"12" листопада 2010 р.Справа № 16/132-10-3595
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Оськін М.Д. за довіреністю № 30 від 02.10.2008р.
Від відповідача: Барбул О.О. за довіреністю від 20.08.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріал -СервісЮг” до товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” про стягнення 26275,16 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Індустріал -СервісЮг” (далі по тексту -ТОВ „Індустріал -СервісЮг” ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” (далі по тексту -ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”) 25244,14 грн. загальної заборгованості, у тому числі основний борг в сумі 22892,78 грн., 3% річних в розмірі 643,07 грн., а також витрат від інфляції в сумі 1708,29 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з повної оплати виконаних позивачем робіт з ремонту електромашин.
Під час розгляду даної справи позивачем розмір заявлених вимог був збільшений. Так, згідно з уточненнями до позовної заяви, які надійшли до господарського суду Одеської області 03.11.2010р., позивач просить суд стягнути з відповідача 26275,16 грн. загальної заборгованості, у тому числі основний борг в сумі 22892,78 грн., 3% річних в розмірі 939,42 грн., а також витрати від інфляції в сумі 2442,96 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Вищевказана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на суперечності у датах рахунків-фактур на оплату виконаних робіт та їх невідповідність датам рахунків, зазначеним в актах приймання виконаних робіт, що, на думку відповідача, виключає допустимість даних документів як доказів. Крім того, ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” наполягає на неправомірності розрахунку 3% річних та витрат від інфляції з підстав невірно обраного періоду їх нарахування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Позивачем у червні 2009 р. та жовтні 2009р. за замовленням ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” виконувалися роботи з ремонту електричних машин. При цьому, як вбачається з акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 211 за червень 2009р., акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 330 за червень 2009р., акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 231 за жовтень 2009р., акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 374 за жовтень 2009р. загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 22892,78 грн.
Зважаючи на доводи відповідача, які висуваються у межах даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Дані акти містять посилання на рахунки - фактури. При цьому, дійсно, як вбачається зі змісту вказаних актів та рахунків -фактур, наданих позивачем суду, існують розбіжності між датами рахунків, вказаних в актах, та безпосередньо у рахунках представлених позивачем. Проте, дані розбіжності у жодному разі не позбавляють актів приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів доказової сили, та лише свідчать про помилки, допущені при їх оформленні. Слід звернути увагу сторін, що вказані акти були підписані з боку ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” без жодних зауважень. У цьому контексті також необхідно зазначити, що доводів стосовно підписання актів приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів неуповноваженими особами під час розгляду даної справи відповідачем не висувалося. Акти скріплені печатками обох сторін. Факт виконання робіт представником відповідача під час розгляду даної справи не спростовувався. По факту виконання відповідних робіт позивачем також були виписані податкові накладні № № 147, 148 від 18.06.2009р., № 291 від 21.10.2009р., № 292 від 22.10.2009р., які в силу приписів пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Положеннями ст. 208 ЦК України передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
У відповідності до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України суд доходить висновку, що шляхом прийняття до виконання замовлених відповідачем робіт та підписанням між сторонами по справі акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 211 за червень 2009р., акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 330 за червень 2009р., акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 231 за жовтень 2009р., акту приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 374 за жовтень 2009р. з додержанням встановленої законом форми між ТОВ „Індустріал -СервісЮг” (Підрядник) та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” (Замовник) було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору підряду. При цьому, позивачем за завданням Замовника належним чином, з дотриманням вимог ст.. 857 ЦК України щодо якості робіт, були виконані прийняті за вказаною угодою зобов'язання з ремонту електродвигунів, належних відповідачу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. При цьому, згідно з ч.3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з листом за вих. № 27-1 від 30.11.2009р., одержаним відповідачем 01.12.2009р., позивач звернувся до ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” з вимогами про оплату виконаних згідно з актами № 211, № 330, № 231, № 374 робіт. В подальшому, як випливає зі змісту претензії за вих. № 29 від 26.05.2010р., позивач повторно звернувся до відповідача із вимогами про оплату виконаних ним робіт, встановивши новий термін оплати до 10.06.2010р., тобто фактично його продовжив до вказаної дати. Дана претензія була одержана відповідачем 26.05.2010р., про що свідчить відповідна позначка на претензії. З огляду на зміст приведеної претензії, керуючись приписами ст. ст. 530, 854 ЦК України, суд доходить висновку, строк оплати виконаних робіт спливав 10.06.2010р.
