"15" листопада 2010 р. Справа № 10/140-10-3720
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець»
про стягнення 40321,77грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 16.08.2010р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ «Комсомолець» 40321,77 грн., з яких, 13222 грн. -основний борг за роботи, що виконані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору №1 від 16.06.2008р.; 16123,16 грн. -пеня, що нарахована відповідачу з 13.07.2008р. по 12.07.2010р. за порушення строків оплати виконаних позивач робіт; 8896,63 грн. -інфляційні, що нараховані відповідачу вересня 2008р. по серпень 2010р. та 2079,98 грн. -3% річних, що нараховані відповідачу з 13.07.2008р. по 12.07.2010р. на підставі ст.625 ЦК України.
Під час розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну заяву від 20.10.2010р. за вх. №28097, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 31774,66 грн., з яких, 13222 грн. -основний борг, 6948,46 грн. -пеня, що нарахована відповідачу з 15.07.2008р. по 13.01.2009р.; 9438,72 грн. -індекс інфляції, що нарахований відповідачу з вересня 2008р. по листопад 2010р., 2165,48 грн. -3% річних, що нараховані відповідачу з 15.07.2008р. по 15.10.2010р.
Відповідач відзив на позов не надав, а у судовому засіданні 03.11.2010р. представник відповідача надав бухгалтерську довідку від 02.11.2010р. №371 та усні пояснення згідно з якими, відповідач визнає наявність боргу лише в сумі 1552 грн., оскільки за роботи, які виконані позивачем, як на підставі договору №1 від 16.06.2008р. загальною вартістю 140 000 грн., так і на підставі договору №1 від 15.06.2009р. загальною вартістю 109 930 грн. відповідач оплатив позивачу 248378 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами, переліченими у бухгалтерській довідці. В свою чергу представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення згідно з якими, у платіжних дорученнях, за якими позивач здійснював оплату виконаних позивачем робіт наявні призначення платежу, відповідно до яких, позивачем здійснено зарахування боргу, як по договору №1 від 16.06.2008р., так і по договору №1 від 15.06.2009р. Окрім того, спір про стягнення з відповідача боргу по договору №1 від 15.06.2009р. розглянуто господарським судом Одеської області і винесено рішення від 20.10.2010р. у справі №9/206-10-3692, яким з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 2 696,76 грн., інфляційні нарахування в сумі 110,57 грн. та 3% річних в сумі 14,63 грн.
Ухвалою від 20.10.2010р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 05.11.2010р. включно у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача. Також строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 20.11.2010р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача, про що 03.11.2010р. винесено відповідну ухвалу.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.11.2010р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
15.06.2008р. між ФОП ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та ВАТ «Комсомолець» (замовник, відповідач) укладений договір №1, згідно з яким, позивач здійснює збирання врожаю сільськогосподарських культур (далі -с/г культур) для відповідача в обсязі, на умовах і в порядку, зазначених в даному договорі.
Згідно з умовами п.2.1. договору за даним договором позивач збирає озимий ячмінь на площі 400 га, вартістю за 1 га -250 грн., а відповідно до умов п.3.4. договору в день завершення збирання врожаю окремо с/г культури, зазначеної в п.2 договору, складається акт виконаних робіт.
Згідно з умовами п.5.2. договору позивач починає проводити розрахунок за виконані роботи, передбачені п.1 договору, після виконання 30% обсягу робіт, зазначеного у п.2 договору. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 днів після оформлення акту виконаних робіт (п.5.3. договору).
Умовами п.6.3. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання п.5 договору відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки розрахунків.
Договір діє з моменту підписання до повного його виконання (п.9.3. договору).
Також судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач виконав роботу по збиранню сільськогосподарських культур, а саме: ранніх зернових, площею збирання 560 га, за ціною 250 грн. за 1 га на загальну суму 140000 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом на виконані роботи від 07.07.2008р. і жодним чином не заперечується відповідачем.
Поряд з цим судом встановлено, що відповідач передав позивачу дизпаливо на суму 1778 грн., що підтверджується накладною №252 від 07.07.2008р. та здійснив оплату виконаних позивачем робіт в сумі 126778 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, згідно з якими, 10.07.2008р. відповідач сплатив позивачу 30000 грн., 14.07.2008р. -50000 грн., 11.06.2009р. -20000 грн., 02.07.2009р. -25000 грн.
Залишок боргу за виконані позивачем роботи в сумі 13222 грн. відповідач позивачу не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, розмір позовних вимог за яким уточнений позивачем під час розгляду справи у суді.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Вимогами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, позивач зобов'язався виконати роботи по збиранню озимого ячменю на площі 400 га, вартістю за 1 га -250 грн., а відповідач зобов'язався здійснити оплату виконаних позивачем робіт, з остаточним розрахунком на протязі 5 днів після оформлення акту виконаних робіт.
