про повернення позовної заяви
"15" листопада 2010 р. № 21/1359-10
Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали зареєстровані за № 9627;
за заявою: Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Малиновському районі м. Одеси;
до Боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) „Случ-2007” (65040, м. Одеса, вул. Дальницька буд. 25. Код ЄДРПОУ 35503182);
про визнання відсутнього боржника банкрутом.
ВСТАНОВИВ: 10.11.2010 р., ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ „Случ-2007” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки боржник неспроможне виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати заборгованості до бюджету по податкам і зборам у сумі 2 330 174 грн. 83 коп., яка виникла на підставі податкового повідомлення -рішення від 04.02.2009р. №0001072301/0, яким зазначено податкове зобов'язання боржника за платежем „податок на додану вартість” у розмірі 2718548 грн. та 1359274 грн. -за штрафними санкціями.
Заява ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про порушення провадження у справі за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника ТОВ „Случ-2007” - підлягає поверненню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№ 2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону (№ 2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.
Статтею 1 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Заявником не надано доказів статусу юридичної особи - ТОВ „Случ-2007”, а саме свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, статутні та установчі документи; довідку облстатуправління про включення боржника до ЄДРПОУ.
Таким чином, господарський суд не може проаналізувати статус підприємства, організаційно правову форму товариства, оцінити фінансовий та майновий стан товариства його засновників та встановити відповідність місцезнаходження боржника - юридичної особи статутним та установчим документам.
При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.
Разом з цим, заявником не надано останні податкові декларації, документів бухгалтерської звітності, та не надано фінансові звіти боржника для встановлення його активів і пасивів.
Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
За приписами Закону (№ 2343-ХІІ) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.
Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ)" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)".
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України (№ 2343-ХІІ), яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (№ 2343-ХІІ), яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Заявник, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника актом ДПІ у Малиновському районі „Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ „Случ-2007” з питань правильності нарахування податку на додану вартість за вересень 2008р.” від 04.02.2009р. №12/23-214/3550318 за висновком якого прийнято податкового повідомлення -рішення від 04.02.2009р. №0001072301/0, яким зазначено податкове зобов'язання боржника за платежем „податок на додану вартість” у розмірі 2718548 грн. та 1359274 грн. -за штрафними санкціями.
За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.
Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Згідно з підп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (N 2181-III) джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Положення статті 11 Закону (N 2181-III) визначають порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.
Відповідно до п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону (N 2181-III) у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
До заяви органу стягнення мають додаватися копії податкової декларації або податкового повідомлення, докази їх вручення (надіслання) платнику податків, документи про продаж активів платника податків, які не входять до складу його цілісного майнового комплексу (розрахункові документи, документи про організацію та проведення торгів, угоди купівлі-продажу тощо), звернення (подання) органу стягнення та відповіді органу виконавчої влади про способи врегулювання податкового боргу (Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.08.2001 р. N 02-5/926 „Про порядок порушення справ про банкрутство за заявами органів державної податкової служби”.
Ініціюючим кредитором, не надано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.
Ініціюючим кредитором не прийняті заходи про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Отже, заявником не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).
Таким чином, Закон (№ 2343-ХІІ) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону (№ 2343-ХІІ) , в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, за приписами Закону (№ 2343-ХІІ) ознаки безспірності вимог кредитора пов'язані з наявністю документів, за якими відповідно до законодавства можливе списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими документами. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що в даному випадку списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється тільки державною виконавчою службою, то лише несплата боргу у виконавчому проваджені протягом трьох місяців може підтверджувати стан неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 та ч. 1,8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором своєї вимоги до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безпірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, вичерпний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України „Про виконавче провадження”.
Таким чином, Закон (№ 2343-ХІІ) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Незважаючи на те, що ДПІ у Малиновському районі прийнято Рішення від 18.06.2009р. №274/24-149 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, Ініціюючим кредитором не прийняті заходи про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Отже, заявником не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).
З такою правовою позицією погоджується Вищий господарський суд України у Постановах: від 24 03. 2010 р. по справі № Б18/236-09; від 24.03.2010 р. по справі № 3911-6/0; від 07 квітня 2010 р. по справі № 44/296-б; від 02 06. 2010 р. по справі № 44/70-б.
Таким чином, Заявником не надано доказів статусу юридичної особи боржника, доказів безспірних вимог до боржника, доказів неплатоспроможності та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, доказів про відсутність підприємницької діяльності боржника, а тому у господарського суду відсутні підстави порушення провадження у справі про банкрутство із застосуванням до боржника спрощеної процедури банкрутства, передбаченої ст.52 Закону (№ 2343-ХІІ), а відтак заява ДПІ у Малиновському районі м. Одеси підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ст. 63 ГПК України.
Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -
1. Заяву ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника -ТОВ „Случ-2007” (65040, м. Одеса, вул. Дальницька буд. 25. Код ЄДРПОУ 35503182) - повернути без розгляду.
2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.
3. Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 28 аркушах.
Суддя