Єдиний унікальний номер судової справи 462/8037/24
Номер провадження 2/462/2219/24
про залишення позовної заяви без руху
22 листопада 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,
встановив:
І. Рух справи.
Уповноважений представник ПАТ «СК «УНІКА» - адвокат Сечко С. В., 21.10.2024 року (вх. № 23622) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, у якій просить суд:
-стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 18 784 грн. 33 коп.;
-стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 21.10.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 22.11.2024 року.
ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо недоліків заяви.
Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: у позовній заяві не вказаний реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача (не вказано і про відсутність цього номеру з посиланням на докази, які б це підтверджували).
Окрім цього, позовна заява не містить паспортних даних відповідача, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача у справі та розгляд справи.
Окремо суд зазначає, що позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (у відповідача).
Таким чином, позивачу слід усунути зазначені недоліки позовної заяви та надати до позовної заяви документи, які підтверджують анкетні дані відповідача (у тому числі зазначення по батькові), зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності, номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, а також зазначити щодо наявності або відсутність електронного кабінету (у відповідача).
ІV. Щодо суб'єктного складу спору.
У тексті позовної заяви (та у прохальній частині) вказано відповідачем: « ОСОБА_3 », при цьому серед долучених матеріалів справи міститься копія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 18.01.2023 року, з якої вбачається що водієм транспортного засобу «В» вказано « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окремо суд приймає до уваги отриману судом 22.11.2024 року на запит інформацію відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області якою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 70), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, п. 66), від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, п. 33.2).
Отже належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).
У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).
Враховуючи наведене суд пропонує позивачеві в порядку усунення недоліків позову визначитись з суб'єктним складом спору та у разі врахування зазначеного, викласти позов у новій редакції, надавши суду відповідну кількість примірників виходячи з кількості учасників спору.
V. Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко