про повернення позовної заяви
"17" листопада 2010 р. № 21/1378-10
Суддя Зеленов Г.М., розглянувши матеріали, зареєстровані за №9729;
за заявою: Управління Пенсійного фонду (надалі -УПФУ) України у Білгород -Дністровському районі Одеської області;
до Боржника: Приватного підприємства Компанії (надалі ПП Компанії) „АВЛ” ( 67700 , Одеська область, Білгород -Дністровський район, с. Садове, вул. Л.Українки, 2а. Ідентифікаційний код 20967431);
про визнання відсутнього боржника банкрутом.
ВСТАНОВИВ: 15.11.2010р., УПФУ у Білгород -Дністровському районі Одеської області звернулося до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ПП Компанії „АВЛ” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( надалі Закон №2343-ХІІ ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати суми страхових внесків та фінансовим санкціям у сумі 235 грн. 99 коп.
Заява УПФУ у Білгород -Дністровському районі Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ПП Компанії „АВЛ” - підлягає поверненню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону надалі Закон (№ 2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону (№ 2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.
Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (№ 2343-ХІІ).
В підтвердження незнаходження ПП Компанії „АВЛ” за адресою державної реєстрації, Заявник посилається на рішення господарського суду від 19.07.2006р. по справі 32/161-06-6255 про припинення юридичної особи - ПП Компанії „АВЛ”.
Вказані обставини не являються належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням,
Разом з цим, відповідно до вказаного рішення господарського суду призначена комісія (ліквідаційна комісія) з припинення юридичної особи - ПП Компанії „АВЛ” у складі Білгород-Дністровської ОДПІ, Білгород-Дністровської міської ради, УПФУ у Білгород -Дністровському районі. Заявником не надано відомостей щодо діяльності ліквідаційної комісії, надходження кредиторський вимог у процесі ліквідації та результат її діяльності.
Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
На підставі статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, відсутність юридичної особи за її місцезнаходження тощо містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачено порядок та підстави для внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З такою правовою позицією погоджується Верховний суд України у Постанові від 15.03.2005р. по справі №20-8/035 та Вищий господарський суд України у Постановах від 09.04.2008р. по справі №21/215-07-71178, від 27.11.2007р. по справі N 02-03/2667/11, від 22.01.2008 р. по справі N 7387-6/0.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 175035 станом на 15.04.2009р. запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням не внесено.
Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ)" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)".
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України (№ 2343-ХІІ), яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (№ 2343-ХІІ), яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Заявник, УПФУ у Білгород -Дністровському районі Одеської обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника Актом від 01.11.204р. №90 перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, згідно якого застосована фінансова санкція (рішення №20 від 01.11.204р.) за донарахуванням не обчислених страхових внесків на суму 180 грн.80 коп. та нарахована пеня на суму 15 грн. 43 коп.
За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.
Крім того, частиною 10 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 2.1.2 ст. 2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закон № 2181-III) контролюючим органом є орган Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом 30 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування”.
Таким чином, при порушенні провадження у справі про банкрутство органи ПФУ повинні надати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону (№ 2181-III).
Отже, заявником не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).
За приписами Закону (№ 2343-ХІІ) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.
З такою правовою позицією погоджується Верховний суд України у Постанові від 22.09.2009 р. по справі № 50/74.
Крім того, заявником не надано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частини першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами”.
Разом з цим, Заявником не надано доказів статусу юридичної особи ПП Компанії „АВЛ”, а саме свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, статутні та установчі документи; довідку облстатуправління про включення боржника до ЄДРПОУ.
Відсутність установчих та статутних документів позбавляє господарський суд проаналізувати статутний фонд приватного підприємства його організаційно правову форму, засновників, види діяльності та оцінити фінансовий, майновий стан підприємства та встановити відповідність місцезнаходження боржника - юридичної особи статутним та установчим документам.
Таким чином, Заявником не надано доказів безспірних вимог, доказів неплатоспроможності та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, а тому у господарського суду відсутні підстави порушення провадження у справі про банкрутство із застосуванням до боржника спрощеної процедури банкрутства, передбаченої ст.52 Закону (№ 2343-ХІІ), а тому заява УПФУ у Білгород -Дністровському районі підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3 ст. 63 ГПК України.
Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -
1. Заяву УПФУ у Білгород -Дністровському районі Одеської про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника -Приватного підприємства Компанії „АВЛ” ( 67700 , Одеська область, Білгород -Дністровський район, с. Садове, вул. Л.Українки, 2а. Ідентифікаційний код 20967431) - повернути без розгляду.
2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.
3. Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 20 аркушах.
Суддя