснено взаємозалік на 750444 грн., які були зараховані позивачем в якості погашення основної заборгованості за електричну енергію стягнуту за рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2003р. у справі № 23/144 -03 -4322.
При цьому, зважаючи на доводи відповідача стосовно проведення розрахунків між сторонами по справі протягом 2005-2006 років у негрошовій формі - на підставі спільних протокольних рішень, якими змінювався порядок розрахунків Міністерства оборони України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, пунктом 28 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 N 3235-IV встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік належать надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання. На виконання вказаного положення Державним казначейством України 14 березня 2006 року затверджено Порядок проведення у 2006 році розрахунків Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання N 24-04/242-2278, яким, зокрема, регламентовано механізм проведення у 2006 році централізованих розрахунків Міністерства оборони України з енергопостачальними організаціями за спожиті природний газ, теплову і електричну енергію. Відповідно до п. 2 Порядку, учасниками розрахунків є Міністерство оборони, його кредитори, зокрема суб'єкти господарювання (енергопостачальні організації), що безпосередньо постачали природний газ, теплову і електричну енергію установам Міністерства оборони України. Згідно п. 3.6 Порядку, розрахунки проводяться на підставі підписаних усіма учасниками спільних протокольних рішень та рахунків на оплату енергоносіїв та комунальних послуг, виставлених військовими частинами (КЕЧ, КЕВ).
Проте, як вбачається з довідки щодо проведення розрахунків Міністерства оборони України /т.с. 4 а.с. 43/, сума проведених на підставі спільних протокольних рішень за Чорноморську КЕЧ складає лише 1 418 860 грн., в той час як сума основного боргу за електроенергію, стягнута за рішеннями господарського суд Одеської області від 19.01.2005 р. у справі № 5/208 -04 -7012, від 06.11.2006 р. у справі № 4/364 -06 -9058, від 08.09.2003 р. у справі № 23/144 -03 -4322 та від 25.10.2001 р. у справі № 17 -2 -18 / 01 -7430 становить 7 079 937, 27 грн., що саме по собі спростовує проведення розрахунків між сторонами на підставі спільних протокольних рішень. Більш того, з наданих відповідачем документів взагалі не можливо встановити, за якими саме договорами на постачання електричної енергії здійснювалися розрахунки на підставі спільних протокольних рішень, та тим більш по яких сумах заборгованості в розрізі цих угод. Власне за змістом усних пояснень представника КЕВ м. Одеси у судовому засіданні 01.11.2010р. випливає, що спільними протокольними рішеннями дана сума основного боргу, стягнута за вищевказаними судовими рішеннями не охоплювалася. При цьому, суд звертає увагу відповідача, що приведеними вище приписами п. 3.6 Порядку чітко передбачено застосування даного порядку розрахунків лише на підставі спільних протокольних рішень та відсутність таких спільних протокольних рішень стосовно певної суми заборгованості виключає можливість проведення розрахунків з застосуванням умов Порядку N 24-04/242-2278.
З огляду на викладене, судом доводи відповідача про проведення розрахунків щодо основної заборгованості протягом 2005-2006 років у негрошовій формі - на підставі спільних протокольних рішень відхиляються з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
Водночас, зважаючи, що позивачем заявлені в межах даної справи 3% річних та інфляційні витрати були нараховані до травня 2008 включно, слід зауважити, що органами ДВС протягом березня - травня 2008р. перераховувались окремі платежі, що вбачається, зокрема, зі змісту наявних у матеріалах справи банківських виписок /т.с. 1 ас. 37- 42/. Проте, станом на 01.06.2008р. основний борг КЕВ м. Одеси погашений повністю не був.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що оскільки передбачене законом право кредитора затребувати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних збитків кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними їм грошовими коштами, що належать оплаті кредиторові, то відповідач повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
З огляду на викладене, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з КЕВ м. Одеси інфляційних втрат від знецінення грошових коштів в розмірі 2815585,07 грн, нарахованих на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 17 -2 -18 / 01 -7430, на суму боргу в розмірі 3181211, 42 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 23 / 144 -03 -4322, а також на суму боргу в розмірі 781148, 53 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 5 / 208 -04 -7012, за період з червня 2005 року по травень 2008 року, та на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 4 / 364 -06 -9058, за період з жовтня 2006 року по травень 2008 року, а також 3% річних у розмірі 536822,51 грн., нарахованих позивачем на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 17 -2 -18 / 01 -7430, а також на суму боргу в розмірі 781148, 53 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 5 / 208 -04 -7012, за період з 26.06.2005 року по 31.05. 2008 року; на суму боргу в розмірі 3181211, 42 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 23 / 144 -03 -4322, за період з 21.06.2005 року по 31.05.2008 року; на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 4 / 364 -06 -9058, за період з 01.10.2006 року по 31.05.2008 року.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV , останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
З огляду на те, що спірні правовідносини щодо непогашення заборгованості за спожиту активну електроенергію існували на час дії Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV, суд керуючись вищевказаними законодавчими приписами, доходить висновку, щодо спірні правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі, підлягають вирішенню у відповідності до вимог Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. В свою чергу, у відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз даної законодавчої норми дозволяє суду дійти висновку, що інфляційні витрати та 3% річних підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу. Наведені висновки суду підтверджуються і позицією Вищого господарського суду України з цього приводу, викладеною у постанові господарського суду касаційної інстанції від 12.08.2010 р. у справі N 13/238 господарського суду Львівської області за позовом колективного підприємства "Нівелір" до ТОВ "Бізнес центр "Український капітал" про стягнення 35390 грн.