Також судом встановлено, що 07.07.2008р. між сторонами складений і підписаний акт на виконані роботи, згідно з яким, позивачем виконані роботи по збиранню сільськогосподарських культур на площі 560 га за ціною 250 грн. за 1 га, вартістю 140 000 грн. При цьому вказаний акт з боку відповідача підписаний без жодних зауважень щодо якості і вартості виконаних позивачем робіт. Також зауважень не надано відповідачем і до суду під час розгляду даної справи.
Поряд з цим судом встановлено, що відповідач передав позивачу дизпаливо на суму 1778 грн., що підтверджується накладною №252 від 07.07.2008р. та здійснив оплату виконаних позивачем робіт в сумі 126778 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, згідно з якими, 10.07.2008р. відповідач сплатив позивачу 30000 грн., 14.07.2008р. -50000 грн., 11.06.2009р. -20000 грн., 02.07.2009р. -25000 грн. При цьому грошові кошти в сумі 80000 грн. відповідач оплатив позивачу у встановлений договором строк (10.07.2008р. та 14.07.2008р.), а грошові кошти в сумі 45 000 грн. -оплачені відповідачем позивачу із порушенням встановлених договором строків оплати (11.06.2009р. та 02.07.2009р.).
Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за роботи, що виконані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору №1 від 15.06.2008р. становить 13222 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Водночас відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунку відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки розрахунків.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем у заяві про уточнення розміру позовних вимог, перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства щодо строків і порядку нарахування пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який здійснений позивачем у заяві про уточнення розміру позовних вимог, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу з 15.07.2008р. по 15.10.2010р., становить 2165,48 грн., а індекс інфляції, який нарахований відповідачу з вересня 2009р. по листопад, становить 9438,72 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та здійснених остатнім часткових оплат виконаних позивачем робіт.
Таким чином позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справи доказами та жодним чином не спростовані відповідачем, а тому задоволені господарським судом.
Усні посилання відповідача про визнання боргу лише в сумі 1552 грн. не приймаються до уваги господарським судом, з наступних мотивів.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем здійснено виконання робіт, як на підставі договору №1 від 16.06.2008р. загальною вартістю 140 000 грн., так і на підставі договору №1 від 15.06.2009р. загальною вартістю 109 930 грн., що разом становить 249930 грн.
В свою чергу відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався наступним чином: на 1778 грн. відповідач передав позивачу дизпаливо та 246600 грн. відповідач оплатив позивачу, з яких, 125 000 грн. оплачено відповідачем за роботи, які виконані позивачем на підставі договору №1 від 16.06.2008р., що підтверджується вищенаведеними виписками з банківського рахунку позивача, відповідними платіжними дорученнями, які на вимогу суду надані відповідачем, та в яких в графі призначення платежу зазначений договір №1 від 16.06.2008р., та 121600 грн. оплачено відповідачем за роботи, які виконані позивачем на підставі договору №1 від 15.06.2009р., що підтверджується виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями, в яких в графі призначення платежу зазначений договір №1 від 15.06.2009р.
При цьому останній платіж в сумі 20 000 грн. здійснений відповідачем 11.08.2010р., тобто саме під час розгляду господарським судом Одеської області справи №9/206-10-3692 за позовом ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ «Комсомолець»боргу за договором №1 від 15.06.2009р., пені, 3% річних та індексу інфляції, а тому позивачем грошові кошти в сумі 20000 грн., які надійшли від позивача 11.08.2010р. на оплату боргу по договору №1 від 15.06.2009р. розподілені наступним чином: 14366, 76 грн. зараховано позивачем в рахунок оплати пені в сумі 7536,15 грн., 3% річних в сумі 1501,98 грн. та індексу інфляції в сумі 5238,63 грн., а 5633,24 грн. зараховано позивачем в рахунок оплати боргу по договору за договором №1 від 15.06.2009р., який станом на 11.08.2010р. становив 8330 грн. 18.10.2010р. позивач надав до суду обґрунтований розрахунок позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача залишок боргу в сумі 2696,76 грн., а також донараховані позивачем 3% річних в сумі 14,63 грн. та індекс інфляції в сумі 110,57 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2010р. по справі №9/206-10-3692 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено та з ВАТ «Комсомолець»на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто основний борг в сумі 2696,76 грн., 3% річних в сумі 14,63 грн. та індекс інфляції в сумі 110,57 грн. При цьому вказане рішення суду не оскаржено ВАТ «Комсомолець»у встановленому законом порядку і на момент розгляду спору у даній справі є чинним.
На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, із врахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2 . Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець» (68400, Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. Комсомольська, буд.30, код ЄДРПОУ 00413133, п/р 260032159 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 328352) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 13 222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) грн., пеню в сумі 6 948 (шість тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 46 коп., 3% річних в сумі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 48 коп., індекс інфляції в сумі 9 438 (дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 314 (триста чотирнадцять) грн. 51 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя
Повне рішення складено 17 листопада 2010 року.