Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6975/24
18.11.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий - суддя Левко Т.Ю., секретар судового засідання Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району.
Вимоги заяви мотивовано тим, що заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини (сина) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сімейні стосунки між заявником та колишньою дружиною припинено. Рішенням Виноградівського районного суду від 11.07.2024 року у справі №299/3064/24 шлюб між ними розірвано, місцем проживання дитини визначено разом з батьком. Син ОСОБА_3 проживає разом з заявником, оскільки перебування дитини разом з матір'ю не відповідає її інтересам, має негативний вплив на її виховання та розвиток, син не забезпечується постійним материнським доглядом. ОСОБА_2 не проявляє належної турботи про власну дитину, не приймає участь у вихованні сина. Фактично мати не проявляє заінтересованості в подальшій долі спільного з заявником сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток в необхідному обсязі, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. ОСОБА_2 здебільшого зайнята влаштуванням свого особистого життя. За таким умов заявник як батько повинен повноцінно забезпечити добробут власного сина, нівелювати наслідки пагубної поведінки матері. Заявник прагне реалізувати права, які передбачені законом для одиноких батьків. У зв'язку з наведеним, заявник просить в судовому порядку встановити факт, що має для нього юридичне значення - факт того, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує дитину (сина) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник та заінтересовані особи у підготовче засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та про те, що вимоги заяви підтримує повністю, просить суд такі задоволити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги заявника підтрисує, заперечень проти заявлених вимог не має.
Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району в підготовче засідання також не з'явився та подав до суду пояснення щодо вимог заявника.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст. 293 ЦПК України, суди розглядають в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено наступне.
Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу у них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини.
Сімейне життя у них не склалося і рішенням Виноградівського районного суду від 11.07.2024 року у справі №299/3064/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, місцем проживання дитини визначено разом з батьком.
Дитина проживає разом з заявником, оскільки перебування дитини разом з матір'ю не відповідає її інтересам.
Мати не проявляє належної турботи про власну дитину, не приймає участь у вихованні сина. Вона не проявляє заінтересованості в подальшій долі спільного з заявником сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток в необхідному обсязі, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Фактично ОСОБА_1 є одиноким батьком, який самостійно виховує та утримує малолітнього сина.
За таким умов заявник як батько повинен повноцінно забезпечити добробут власного сина.
У відповідності до вимог ст. ст. 315, 319 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, у випадках коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно положень ч.1 ст.154 Сімейного кодексу України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
Заявник має повну можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, дати освіту та добробут.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У даній ситуації проживання дитини саме з батьком є для неї більш прийнятним, оскільки в батька більше емоційно-вольової мотивації, можливостей та часу приділяти дитині увагу.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 р. (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, що у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, підвідомчих встановленню в судовому порядку, наводиться в ст. 315 ЦПК України не є вичерпним.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне заявнику для реалізації соціальних цілей як одинокому батьку, захисту та реалізації інтересів сина без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення лікування, навчання.
Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
У зв'язку із вищенаведеним заявлені вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 315, 316, 318-319 ЦПК України, Постановою ПВС України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами і доповненнями, суд, -
Заявлені вимоги задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує дитину (сина) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 25.11.2024.
ГоловуючийТ. Ю. Левко