З матеріалів справи вбачається, що факт наявності у відповідача боргу та факт прострочення його оплати встановлені в рішеннях господарського суду Одеської області від 19.01.2005 р. у справі № 5/208 -04 -7012, від 06.11.2006 р. у справі № 4/364 -06 -9058, від 08.09.2003 р. у справі № 23/144 -03 -4322 та від 25.10.2001 р. у справі № 17 -2 -18 / 01 -7430, якими на користь позивача було стягнуто з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Відтак, господарським судом за позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” стягнуто суму боргу з урахуванням витрат від інфляції та 3% річних. Таким чином, позивачем було реалізовано право на стягнення суми заборгованості з урахуванням витрат від інфляції та 3% річних.
Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 115 цього Кодексу встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Слід також зауважити, що з наявних у матеріалах справи документів, ще у період нарахування 3% річних та інфляційних витрат, з КЕВ м. Одеси протягом березня -травня 2008 р. у примусовому порядку органами ДВС стягувалися грошові кошти під час виконання рішень господарського суду Одеської області від 06.11.2006 р. у справі № 4/364 -06 -9058, від 08.09.2003 р. у справі № 23/144 -03 -4322 та від 25.10.2001 р. у справі № 17 -2 -18 / 01 -7430. При цьому, за рішеннями від 06.11.2006 р. у справі № 4/364 -06 -9058, від 08.09.2003 р. у справі № 23/144 -03 - 4322 грошові кошти перераховані платіжними вимогами позивачу, останнім самостійно, на власний розсуд зараховувалися у погашення, передусім, заборгованості з стягнутих 3% річних та інфляційних витрат, а вже потім у погашення основної заборгованості КЕВ м. Одеси за активну електроенергію. Такий розподіл позивачем грошових надходжень фактично штучно уповільнював зменшення основної заборгованості КЕВ м. Одеси, що призвело до непогашення на відповідні суми основного боргу. При цьому, у разі зарахування вказаних платежів на погашення основного боргу його розмір істотно б зменшився.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому поданий в даній справі позов до КЕВ м. Одеси не підлягає задоволенню через його безпідставність. З урахуванням вищевикладених висновків, суд вважає недоцільним надавати правову оцінку іншим доводам КЕВ м. Одеси, покладеним останнім в обґрунтування заперечень проти позову.
Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за правомірне у задоволенні позову відкритому акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення з 2815585,07 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 536822,51 грн. відмовити.
Розглядаючи дану справу в частині позову відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Головного управління Державного казначейства в Одеській області слід зазначити, що під час нового розгляду даної справи, згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною в уточненнях позовних вимог, наданих представником позивача у судовому засіданні 06.09.2010р. позивачем жодних вимог до Головного управління Державного казначейства в Одеській області не висувається.
За таких обставин є підстави для застосування при розгляді даної справи положень п.п. 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне та правомірне провадження по даній справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Головного управління Державного казначейства в Одеській області припинити відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-5, 32, 33, 44, 49, п.п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Головного управління Державного казначейства в Одеській області -припинити.
2. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 17.11.2010р.
Суддя