Однак, в порушення зобов'язань за правочином з ремонту електричного обладнання, вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 854 ЦК України відповідачем оплата повної вартості виконаних позивачем робіт здійснена не була, внаслідок чого за Замовником утворилась заборгованість перед Підрядником на загальну суму у розмірі 22892,78 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено. Претензію позивача вих. № 29 від 26.05.2010р. з вимогою оплатити виконані роботи, відповідачем було залишено без розгляду та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вимогами про стягнення зазначеної грошової суми.
На думку суду, позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” основного боргу у сумі 22892,78 грн. витікають з умов вчиненого між сторонами по справі правочину, підтверджується актами приймання виконаних робіт по ремонту електродвигунів № 211 за червень 2009р., № 330 за червень 2009р., № 231 за жовтень 2009р., № 374 за жовтень 2009р., податковими накладними № № 147, 148 від 18.06.2009р., № 291 від 21.10.2009р., № 292 від 22.10.2009р., базуються на положеннях діючого законодавства, а, відтак, суд доходить висновку про необхідність їх задоволення. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.
Приймаючи до уваги невиконання Замовником зобов'язань по своєчасній оплаті вартості робіт, ТОВ „Індустріал -СервісЮг” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами також про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 939,42 грн. та витрат від інфляції в сумі 2442,96 грн.
Розглянувши вказані позовні вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 2442,96 грн. (25335,74 грн. - 22892,78 грн.), суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.
Як вбачається з розрахунку, викладеного в уточненнях до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат були допущені певні помилки та, передусім, позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних витрат. Так, як було зазначено по тексту рішення вище, термін оплати виконаних робіт спливав 10.06.2010р., в той час як позивачем витрати від інфляції нараховувалися з місяців, наступних за місяцями, коли були виконані роботи. Крім того, застосуванню також підлягають положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а, відтак, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.
Таким чином, розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року (по уточненням позивача) включно - 922,58 грн. (22892,78 грн. х 1,0403 (середній індекс інфляції за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року) -22892,78 грн.).
З огляду на викладене, з урахуванням неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт, суд, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, вважає за правомірне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат від інфляції в сумі 2442,96 грн. задовольнити частково в розмірі 922,58 грн.
Проаналізувавши розрахунок 3% річних, викладений позивачем в уточненнях до позовної заяви, суд вважає за необхідне знов звернути увагу позивача на невірне визначення періоду нарахування 3% річних внаслідок включення до цього періоду часу, коли строк виконання грошових зобов'язань відповідача ще не настав.
З огляду на викладене, вірний розмір цих нарахувань становить 269,07 грн. (22892,78 грн. х 3%/(365х100%) х 143 днів (за період з 11.06.2010р. по 31.10.2010р.).
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, суд вважає за правомірне позовні вимоги ТОВ „Індустріал -СервісЮг” про стягнення з ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” 3% річних у сумі 939,42 грн. задовольнити частково в сумі 269,07 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого ТОВ „Індустріал -СервісЮг” позову частково шляхом стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 22892,78 грн., 3% річних у сумі 269,07 грн. та інфляційних витрат у розмірі 922,58 грн. відповідно до ст.ст. 11, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 617, 625, 629, 837, 854 ЦК України. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Індустріал -СервісЮг” 24084,43 грн. загальної заборгованості за виконані роботи.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 617, 625, 629, 837, 854 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” / 65025, м. Одеса, 20 км Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 33316924/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріал -СервісЮг” / 65013, м. Одеса, вул.. Миколаївська дорога, 253, код ЄДРПОУ 26343594/ основний борг в сумі 22892 грн. 78 коп. / двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дві грн. 78 коп./, 3% річних в сумі 269 грн. 07 коп. /двісті шістдесят дев'ять грн. 07 коп./, витрати від інфляції в сумі 922 грн. 58 коп. /дев'ятсот двадцять дві грн.. 58 коп./, державне мито в розмірі 240 грн. 84 коп. /двісті сорок грн.. 84 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 216 грн. 32 коп. /двісті шістнадцять грн.. 32 коп./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 17.11.2010р.
Суддя